Петро Миха йлівка село в Україні До 2017 орган місцевого самоврядування Петро Михайлівська сільська рада село Петро Миха

48°03′33″ пн. ш. 35°13′35″ сх. д. / 48.05917° пн. ш. 35.22639° сх. д.Координати: 48°03′33″ пн. ш. 35°13′35″ сх. д. / 48.05917° пн. ш. 35.22639° сх. д.

Водойми

Дніпро

Місцева влада

Адреса ради

70015, Запорізька обл., Вільнянський р-н, с.Петро-Михайлівка, вул.Миру, 84.

Карта

Петро-Михайлівка

Петро-Михайлівка

Мапа

Петро-Михайлівка у Вікісховищі

Площа села — 237,5 га., тут налічується 549 дворів. Кількість населення на 1 січня 2007 року — 1446 чол.

Географія

Село Петро-Михайлівка знаходиться за 5 км від лівого берега річки Дніпро, на відстані 2 км від села Дніпровка. За 2 км від основної частини села розташована невелика його частина, яка примикає до села Запорізьке. По селу протікає пересихаючий струмок з загатою. Поруч проходить автомобільна дорога М18 (E105)).

Село розташоване за 35 км від районного центру, за 45 км від обласного центру.

Найближча залізнична станція — Вільнянськ — знаходиться за 35 км від села.

Сучасне село Петро-Михайлівка розбудувалося обабіч великої і знаної Балки Таволжанської, у самісінькому її верхів'ї.

Історія

Село Петро-Михайлівка, згідно офіційній інформації, утворилося в 1877—1884 рр. як хутір. Року 1884, громада малоземельних селян числом у 123 господаря на чолі з , беруть у новоствореному Селянському банку міста Катеринослава грошовий кредит на купівлю 1190 десятин землі (по 100 га на одного господаря)… Землю було куплено на Андріївській пустоші, у верхів'ї Балки Капустяної

Варто зауважити, що в метриках Успенської церкви села Андріївки, Андріївської волості, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії згадка про хутір Богуслав і Петро-Михайлівський з'являється лише в рік 1901. До цієї дати жодних даних пов'язаних з вищевказаними населеними пунктами не зазначено.

Перший сільський освітній заклад — Петро-Михайлівську (Богуславську(?)) двокласну церковно-приходську школу грамоти було збудовано старанням приходського(Андріївської церкви Успіння Пресвятої Богородиці) священика Георгія Миколайовича Беззабави у 1906 році. Нині в приміщенні колишньої школи міститься КП «Водоканал» та ритуально-поховальна служба. Приміщення є памяткою архітектури місцевого значення.

До першої московитської окупації України, землі, на яких згодом постане хутір Петро-Михайлівський належали до Самарської паланки Запорозької Січі і складали частину вольностей запорозького козацького товариства. По надпорозьких балках козаки-запорожці облаштовували свої зимівники(хутори), господарювали. Зимівники(хутори) на запорозьких землях починають поставати з XVI століття. З моменту зруйнування Запорозької вольниці землі запорожців почали масово заселятися людьми прийшлими, поміщицькими… Про козацькі хутори в окрузі балки Таволжаної знаємо мало, але факт їхнього існування цілком ймовірний. Так відомо, що землі, на яких вибудовано сучасне село Петро-Михайлівка куплені товариством малоземельних селян Старої Андріївки на чолі з Юнацьким(Юніцьким) Петром Михайловичем, його засновником, вже разом з хуторами. Можливо з давнішими козацькими зимівниками. Проте, можемо тільки здогадуватися і вибудовувати лише версії, принаймні на сьогодні. Дослідження тривають…

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

У 1920 отаман Брова, що стояв у Вовнігах зробив напад на Петро-Михайлівку та вбив міліціонера. Загін "Чорна Хмара" під проводом Івана Марківа приймав в тому участь

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими Вже наприкінці 20-х років ХХ століття територія Андріївської пустоші, з хуторами і селами зайнята революційними більшовиками з-під проводу політичного і революційного вождя працюючих мас Володимира Ульянова-Леніна. Розпочинається новий виток історії — встановлення і укріплення влади совєтов(рад). На базі хуторів утворюються колективні господарства селян: «Нове життя» — хутір Петро-Михайлівський", «Реконструкція» — хутір Богуслав. Числа 29 лютого 1930 року було прийняте рішення про об'єднання хуторів Богуслав і Петро-Михайлівський в один населений пункт — село Петро-Михайлівку. На базі об'єднаного села утворюється колгосп «Комінтерн». Першим головою колективного господарства стає Васильченко(?)…

До 1930 років у межах сучасного села існувало два, чітко означені і задокументовані хутори — на відстані 0,5 км один від одного: хутір Богуслав(а) (Андріївської волості, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії), хутір Петро-Михайлівський (Петро-Свистунівської (Андріївської) волості, Олександрівського повіту, Катеринославської губернії). Існує версія, що хутір Богуслава засновано у 1877 р., а Петро-Михайлівський — у 1884 р., проте, офіційно зазначено, що саме хутір Петро-Михайлівський засновано у 1877 році… Кожен з хуторів мав(?) своє, окреме кладовище: хутір Богуслав — «богуславське», його залишки були наявні до 50-х років ХХ століття, і хутір Петро-Михайлівка — «Петро-михайлівське», його «нова» частина і на сьогодні є діючою. З оповідок місцевих селян маємо звістку про існування у межах сучасного села Петро-Михайлівки, ще декількох хуторів (висілок) — Гарбо-Пузівка(нині вулиця Садова) і Собачівка(частина вулиці Матросова, від сільського ставка, де «Білий Ведмідь»(приміщення колишньої машино-тракторної станції(МТС)) і до західної межі сучасного села. З оповідок місцевих мешканців, ця назва взялася з причини перебування у приміщенні колишнього МТС студентів з Росії, які приїздили на сільгоспроботи до колгоспу. Шкіра у них була білою, незагорілою, ось тому від місцевих селян вони отримали назву «Білі ведмеді». Хутір Гарбо-Пузівка названий за прізвищами родин перших поселян-засновників — Гарбузів і Пузів. Містився хутір недалеко від північно-східної околиці хутора Богуслав. Хутір Гарбо-Пузівка також мав(?) своє окреме «східне» кладовище, яке існує і на цей час. Найстарішими з поховань, згідно зазначень на надгробних табличках, є поховання початку 30-х років ХХ століття. Саме на початок 30-х років припадає заснування хутора (висілок) Гарбо-Пузівка, виходячи з результатів краєзнавчих розвідок… По ІІ Світовій війні ще один населений пункт увійшов до складу села Петро-Михайлівки. Це був хутір Царевий. Хутір містився на значній, у 2,5 км, відстані від південної межі села, на півленному боці Балки Лишньої, поруч з хутором Запорожець, нині село Запорізьке. У складі села Петро-Михайлівка хутір набув статусу вулиці, яка отримала назву — Південна. До кінця 90-х років ХХ століття, вулиця Південна майже знелюднюється. На сьогодні Південна вулиця складається з декількох значно віддалених одне від одного приватних господарств(хуторів) і декількох вцілілих від руйнування покинутих приватних житлових будинків. Далі буде…

У 1932–1933 селяни пережили більшовицький геноцид голодомор, політичні репресії

З літа 1941 року до осені 1943 року село Петро-Михайлівське знаходилося під контролем і керівництвом гітлерівської окупаційної адміністрації, у селі розміщується штаб німецьких окупаційних сил ІІІ Райху.

Під час гітлерівської окупації на село Петро-Михайлівку і його округу поширювалася пасторська служба Української автокефальної православної церкви. Настоятель Української православної церкви Святої Троїці В.Гладун з 7 вересня 1943 року призначений резолюцією Архієпископа УАПЦ Генадія настоятелем Свято-Покровської церкви у

селі Петро-Михайлівка, Софіївського району(від 1966 року Вільнянський район), Запорізька область.

23 вересня 1943 року село було окуповано россійсько-совітською Червоною Армією в ході Другої Світової війни. У зв'язку з цим, за часів панування совітської влади, день села встановлено на 23 вересня.

В центрі села, поряд з приміщенням контори ВАТ «Петромихайлівське», знаходиться спільна могила вояків Червоної Армії, які загинули у боях з гітлерівськими військами на території села Петро-Михайлівки та її околицях. На попередньому місці поховання, меморіал було перенесено, наприкінці 70-х років ХХ століття збудовано нову сільську середню школу.

У с. Петро-Михайлівка діє етнографічний музей, який налічує більше 200 експонатів. Він знайомить відвідувачів з господарством і побутом сільського населення краю кінця XVIII — початку XIX століття.

«Жовтневий» загін ЗПДЕ ІА АН УРСР 1980 рік. Керівник загону студент ЗДПІ Сергій Миколайович Кравченко

На початку 80-х років ХХ століття на прилеглих до села Петро-Михайлівки землях працювала Запорізька постійно діюча експедиція ІА АН УРСР . Завданням експедиції було дослідження степових пірамід-курганів на шляху пролягання майбутньої другої лінії Жовтневої зрошувальної системи. Досліджувалися декілька курганних груп і окремі кургани. Досліджувані об'єкти отримали робочі назви «Петро-Михайлівка-I» і «Петро-Михайлівка-II». Курганна група «Петро-Михайлівка-І» свого часу височила поруч з радгоспним елеватором-током, а «Петро-Михайлівка-ІІ» колись знаходилася на північно-східній окраїні села. Відповідно до мапи за редакції підполковника Стрельбицького датованої жовтнем 1865 року, курганна група «Петро-Михайлівка-І» мала давню народну назву — «Могила Висока». Очолювали археологічну експедицію кандидат історичних наук Світлана Миколаївна Ляшко і студент історичного факультету ЗДПІ Сергій Миколайович Кравченко.

Досліджувана курганна група Петро-Михайлівка-І. За мапою 1865 року з-під редакції підполковника Стрельбицького, курганна група має назву «Могила Висока». Досліджена у 1980 році ЗПДЕ ІА АН УРСР. Керівник експедиції канд. іст. наук Світлана Миколаївна Ляшко.

Курганна група "Петро-Михайлівка-І (Могила Висока, Стрельбицький Іван Опанасович 1865 рік).

З 1989 по 1991 рік у селі діяв нелегальний осередок Народного Руху України [1] з-під проводу Вячеслава Чорновола [2].

З 24 серпня 1991 року селище входить до складу незалежної України.

25 лютого 2015 року у селі невідомими було демонтовано і знищено пам'ятник Леніну. Жодна з політичних сил не заявила про свою причетність до «ленінопаду» у Петро-Михайлівці. 19 лютого 2020 року члени правління у співпраці з місцевою владою, встановили меморіальну дошку на перший освітній заклад села Петро-Михайлівки - Богуславську (від хутора Богуслав. Містився на одному з відрізків сучасної вулиці ім. Олександра Матросова на відстані 0,5 км від хутора Петро-Михайлівського) - двокласну церковно-приходську школу збудовану у 1906 році [3].

Сьогодення

На території населеного пункту працюють загальноосвітня школа, дитячий садок, сільська книгозбірня(бібліотека), будинок культури, лікарня.

Підприємства — ВАТ «Петромихайлівське»[4], фермерські господарства.

У 2020 р. при опорному закладі середньої освіти «Орієнтир» Петро-Михайлівської сільської ради відкрито «Природничий музей»

Пам'ятки

Село Петро-Михайлівка розбудоване у верхів'ї Балки Таволжанської — території і об'єкту Природно-заповідний фонд Запорізької області. Неподалік від села розташована ботанічна пам'ятка природи — . На південь від села Петро-Михайлівки розташована Балка Лишня [5] . Її північні схили проти села Запорізького щороку рясно вкриваються ковилою. Навесні, один з відрогів Балки Лишньої, який у народі має назву «Штани»(напевно за двома лініями лісосмуг, які ростуть на його вершинах) густо квітне Горицвітом.

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Джерела

Матеріали Вільнянського районного краєзнавчого музею
Мальовничий край Петро-Михайлівський (історія) // Вільнянські вісті. 20 серпня 2011, С. 3.
У Запорізькій області знесли ще два пам'ятники Леніну
Музей історії села Петро-Михайлівки(Петро-Михайлівська ЗОШ І-ІІІ ступенів)[6] Засновник музею учитель історії Андрущенко Олександр Миколайович
Агенство стратегічних досліджень АСД — Вільнянський район (адміністративний центр — м. Вільнянськ)
Fb.Петро-Михайлівка(керівник сторінки: Свидрань Микола Анатолійович
ПЕТРО-МИХАЙЛІВКА — зі сторінки «Міста і села Запорізької області»
Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.[7]
Випуск № 6 - Алєксєєва О., Щур Ю. Українська автокефальна православна церква на Запоріжжі під час нацистської окупації [8].

Примітки

Щоденник Павла Дерев'янка Ч. 6/7 1920 р. Начальник міліції | "Чорна Хмара" |Юнацька громада" | (укр.), процитовано 19 грудня 2023
У Петро-Михайлівці відкрився «Природничий музей» // "Дніпровські вогні. 18 березня 2020 р. С. 2

Це незавершена стаття про Запорізьку область.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Щоденник Павла Дерев'янка Ч. 6/7 1920 р. Начальник міліції | "Чорна Хмара" |Юнацька громада" | (укр.), процитовано 19 грудня 2023

[2] У Петро-Михайлівці відкрився «Природничий музей» // "Дніпровські вогні. 18 березня 2020 р. С. 2