Уранілкарбонат неорганічна сполука з формулою UO2CO3 Ця речовина яка в природних умовах зустрічається у вигляді мінералу

Уранілкарбонат — неорганічна сполука з формулою UO₂CO₃. Ця речовина, яка в природних умовах зустрічається у вигляді мінералу резерфордину, складається з уранілу (UO₂²⁺) і карбонату (CO₃^2-). Як і більшість солей уранілу, ця сполука є полімером, кожен центр урану(VI) зв'язаний з вісьмома атомами кисню. Продукти гідролізу резерфордину також містяться як у мінеральних, так і в органічних фракціях вугілля та його летючої золи та є основним компонентом урану у хвостових водах, що просочуються.

Уранілкарбонат
Уранілкарбонат

Назва за IUPAC	Uranyl carbonate
Інші назви	Uranyl Carbonate
Ідентифікатори
Номер CAS	12274-95-2
PubChem	18364468
SMILES	C(=O)([O-])[O-].O=[U+2]=O
InChI	InChI=1S/CH2O3.2O.U/c2-1(3)4;;;/h(H2,2,3,4);;;/q;;;+2/p-2
Властивості
Молекулярна формула	UO₂(CO₃)
Молярна маса	330 g/mol
Густина	5.7 g/cm³
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)

Примітки картки

Уранілкарбонати як клас речовин

Існує багато уранілкарбонатів, з яких резерфордин має найпростішу стехіометрію. Більшість уранілкарбонатів містить додаткові компоненти, включаючи воду та різноманітні аніони та катіони.

Загальний метод концентрування урану з розчину використовує розчини уранілкарбонатів, які пропускають через шар смоли, де комплексні іони переносяться в смолу шляхом іонного обміну з негативним іоном, таким як хлорид. Після накопичення уранового комплексу на смолі уран елюють розчином солі, а потім осаджують в іншому процесі.

Уранілкарбонатні мінерали

Уранілкарбонати включають:

(гідратований уранілкарбонат натрію та кальцію)
(гідратований уранілкарбонат гідроксид міді, церію, неодиму, лантану, празеодиму, самарію, кальцію, ітрію)
(гідратований уранілкарбонат магнію)
(гідратований уранілкарбонат гідроксид ітрію та диспрозію)
(гідратований уранілкарбонат кальцію)
(гідратований уранілкарбонат калію та натрію)
(гідратований уранілкарбонат)
Лібігіт (гідратований уранілкарбонат кальцію)
Маккельвіїт-(Y) (гідратований барій натрій кальцій уран ітрій карбонат)
(гідратований уранілкарбонат кальцію)
(гідратований гідроксид уранілкарбонат кальцію та магнію)
(гідроксид-оксид-уранілкарбонат міді)
Резерфордин (уранілкарбонат)
Шрекінгерит (гідратований уранілсульфат-карбонат-фторид натрію та кальцію)
(гідратований уранілкарбонат гідроксид міді, церію, неодиму, лантану, празеодиму, самарію, кальцію, ітрію)
(гідратований гідроксид уранілкарбонат кальцію)
Свартцит (гідратований уранілкарбонат кальцію та магнію)
Фогліт (гідратований уранілкарбонат кальцію і міді)
(гідратований гідроксид уранілкарбонат кальцію)
(уранілкарбонат свинцю)
Целерит (гідратований уранілкарбонат кальцію)
(гідратований гідроксид уранілкарбонат кальцію та цинку)

Примітки

Finch R J, Cooper M A, Hawthorne F C and Ewing R C. (1999). Refinement of the Crystal Structure of Rutherfordine. Can. Mineral. 37: 929–38.
Ivanovich, M.; Fröhlich, K.; Hendry, M.J. (1991). Uranium-series radionuclides in fluids and solids, Milk River aquifer, Alberta, Canada. Applied Geochemistry. 6 (4): 405—418. Bibcode:1991ApGC....6..405I. doi:10.1016/0883-2927(91)90040-V.
Amayri, Samer; Reich, Tobias; Arnold, Thuro; Geipel, Gerhard; Bernhard, Gert (2005). Spectroscopic Characterization of Alkaline Earth Uranyl Carbonates. Journal of Solid State Chemistry. 178 (2): 567—577. Bibcode:2005JSSCh.178..567A. doi:10.1016/j.jssc.2004.07.050.

Література

Radioactive Elements in Coal and Fly Ash: Abundance, Forms, and Environmental Significance (PDF). Fact Sheet FS-163-97. U.S. Geological Survey. October 1997. Процитовано 22 листопада 2011.
Ion-exchange. U.S. Nuclear Regulatory Commission. 6 жовтня 2011. Процитовано 22 листопада 2011.
Flury, Markus; Harsh, James B. (2000). Remediation of Uranium Contaminated Mine Waste (PDF). State of Washington Water Research Center Report WRR-04. State of Washington Water Research Center. Процитовано 22 листопада 2011.
The Uranyl Carbonates. Mineral Gallery. Amethyst Galleries. Процитовано 22 листопада 2011.

[1] Finch R J, Cooper M A, Hawthorne F C and Ewing R C. (1999). Refinement of the Crystal Structure of Rutherfordine. Can. Mineral. 37: 929–38.

[2] Ivanovich, M.; Fröhlich, K.; Hendry, M.J. (1991). Uranium-series radionuclides in fluids and solids, Milk River aquifer, Alberta, Canada. Applied Geochemistry. 6 (4): 405—418. Bibcode:1991ApGC....6..405I. doi:10.1016/0883-2927(91)90040-V.

[3] Amayri, Samer; Reich, Tobias; Arnold, Thuro; Geipel, Gerhard; Bernhard, Gert (2005). Spectroscopic Characterization of Alkaline Earth Uranyl Carbonates. Journal of Solid State Chemistry. 178 (2): 567—577. Bibcode:2005JSSCh.178..567A. doi:10.1016/j.jssc.2004.07.050.