Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Акула чорноноса | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Carcharhinus acronotus (, 1860) | ||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||||||||
|
Акула чорноноса (Carcharhinus acronotus) — акула з роду сіра акула родини сірі акули.
Опис
Загальна довжина досягає 2 м при вазі до 20 кг, в середньому — 1,3-1,4 м при вазі 10 кг. Голова витягнута. Морда довга та округла. На верхній щелепі є 12-13, на нижній — 11-12 рядів на кожній стороні, з 1-2 зубами на симфізу (в центрі). Зуби трикутні, скошені із зазубреними краями. У неї 5 пар зябрових щілин. Тулуб стрункий, обтічний. Грудні плавці короткі. Має 2 спинні плавці та 1 анальний. Перший спинний плавець та трохи серпоподібний, загострений на кінці. Другий спинний плавець відносно великий. Шкірні зубчики значні.
Забарвлення спини жовтувато-зеленувато-сіре, черево — від білого до жовтого. Відмітна ознака — невелика темна пляма на кінчику рила (особливо серед молодих акул), через що і отримала свою назву. Також кінець другого спинного плавця, верхня частка хвостового плавця верхньої лопаті, а іноді і нижньої його частки темного відтінку.
Спосіб життя
Тримається на глибинах від 9 до 64 см. Зустрічається на континентальному та островному шельфах, придережних зонах серед водоростей. Здатна утворювати великі зграї, які у свою чергу слідують за косяками риб. Доволі моторна та хижа акула. Живиться дрібною рибою та головногими молюсками.
Статева зрілість настає у 4-5 років, при довжині самців 85-92 см, самиць — 85-100 см. Це яйцеживородна акула. Самиця після 8-11 місяців вагітності (у південних частинах ареалу наступає ранішен, ніж у північних) народжує 3-6 дитинчат завждовжки 45-50 см.
Є об'єктом промислового вилову, цінується м'ясо, плавці, печінка, шкіра цієї акули.
Випадків нападу на людей не зареєстровано, тому вважається не небезпечним для людини видом. Проте розміри і гострота зубів чорноносої акули цілком дозволяють віднести цих акул в переліку потенційно небезпечних, хоча серйозних каліцтв людині заподіяти вони не в змозі.
Тривалість життя сягає 16-19 років.
Розповсюдження
Мешкає у західній частині Атлантичного океану — від узбережжя штату Північна Кароліна (США), до південної Бразилії. Проте в Карибському басейні майже не зустрічається.
Джерела
- J. Stafford-Deitsch, Sharks of Florida, the Bahamas, the Caribbean and the Gulf of Mexico, Trident Press, 2000 (), p. 68
- Kuno Sch. Steuben: Die Haie der Sieben Meere: Arten, Lebensweise und sportlicher Fang. Parey, Berlin 1989; Seiten 85 und 98.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Akula chornonosa Ohoronnij status Blizkij do zagrozlivogo MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Pidcarstvo Spravzhni bagatoklitinni Eumetazoa Tip Hordovi Chordata Pidtip Cherepni Craniata Nadklas Shelepni Gnathostomata Klas Hryashovi ribi Chondrichthyes Pidklas Plastinozyabrovi Elasmobranchii Nadryad Akuli Selachimorpha Ryad Karharinopodibni Carcharhiniformes Rodina Siri akuli Carcharhinidae Rid Sira akula Carcharhinus Vid Akula chornonosa Binomialna nazva Carcharhinus acronotus 1860 Posilannya Vikishovishe Carcharhinus acronotus Vikividi Carcharhinus acronotus ITIS 160304 NCBI 303932 Akula chornonosa Carcharhinus acronotus akula z rodu sira akula rodini siri akuli OpisZagalna dovzhina dosyagaye 2 m pri vazi do 20 kg v serednomu 1 3 1 4 m pri vazi 10 kg Golova vityagnuta Morda dovga ta okrugla Na verhnij shelepi ye 12 13 na nizhnij 11 12 ryadiv na kozhnij storoni z 1 2 zubami na simfizu v centri Zubi trikutni skosheni iz zazubrenimi krayami U neyi 5 par zyabrovih shilin Tulub strunkij obtichnij Grudni plavci korotki Maye 2 spinni plavci ta 1 analnij Pershij spinnij plavec ta trohi serpopodibnij zagostrenij na kinci Drugij spinnij plavec vidnosno velikij Shkirni zubchiki znachni Zabarvlennya spini zhovtuvato zelenuvato sire cherevo vid bilogo do zhovtogo Vidmitna oznaka nevelika temna plyama na kinchiku rila osoblivo sered molodih akul cherez sho i otrimala svoyu nazvu Takozh kinec drugogo spinnogo plavcya verhnya chastka hvostovogo plavcya verhnoyi lopati a inodi i nizhnoyi jogo chastki temnogo vidtinku Sposib zhittyaTrimayetsya na glibinah vid 9 do 64 sm Zustrichayetsya na kontinentalnomu ta ostrovnomu shelfah priderezhnih zonah sered vodorostej Zdatna utvoryuvati veliki zgrayi yaki u svoyu chergu sliduyut za kosyakami rib Dovoli motorna ta hizha akula Zhivitsya dribnoyu riboyu ta golovnogimi molyuskami Stateva zrilist nastaye u 4 5 rokiv pri dovzhini samciv 85 92 sm samic 85 100 sm Ce yajcezhivorodna akula Samicya pislya 8 11 misyaciv vagitnosti u pivdennih chastinah arealu nastupaye ranishen nizh u pivnichnih narodzhuye 3 6 ditinchat zavzhdovzhki 45 50 sm Ye ob yektom promislovogo vilovu cinuyetsya m yaso plavci pechinka shkira ciyeyi akuli Vipadkiv napadu na lyudej ne zareyestrovano tomu vvazhayetsya ne nebezpechnim dlya lyudini vidom Prote rozmiri i gostrota zubiv chornonosoyi akuli cilkom dozvolyayut vidnesti cih akul v pereliku potencijno nebezpechnih hocha serjoznih kalictv lyudini zapodiyati voni ne v zmozi Trivalist zhittya syagaye 16 19 rokiv RozpovsyudzhennyaMeshkaye u zahidnij chastini Atlantichnogo okeanu vid uzberezhzhya shtatu Pivnichna Karolina SShA do pivdennoyi Braziliyi Prote v Karibskomu basejni majzhe ne zustrichayetsya DzherelaJ Stafford Deitsch Sharks of Florida the Bahamas the Caribbean and the Gulf of Mexico Trident Press 2000 ISBN 1 900724 45 6 p 68 Kuno Sch Steuben Die Haie der Sieben Meere Arten Lebensweise und sportlicher Fang Parey Berlin 1989 Seiten 85 und 98 ISBN 3 490 44314 4