Заварова Ганна Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Заваров.

|Місце народження= |Посада= |Дата смерті= |Дата народження= |Громадянство= |роки активності= |Місце смерті=

Заварова Ганна Володимирівна
Національність	українка
Alma mater	НАОМА
Галузь	мистецтвознавство
Заклад	Київський державний художній інститут
Посада	викладач
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	кандидат мистецтвознавства
Відомі учні	Юрченко Надія Семенівна Крутенко Наталія Григорівна Єфремова Валентина Олексіївна Клименко Олена Олександрівна Лагутенко Ольга Андріївна Димшиць Едуард Олександрович Міщенко Ірина Іванівна
Членство	Національна спілка художників України
Відома завдяки:	мистецтвознавиця, арт-критик, історик мистецтва

Зава́рова Га́нна Володи́мирівна (16 червня 1943, Фрунзе, Киргизька РСР) — 11 липня 2011, Київ) — українська мистецтвознавиця, арт-критик, історик мистецтва, педагог, член НСХУ (з 1984), кандидат мистецтвознавства (з 1969), викладач НАОМА (з 1968), професор (з 1997).

Життєпис

Ганна Заварова народилася 16 червня 1943 у місті Фрунзе, Киргизької РСР. Згодом сім’я переїхала до України. Закінчила Київський художній інститут у 1964. Навчалась у Платона Білецького, Людмили Міляєвої, Леоніда Владича. Від 1968 працювала в ньому. Захистила кандидатську дисертацію з мистецтвознавства у 1969. Членкиня Національної спілки художників України з 1984 року. У 1997 отримала звання професора НАОМА на кафедрі теорії та історії мистецтва. Померла 11 липня 2011 у місті Києві, залишивши дочку.

Наукова праця

Ганна Заварова мала широкий спектр наукових досліджень: від історії класичного мистецтва до ілюстрування дитячої книги. Її аналітичні розвідки простежують зв'язок між загальними культурологічними закономірностями часу і конкретними практиками художників. Як арт-критик вона підтримувала й досдіджувала творчість сучасників, які розширювали вузькі рамки методу соціалістичного реалізму, частково перебуваючи в андеграунді. Це визначні постаті українського мистецтва Григорій Гавриленко. Вадим Ігнатов .та інші. Авторка статей у журналах «Terra Incognita», «Музейний провулок», «Образотворче мистецтво» та ін.

Її енциклопедичні знання та педагогічний хист виховали й допомогли у становленні декількох поколінь українських мистецтвознавців, які навчались у НАОМА.. Серед її учнів відомі науковці:

Волощук Ігор Михайлович

Гурська Лідія Олексіївна

Димшиць Едуард Олександрович

Єфремова Валентина Олексіївна

Кодьєва Олена Петрівна

Крутенко Наталія Григорівна

Лагутенко Ольга Андріївна

Лисенко Людмила Олександрівна

Лобановська Ганна Борисівна

Сидор-Гібелинда Олег Вячеславович

Смолій Юлія Олександрівна

Титаренко Олексій Михайлович

Чегусова Зоя Анатоліївна

Наукові статті

• Г. Заварова «Російське мистецтво другої половини ХІХ – початку ХХ ст.» // «Російське мистецтво».К., 1967
• Г. Заварова « Володимир Фаворський» //«Образотворче мистецтво», 1986, №3
• Г. Заварова «Відблиск повноти. Син гармонії Григорій Гавриленко» // «Музейний провулок», 2004, № 2, стор. 86-93. [[https://web.archive.org/web/20210418183029/https://elib.nlu.org.ua/view.html?id=6562 Архівовано 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]]
• Г. Заварова . Про час// Terra Incognita, 2001, №9, стор.4-5.(рос.)

Примітки

1. . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
2. . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
3. Г.Заварова. «Відблиск повноти. Син гармонії Григорій Гавриленко» // «Музейний провулок», 2004, № 2, стор. 86-93. [1] [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
4. . Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 18 квітня 2021.
5. [2] [ 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] — сторінка на сайті НСХУ]

Джерела

• Нестеренко П. В.. Заварова Ганна Володимирівна // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. [3] [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання

• Заварова Ганна Володимирівна. Енциклопедія Сучасної України [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]
• Ганна Заварова відкриває персональну виставку Костянтина-Вадима Ігнатова [ 18 квітня 2021 у Wayback Machine.]