Музичук Валерій Вікторович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Музичук.

Валерій Вікторович Музичук (нар. 7 жовтня 1950, Пустоха, Ружинський район, Житомирська область, УРСР) — радянський футболіст, воротар.

Валерій Музичук
Особисті дані
Повне ім'я	Валерій Вікторович Музичук
Народження	7 жовтня 1950(1950-10-07) (73 роки)
	с. Пустоха, Ружинський район, Житомирська область, УРСР
Зріст	185 см
Вага	75 кг
Громадянство	СРСР  Україна
Позиція	воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб	завершив кар'єру
Юнацькі клуби
1968	«Рибниця»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1972—1974 «Ністру» (К) 13 (-14) 1975—1977 «Зірка» (К) 60 (-31) 1978 «Зоря» (В) 4 (-4) 1978—1983 «Зірка» (К) 189 (-?)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця

Народився в Житомирській області, проте потім батьки переїхали в місто Рибниця, в Молдавській РСР. Вихованець місцевої ДЮСШ, перший тренер - Ілля Рядко. У 1968 році виступав за «Рибницю» в чемпіонаті Молдавської РСР. Під час військової служби, з 1969 по 1971 рік, був гравцем команди групи радянських військ у Німеччині.

У 1972 році став гравцем команди майстрів - кишинівського «Ністру», в якому виступав протягом трьох сезонів, в основному виконуючи роль запасного воротаря. Дебютував у Вищій лізі чемпіонату СРСР 31 липня 1974 року, у виїзному матчі проти одеського «Чорноморця», вийшовши на заміну замість Володимира Карєва. Усього за «Ністру» в елітному дивізіоні провів 3 гри, пропустив 3 м'ячі. Провівши у Вищій лізі один сезон, молдавська команда з неї вилетіла, а Музичук перейшов у кіровоградську «Зірку»

У складі кіровоградської команди, яка виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР, в 1975 році став володарем Кубку УРСР. Перші 2 роки був дублером основного воротаря клубу, Олексія Іонова, але після його відходу став основним голкіпером. У 1978 році прийняв пропозицію від Юрія Захарова й перейшов в команду Вищої ліги - ворошиловградську «Зорю». Провівши за команду 4 гри, Музичук повернувся в «Зірку», за яку виступав до завершення кар'єри. Останній матч провів у 1983 році.

По завершенні кар'єри

Завершивши виступи, з 1984 по 2001 рік служив в органах МВС СРСР, а пізніше - України. Дослужився до звання полковника й посади заступника начальника Державтоінспекції України в Кіровоградській області. Завершивши службу, протягом майже 14 років працював у фірмі «Формула смаку», а також був головою наглядової ради ВАТ «Кіровоград-автотранс». Паралельно виступав за аматорські та ветеранські футбольні команди зі Знам'янки, Новоукраїнки та Кропивницького. Також був гравцем кіровоградського волейбольного клубу «Ветеран». Протягом 8 років був членом Кіровоградського міськвиконкому, а пізніше - депутатом Кіровоградської обласної ради. З 2015 року - на пенсії.

Стиль гри

Фізично сильний, рухи м'які й пластичні. Володіє хорошою реакцією. Добре вводить м'яч в гру рукою й ногою. Багато працює над підвищенням технічної майстерності. Чітко керує захисниками, ясна командна мова. Сміливий, рішучий, грі віддається повністю. Спортивна форма стійка. Навантаження переносить легко, тренується багато й якісно

Досягнення

• Кубок УРСР
  • Володар (1): 1975

Примітки

1. Чемпіонат СРСР 1974, Чорноморець (Одеса) - Ністру (Кишинів)
2. . Архів оригіналу за 30 червня 2017. Процитовано 18 червня 2017.

Посилання

• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
• Профіль гравця [ 23 лютого 2014 у Wayback Machine.] на сайті «Луганський футбол»
• Сторінки історії «Зірки»: Кубок України 1975 року (частина 7) [ 30 червня 2017 у Wayback Machine.]