Мо́нте-Пердíдо (ісп. Monte Perdido, араг. Punta de Treserols / Mont Perdito) чи Мон-Пердю́ (фр. Mont Perdu, обидві назви означають «втрачена гора») — третя за висотою гірська вершина в Піренеях (після піку Ането та ), що знаходиться на півночі іспанської провінції Уеска на кордоні з французьким департаментом Верхні Піренеї. Висота 3355 м, поруч розташовані вершини Сірк-де-Гаварні (Cirque de Gavarnie) та (Cirque d'Estaubé). Гора входить до складу національного парку Ордеса-і-Монте-Пердідо, розташованого в західних Піренеях. На західному схилі гори бере початок річка Сінка, що відноситься до басейну річки Ебро.
Монте-Пердідо | ||||
| ||||
42°40′26″ пн. ш. 0°02′00″ сх. д. / 42.67388888891677823° пн. ш. 0.03333333336111077987995444° сх. д.Координати: 42°40′26″ пн. ш. 0°02′00″ сх. д. / 42.67388888891677823° пн. ш. 0.03333333336111077987995444° сх. д. | ||||
Країна | Іспанія | |||
---|---|---|---|---|
Регіон | Арагон | |||
Тип | гора | |||
матеріал | вапняк | |||
Висота | 3355 м | |||
Висота відносна | 966 м | |||
Монте-Пердідо Монте-Пердідо (Іспанія) | ||||
Монте-Пердідо у Вікісховищі |
Монте-Пердідо | |
---|---|
Pyrénées - Mont Perdu | |
Світова спадщина | |
42°40′26″ пн. ш. 0°02′00″ сх. д. / 42.67388888891677823° пн. ш. 0.03333333336111077987995444° сх. д. | |
Країна | Франція |
Тип | Змішаний |
(Критерії) | iii, iv, v, vii, viii |
Об'єкт № | 773 |
Регіон | Європа і Північна Америка |
Зареєстровано: | 1997 (21 сесія) |
Внесено зміни | 1999 |
Монте-Пердідо у Вікісховищі |
Короткий опис
Захід на гору простіший з іспанського боку. Стежка починається від населеного пункту Торла, йде і перед вершиною підіймається до . Взимку для підйому необхідні льодоруб та альпіністські кішки.
На кліматичні умови регіону впливають океан з півночі та середземноморський клімат з півдня. Середньорічна температура становить 5 °C, середня температура лютого — −5 °C, липня — 12 °C. Середньорічна кількість опадів — 1600 мм. Флора району складається з більш ніж 1500 видів, 50 з яких ендемічні для Піренеїв. Серед представників фауни — альпійський бабак, горностай, сарна європейська, піренейська козиця, вимираючий піренейський козеріг, піренейська хохуля. Багато птахів: бородань, яструбовий орел, тундрова куріпка, звичайний орябок, звичайний глушець, альпійська галка, болотяна гаїчка, звичайний підкоришник, червонокрилий стінолаз, звичайна кам'янка, горихвістка чорна, альпійська тинівка, гірський щеврик і . У висотних районах водиться ящірка .
Перші сходження
- 6 серпня 1802 року відбулося перше задокументоване сходження на вершину Мон-Пердю, яке здійснили місцеві селяни з поселення Бареж Рондо та Лоран разом з арагонським пастухом. Родно та Лоран були послані з метою розвідати маршрут для французького науковця Луї Рамона де Карбонньєра, який 10 серпня 1802 року разом з ними здійснив друге сходження.
- 1830 — вершину підкорила перша жінка, Анна Лістер.
- 1888 — відбулося перше сходження з північного боку гори. Його здійснили провідники Селестен Пассе та Франсуа Берна-Саль, а також піренеїст Роже де Мон. Північний схил гори Мон-Пердю вище озера Тюкруї зараз займає льодовик.
Французький науковець , який одним з перших побував на вершині Мон-Пердю, відгукувався про цю гору, як про «найпрекраснішу вапнякову вершину Європи».
Об'єкт Світової спадщини
1997 року ця вапнякова гора була занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у складі об'єкта площею 30,6 тис. га, також включає два найбільших у Європі каньйони (на іспанському боці) і три великих льодовикових цирки (у Франції). Пасторальні ландшафти району (селища, поля і ферми, гірські пасовища та дороги) ілюструють спосіб господарювання, типовий у минулому для гірських районів Європи.
Примітки
- * Назва в офіційному англомовному списку
- Pyrénées - Mont Perdu Evaluation (PDF) (англ.). UNSECO IUCN. Архів (PDF) оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 9 січня 2010.
- Henri Beraldi, Cent ans aux Pyrénées, tome I, p.75. Опис цього сходження під назвою Voyage au sommet du Mont-Perdu, par L. Ramond було опубліковано в №° 83 часопису Journal des Mines місяця термідора XI року за революційним календарем.
- Henri Beraldi, Cent ans aux Pyrénées, tome V, p.132
- Monte Perdido (англ.). SummitPost. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 9 січня 2010.
- Pyrénées - Mont Perdu (англ.). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 9 січня 2010.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mo nte Perdido isp Monte Perdido arag Punta de Treserols Mont Perdito chi Mon Perdyu fr Mont Perdu obidvi nazvi oznachayut vtrachena gora tretya za visotoyu girska vershina v Pireneyah pislya piku Aneto ta sho znahoditsya na pivnochi ispanskoyi provinciyi Ueska na kordoni z francuzkim departamentom Verhni Pireneyi Visota 3355 m poruch roztashovani vershini Sirk de Gavarni Cirque de Gavarnie ta Cirque d Estaube Gora vhodit do skladu nacionalnogo parku Ordesa i Monte Perdido roztashovanogo v zahidnih Pireneyah Na zahidnomu shili gori bere pochatok richka Sinka sho vidnositsya do basejnu richki Ebro Monte Perdido42 40 26 pn sh 0 02 00 sh d 42 67388888891677823 pn sh 0 03333333336111077987995444 sh d 42 67388888891677823 0 03333333336111077987995444 Koordinati 42 40 26 pn sh 0 02 00 sh d 42 67388888891677823 pn sh 0 03333333336111077987995444 sh d 42 67388888891677823 0 03333333336111077987995444Krayina IspaniyaRegion AragonTip goramaterial vapnyakVisota 3355 mVisota vidnosna 966 mMonte PerdidoMonte Perdido Ispaniya Monte Perdido u VikishovishiMonte PerdidoPyrenees Mont Perdu Svitova spadshina42 40 26 pn sh 0 02 00 sh d 42 67388888891677823 pn sh 0 03333333336111077987995444 sh d 42 67388888891677823 0 03333333336111077987995444Krayina FranciyaTipZmishanijKriteriyiiii iv v vii viiiOb yekt 773RegionYevropa i Pivnichna AmerikaZareyestrovano 1997 21 sesiya Vneseno zmini1999 Monte Perdido u VikishovishiKorotkij opisZahid na goru prostishij z ispanskogo boku Stezhka pochinayetsya vid naselenogo punktu Torla jde i pered vershinoyu pidijmayetsya do Vzimku dlya pidjomu neobhidni lodorub ta alpinistski kishki Na klimatichni umovi regionu vplivayut okean z pivnochi ta seredzemnomorskij klimat z pivdnya Serednorichna temperatura stanovit 5 C serednya temperatura lyutogo 5 C lipnya 12 C Serednorichna kilkist opadiv 1600 mm Flora rajonu skladayetsya z bilsh nizh 1500 vidiv 50 z yakih endemichni dlya Pireneyiv Sered predstavnikiv fauni alpijskij babak gornostaj sarna yevropejska pirenejska kozicya vimirayuchij pirenejskij kozerig pirenejska hohulya Bagato ptahiv borodan yastrubovij orel tundrova kuripka zvichajnij oryabok zvichajnij glushec alpijska galka bolotyana gayichka zvichajnij pidkorishnik chervonokrilij stinolaz zvichajna kam yanka gorihvistka chorna alpijska tinivka girskij shevrik i U visotnih rajonah voditsya yashirka Pershi shodzhennya6 serpnya 1802 roku vidbulosya pershe zadokumentovane shodzhennya na vershinu Mon Perdyu yake zdijsnili miscevi selyani z poselennya Barezh Rondo ta Loran razom z aragonskim pastuhom Rodno ta Loran buli poslani z metoyu rozvidati marshrut dlya francuzkogo naukovcya Luyi Ramona de Karbonnyera yakij 10 serpnya 1802 roku razom z nimi zdijsniv druge shodzhennya 1830 vershinu pidkorila persha zhinka Anna Lister 1888 vidbulosya pershe shodzhennya z pivnichnogo boku gori Jogo zdijsnili providniki Selesten Passe ta Fransua Berna Sal a takozh pireneyist Rozhe de Mon Pivnichnij shil gori Mon Perdyu vishe ozera Tyukruyi zaraz zajmaye lodovik Francuzkij naukovec yakij odnim z pershih pobuvav na vershini Mon Perdyu vidgukuvavsya pro cyu goru yak pro najprekrasnishu vapnyakovu vershinu Yevropi Ob yekt Svitovoyi spadshini1997 roku cya vapnyakova gora bula zanesena do spisku Svitovoyi spadshini YuNESKO u skladi ob yekta plosheyu 30 6 tis ga takozh vklyuchaye dva najbilshih u Yevropi kanjoni na ispanskomu boci i tri velikih lodovikovih cirki u Franciyi Pastoralni landshafti rajonu selisha polya i fermi girski pasovisha ta dorogi ilyustruyut sposib gospodaryuvannya tipovij u minulomu dlya girskih rajoniv Yevropi Primitki Nazva v oficijnomu anglomovnomu spisku Pyrenees Mont Perdu Evaluation PDF angl UNSECO IUCN Arhiv PDF originalu za 14 kvitnya 2012 Procitovano 9 sichnya 2010 Henri Beraldi Cent ans aux Pyrenees tome I p 75 Opis cogo shodzhennya pid nazvoyu Voyage au sommet du Mont Perdu par L Ramond bulo opublikovano v 83 chasopisu Journal des Mines misyacya termidora XI roku za revolyucijnim kalendarem Henri Beraldi Cent ans aux Pyrenees tome V p 132 Monte Perdido angl SummitPost Arhiv originalu za 14 kvitnya 2012 Procitovano 9 sichnya 2010 Pyrenees Mont Perdu angl UNESCO World Heritage Centre Arhiv originalu za 14 kvitnya 2012 Procitovano 9 sichnya 2010