Російське художній фільм знятий режисером Олександром Веледінським за мотивами творів Едуарда Лимонова Підліток Савенко

«Російське» — художній фільм, знятий режисером Олександром Веледінським за мотивами творів Едуарда Лимонова «Підліток Савенко», «Молодий негідник», «У нас була Велика Епоха», «Російське», «Мій негативний герой».

Російське
рос. Русское
Жанр	драма
Режисер	^d
Продюсер	Максим Лагашкін Сергій Чліянц Олексій Алякін
Сценарист	Олександр Веледінський
У головних ролях	^d, Ольга Арнтгольц, Євдокія Германова, Михайло Єфремов, Дюжев Дмитро Петрович, Олексій Горбунов, Володимир Стєклов, Лагашкін Максим Вадимович, ^d, Робак Олександр Ремович, Галина Польських і Валерій Баринов
Оператор	Павло Ігнатов
Композитор	Олексій Зубарєв
Тривалість	117 хв.
Мова	російська
Країна	Росія
Рік	2004
Кошторис	$ 1 000 000
IMDb	ID 0834948

Прем'єра відбулася 3 лютого 2005 року.

Сюжет

Дія фільму розгортається в кінці 1950-х років у Харкові. 16-річний Едік Савенко живе в комуналці з матір'ю, Раїсою Федорівною, і батьком, який, як підозрює підліток, йому не рідний: занадто стримано ставиться він до сина.

Едік закоханий в красиву дівчину Свєтку, однак вона погоджується на близькість лише в тому випадку, якщо він зводить її в ресторан. Пошуки грошей для вечері з коханою стають для юнака нав'язливою ідеєю: він шукає заначку в білизні у матері, у кітелі батька, намагається продати трофейну бритву, вночі розкриває касу в магазині — все безуспішно. Тим часом Свєтка відправляється в ресторан з місцевим злодієм.

Від відчаю Едік міцно напивається і серед ночі приходить до Світлани додому. Підліток читає їй за дверима власні вірші, а за спиною тримає ніж. Однак удару він завдає не коханій, а собі: розрізає лезом зап'ястя. З діагнозом «спроба самогубства» герой потрапляє в Сабурку — харківську психіатричну клініку, яка своїми похмурими бараками, ґратами і колючим дротом нагадує концтабір. Мешканці палати, в якій лежить Едік, читають журнал «Новий мір», ведуть розмови про скіфські фрески і Врубеля, цитують Маяковського і Хлєбникова. Свєтка приносить в лікарню мандарини, мати з батьком — сітки з їжею, друг Славка — блокнот для нових віршів.

Одного разу вночі пацієнтам вдається перепиляти ґрати, і Едік тікає на свободу. На волі йому судилося погуляти менше доби: мати, яку головний лікар запевнив, що сина завтра ж випишуть, здає юнака санітарам. Тепер його поміщають в наглядову палату, де він лежить на голому матрасі зі зв'язаними руками. Під час чергового побачення з рідними Едік вимагає, щоб Раїса Федорівна пішла до місцевих хуліганів і повідомила їм, що його «тут вбивають». Мати виконує прохання сина, і вже наступної ночі хулігани влаштовують заворушення на території лікарні. Вигуки «Свободу Едові!» супроводжуються дзвоном розбитого скла. Лікарям передають записку: «Якщо ви не відпустите брата, ми спалимо вашу богадільню». Наступного дня Едіка оглядає знаменитий професор Архипов, який спеціально приїхав у Харків. Він стверджує, що в основі вчинків Едіка не хвороба, а неувага світу.

Сценарій

За словами Олександра Веледінського, він написав цей сценарій у 1998 році «фактично в стіл».

Коли почалася підготовка до фільмування, сценарій привезли в Лефортовскую тюрму, де тоді перебував Едуард Лимонов. Часу на знайомство з рукописом у нього майже не було: «Адвоката в той день довго до мене не пускали, а коли нарешті пустили, був уже кінець дня. В'язниця закривалася. Я перегорнув сценарій. І все».

Фільмування

Значна частина фільмування відбувалася в Харкові. Аби відтворити атмосферу 1959 року, кіногрупа запросила альпіністів. Вони закрили білборди та сучасні кондиціонери на стінах будівель. Зі стоянок довелося відігнати тисячі автомобілів. Сцени святкових народних гулянь, присвячених 7 листопада, фільмували в сильний мороз. Тому масовку доводилося постійно міняти: люди на очах біліли від холоду. Для фільмування у психіатричній лікарні творці фільму орендували один з хімічних інститутів. Антураж там зберігся з радянських часів — обшарпані інтер'єри, решітки на вікнах.

Відгуки та рецензії

Фільм викликав неоднозначну реакцію в пресі. Найвищі оцінки дали кіносценарист Олександр Міндадзе, який виявив у картині «темперамент, емоції, пристрасть», і актор Віктор Сухоруков, який заявив, що «фільм заслуговує глибокої уваги мого народу».

Кінознавець Марія Кувшинова порівняла історію «незручного підлітка Едіка» з фільмом «Опудало»: та ж сила сприйняття і така ж чарівність.

Літературознавець Лев Аннинський побачив у фільмі «нормальне сучасне миготіння з поволокою соціально-історичної апокаліптики», однак дати відповідь на питання «чи є фільм добрим?» важко.

На думку кореспондента «Известий» Кирила Альохіна, режисер зробив головного героя надто романтичним: «Аж надто він чистенький та чепурненький порівняно з навколишнього п'яно-злодійський сльотою». Режисер Олексій Учитель назвав «Російське» «середнім, рівним фільмом», який не має ні явних провалів, ні по-справжньому яскравих епізодів. Кінокритик Віктор Матизен угледів у стрічці «програмний характер» режисера, який «декларує принципову схожість між творцем і злочинцем, що полягає у виклику суспільним правилам і порушенні порядку».

Кінознавець Андрій Плахов зазначив, що від загальної побудови картини «віє не стільки свободою, скільки неохайністю». Олена Плахова вважає, що режисер помилився з вибором актора, який грає головну роль: у Андрія Чадова вийшов «звичайний важкий підліток з гормональною бурею всередині, в ньому немає зародків майбутнього невгамовного реваншизму». З цією оцінкою не погодився Юрій Гладильщиков, який не тільки назвав «Російське» одним із кращих російських фільмів року, але і припустив, що «брати Чадови, Андрій і Олексій, ще завдадуть гарту нашому кіно».

Досить жорстко оцінив роботу Велединського драматург Валерій Залотуха: «Якщо режисер і рефлексував, так тільки про те, чи сподобається Лимонову фільм про самого Лимонова. <...> Лимонову сподобалося. Мені — ні».

Творці фільму

Режисер-постановник і сценарист — Олександр Веледінський;
Оператор — Павло Ігнатов;
Композитор — Олексій Зубарєв;
Продюсери — Максим Лагашкін, Сергій Чліянц, Олексій Алякін.

Акторський склад

— Едік Савенко;
Ольга Арнтгольц — Свєтка Новікова;
Євдокія Германова — мати Еда (Раїса Федорівна Зибіна);
Михайло Єфремов — батько Еда (Веніамін Іванович Савенко);
Дмитро Дюжев — Славка "Циган" Заблодський;
Олексій Горбунов — урка Горкун;
Володимир Стеклов — Михайло Мойсейович Зільберман;
Максим Лагашкін — Магеллан;
— пацієнт Михайлов;
Анатолій Залюбовський — Кадик;
Олександр Робак — Аваз;
Галина Польських — лікар Ніна Павлівна;
Валерій Баринов — професор Архипов;
Любава Грешнова — Манька (епізодична роль, дебют у кіно).

Фестивалі та нагороди

Участь в офіційній програмі XXVI Московського кінофестивалю. Конкурс «Дебют» (2004);
Другий приз в номінації «Кращий ігровий фільм» на XX кінофестивалі «Вікно в Європу» (2004);
Кінофестиваль «Московська прем'єра» (2004):
- приз за найкращу чоловічу роль — Андрію Чадову;
- приз Московського союзу кінематографістів і журналу «Кінопроцес»;
- приз Федерації кіноклубів Москви;
Участь у Тижні російського кіно «Париж-Арт-Москва» (Париж, 2004);
Участь у Тижні російського кіно (Нью-Йорк, 2004).

Примітки

. Искусство кино. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()
Кирилл Алёхин. . Известия. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 4 січня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()
Уроки русского. Огонёк. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()^{[недоступне посилання з Ноябрь 2018]}
. "Сеанс". Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()
Лев Аннинский. . Искусство кино. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()
. film.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 травня 2014.
. mospremiera.com. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 29 травня 2014.

Посилання

Підсумки XXVI Московського кінофестивалю [ 4 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] . Искусство кино. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()

[КА-2] Кирилл Алёхин. . Известия. Архів оригіналу за 9 травня 2017. Процитовано 4 січня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()

[ХМ-3] Уроки русского. Огонёк. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()^{[недоступне посилання з Ноябрь 2018]}

[АМ-4] . "Сеанс". Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()

[5] Лев Аннинский. . Искусство кино. Архів оригіналу за 5 січня 2019. Процитовано 4 січня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |7= ()

[6] . film.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 травня 2014.

[7] . mospremiera.com. Архів оригіналу за 30 травня 2014. Процитовано 29 травня 2014.