У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корнієнко Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Не лл

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корнієнко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. .

Не́ллі Микола́ївна Корніє́нко (7 квітня 1939(19390407), м. Хабаровськ) — радянський і український мистецтвознавець, театрознавець, соціолог художньої культури, культуролог, синергетик. Доктор мистецтвознавства (1993 р.) .Академік Національної академії мистецтв України (2006). Заслужений діяч мистецтв України (2015).

Неллі Миколаївна Корнієнко

Народилася

7 квітня 1939 (85 років)
Хабаровськ, РРФСР, СРСР

Країна

СРСР

Україна

Діяльність

мистецтвознавець, соціолог, культуролог, синергетик

Alma mater

КНУ ім.Тараса Шевченка

Нагороди

Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Висловлювання у Вікіцитатах
Монографія «Лесь Курбас: репетиція майбутнього» (1998) — номінант Шевченківської премії;
Номінація (2007) на найвищу світову премію в галузі гуманітаристики, зокрема, наук про мистецтво — Міжнародну премію КІОТО ( — аналог Нобелівської);
Нагорода Фонду розвитку культури «За великий внесок у мистецтво сучасної України», найкращий інтелектуальний продукт року.
Кавалер ордена княгині Ольги — відзнака Президента України (1999),
Орден святої великомучениці Варвари Української Православної Церкви (КП)(2005);
Почесна нагорода Фонду розвитку мистецтва (2000);
Відзнака Міністерства культури і мистецтв (2004);
Почесна грамота Верховної Ради України (2004);
Золота медаль НАМ України (2007);
За монографію «Лесь Курбас: репетиція майбутнього» (друга редакція 2007) відзначена Дипломом I ступеня в номінації «Життя славетних» у рамках Національного конкурсу «Найкраща книга України», монографію представлено на Міжнародних книжкових форумах у рамках урядової програми;
Заслужений діяч мистецтв України (2015).

Монографії та дослідження (вибране)

Серед монографій і монографічних розвідок — здійснені на базі новітніх методологій, включно з постнекласичними:

«Театральна естетика Л.Курбаса», «Лесь Курбас і художники» (1983),
«Театр сьогодні — Театр завтра» (1986),
«Лесь Курбас — основоположник українського радянського театру» (1987),
«Лесь Курбас: епітна енергія театру» (1989),
«Discovering a Master — Ukrajinska avangarda 1910–1930» — Zagreb (1990);
«Ukraine, Theatre: 1920–1990» // The World Encyclopedia of Contemporary Theatre / Vol.1: «Europe», UNESCO, London-New-York (1995);
«Лесь Курбас. Молодий театр» (1996),
«Актор як метафізична проблема. Курбас. Гірняк» (1997),
«Лесь Курбас: репетиція майбутнього» (5 нагород, 2 видання 1998, 2007),
«Український театр у переддень Третього тисячоліття. Пошук.» [ 19 лютого 2019 у Wayback Machine.]
«Художня культура у синергетичному часопросторі; Світові метаморфози та проблеми цілісності культури, або від Фауста до Протея» (2001);
«Запрошення до Хаосу. Театр (художня культура) і синергетика. Спроба нелінійності» [ 19 лютого 2019 у Wayback Machine.] (2008, 2010);
«Ukraine: Au seuil d'une revolution theatrale» // Forum Theatre Europeen — Nice (2008);
«Les Kurbas and the Spiritual Foundations of the Ukrainian Avant-garde\ Modernism in Kyiv. Jubilant Experimentation» — University of Toronto Press, Toronto Buffalo London (2010)
«Нелінійнне театро(мистецтво)знавство: постнекласичний ландшафт. Від Фауста до Протея» (2013)
«Theatre and the Quantum World» // Opción (Arts and Humanities), Венесуела, Scopus, 10-12. (2018)
«Театр і квантовий світ: спокуси вільнодумства» (2019)
«Thumping victories of the microcosm» // Culture, Art, Education in the Space of the 21^st Century: interdisciplinary Discourse. Coll. Monograph. Л996 Lviv-Torun, Liha-Pres [ 31 грудня 2021 у Wayback Machine.], 2020, ^[en];

та ін.; вперше в Радянському Союзі здійснено монорозвідку про видатного режисера Ґордона Креґа (1974) і переклад його книги (співавтор перекладу Л.Танюк) Edward Gordon Craig: «On the Art of the Theatre» (London Mercury Books, 1962); вперше після їх заборони видала п'єси Миколи Куліша «Народний Малахій» і «Вічний бунт» та ін.

Примітки

. Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 27 березня 2015.

Література

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Корнієнко Неллі Миколаївна

Енциклопедія США — Нью-Йорк — 1989
Митці України. К., 1992
Encyclopedia of Ukraine: Volume V - Taniuk, Nelli - University of Toronto press - Canada — 1993. — C.159
Хто є хто в Україні. К., 1997. — С.238;
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.318;
УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.701;
Хто є хто в Україні. К., 2000. — С.225;
Левченко О. Художня культура як контекст суспільного буття // Український гуманітарний огляд. — К.: Критика. — Вип. 4, 2000. — С. 91-106.
Жінки України. К., 2001. — С.212-213.
Ірина Добронравова. Запрошення до Хаосу? //Філософська думка № 6 2009 сс.132–135
Науковці України. Еліта держави. К., 2010
Олена Левченко. Театр як суб'єкт буття // Totallogy Постнекласичні дослідження № 25 — Київ, 2011
Who is Who в Україні. Біографічна енциклопедія успішних людей України. — 2012 Засновник і відповідальний редактор видання Ralph Hubner, Швейцарія
Le Dictionnaire universel des creatrices — Editions Belin. — Paris, France — 2013

[1] . Архів оригіналу за 30 березня 2015. Процитовано 27 березня 2015.