Сливинський Орест Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сливинський.

|Ukrcenter=

Орест Миколайович Сливинський
Орест Сливинський
Народився	19 липня 1933(1933-07-19) с. Болозва Долішня (Нижнє), тепер Самбірський район, Львівська область, Україна
Помер	23 червня 2017(2017-06-23) (83 роки) м. Боярка, Київська область, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, есеїст
Сфера роботи	література^[1], літературознавство^[1], Історична проза^[d]^[1], літературна критика^[1] і журналістика^[1]
Alma mater	Львівський університет
Мова творів	українська
Напрямок	літературна критика, історична проза
Жанр	есе, історичний роман
Автограф
Нагороди	Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця (1998), Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка (2003)

Оре́ст Микола́йович Сливи́нський (*19 липня 1933(19330719), с. Болозва Долішня (Нижнє), тепер Самбірський район, Львівська область, Україна — 23 червня 2017, м. Боярка, Київська область, Україна) — український письменник, літературознавець, критик і журналіст; член НСПУ, заслужений працівник культури України.

З життєпису

Орест Миколайович Сливинський народився 19 липня 1933 року в селі Болозві Долішній (Нижнє) Самбірського району на Львівщині.

Після закінчення факультету журналістики Львівського університету імені І. Франка працював в обласних газетах.

Потому О. М. Сливинський довший час працював на радіо в Дніпропетровську, а згодом на радіо Київщини.

З 1960-х років Орест Сливинський публікує в газетах і часописах свої художні твори — оповідання, невеликі повісті. Працюючи в газеті «Літературна Україна» та видавництві «Радянський письменник», Орест Миколайович почав активно виступати в жанрі літературної критики, зокрема з аналітичними роздумами з приводу нових творів українських письменників на історичну тематику.

З 17 січня 1990 року — член Київської міської організації НСПУ. Понад 10 років Орест Сливинський працював в апараті НСПУ, був відповідальним секретарем.

Літератор помер 23 червня 2017 року. Поховали Ореста Миколайовича Сливинського 25 червня на новому цвинтарі в Боярці, де він проживав останні роки свого життя, поряд із могилою дружини Марії Олексіївни.

Творчий доробок

Літературознавчі розвідки й есеї Ореста Сливинського вийшли окремими книжками:

• «Запізніла мить прозріння», 2001 (К.: Альтернативи, 50 с.);
• «Крижмо: З українських медитацій перед народженням нового віку», 2002 (К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2002, 296 с.);
• «І білі купави», 2004 (К.: ПВП «Задруга», 184 с.);
• «Аж до ранкового сяйва: Окремі блискітки з літературного потоку», 2007 (К.: ПВП «Задруга», 176 с.).

О. М. Сливинський — автор ґрунтовного історико-літературного дослідження «З єдності та відваги, або на якій ниві зростає свобода» та історичного роману про Юрія Федьковича «Плач флояри» (1988, К.: «Радянський письменник», 342 с.); літератор часто виступав зі статтями та нарисами про відомих діячів «Просвіти», зокрема своїх земляків зі Львівщини та свого рідного села, а також про сучасних йому просвітян.

Відзнаки

Творчі здобутки О. М. Сливинського були відзначені преміями:

• Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка (2003),
• Міжнародна літературна премія імені Івана Кошелівця (1998, перший рік вручення),
• «Благовіст»,

дипломом Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота фортуна».

Джерела та посилання

• Наконечний Олександр Талант пізнання: до 80-річчя О. Сливинського // «Літературна Україна». — 2013. — 25 лип. (№ 28). — С. 13
• Пам'яті визначного майстра слова // матеріал в газ. «Слово Просвіти» за 28.06.2017

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863