Едуард Станіслаус Бальфін англ Edward Stanislaus Bulfin 6 листопада 1862 18621106 20 серпня 1939 Сполучене королівство В

Едуард Станіслаус Бальфін (англ. Edward Stanislaus Bulfin; 6 листопада 1862(18621106) ― 20 серпня 1939) ― Сполучене королівство Великої Британії та Ірландії генерал і учасник Першої світової війни. Зарекомендував себе як здатний командир на рівнях бригади, дивізії та корпусу. В першу чергу прославився своїми діями по керівництву Британські експедиційні сили (Перша світова війна) британськими військами під час Фландрська битва Першої битви при Іпрі, яким вдалося уповільнити німецький наступ.

Едвард Балфін

Народження	6 листопада 1862(1862-11-06) Південний Дублін, Ленстер, Ірландія^[d], Сполучене Королівство
Смерть	20 серпня 1939(1939-08-20) (76 років) Борнмут, Борнмут, Крайстчерч і Пул, Дорсет, Англія, Велика Британія
Країна	Велика Британія
Освіта	^d і Триніті-коледж
Звання	генерал
Війни / битви	Друга англо-бурська війна, Перша світова війна, Іпрська битва, Третя битва за Газу, Битва за Єрусалим і Битва при Мегіддо
Нагороди

У 1917—1918-х роках командував 21-й армійський корпус (Великобританія), який брав участь у Синайсько-Палестинській кампанії.

Ранні роки

Бальфін народився неподалік від Дубліна 6 листопада 1862 року. Він був другим сином Патріка Бальфіна і Терези Клер Керролл. Його батько був сином Едуарда Бальфіна, який походив родом з Дерінлога, Графство Короля (сучасна назва ― Графство Оффалі), і був обраний лордом-мером Дубліна у 1870 році. Майбутній генерал навчався в , а потім продовжив навчання в Католицькій приватній школі Кенсінгтона. Хоча він також проходив навчання в Трініті-коледж (Дублін), він не отримав вчений ступінь і вирішив обрати для себе кар'єру військового.

Служба в армії

Бальфін розпочав військову службу у Власному її принцеси Уельському полку (Йоркширському полку) в 1884 році, після перебування у складі Королівських ірландських стрільців, одного з формувань ополчення. Був зроблений капітанами 30 січня 1895 року. Неспішно просувався кар'єрними сходами аж до початку Англо-бурська війна (1899—1902), коли в листопаді 1899 року він був призначений майором бригади в 9-ю бригаду. The London Gazette]]: no. 27160. p. 694 Архівовано січень 6, 2018 на сайті Wayback Machine.. 2 February 1900. </ref>. Взяв участь у кількох сутичках у Південній Африці, і був підвищений до Тимчасового підвищення майора в листопаді 1900 року. Повернувся до колишнього звання капітана до свого полку 12 грудня 1901 року. .co.uk/London/issue/27423/page/2336 no. 27423. p. 2336] Архівовано грудень 9, 2017 на сайті Wayback Machine.. 8 April 1902.</ref>, і продовжив службу в Південно-Африканській Республіці до кінця війни. Залишив Кейптаун на борту SS Walmer Castle наприкінці червня 1902 «The Army in South Africa — Troops returning home». </ref>, прибувши до Саутгемптона наступного місяця. Після повернення до Англії цього разу до підполковника, і його ім'я опинилося в списку учасників бойових дій, що відзначилися, в Південній Африці, який був опублікований 26 червня 1902. Після цього залишив полкову службу і вирішив перейти в штабісти. < {{}}: Порожнє посилання на джерело ()Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url ()</ref>. З 1902 по 1904 рік служив як заступник помічника генерал-ад'ютанта з I корпусу, з 1906 по 1910 рік - як помічник-ад'ютант і генерал-квартирмейстер Капська колонія. Після повернення до Англії дослужився до звання полковника і отримав призначення про командування Ессекской бригадою: це було незвичайне призначення, оскільки Бальфін ніколи не командував батальйоном. У 1913 році він знову просунувся вгору кар'єрними сходами, отримавши престижне призначення здійснювати командування 2-ї піхотної бригадою.

З 1914 по 1939 рік Бальфін був полковником Власного її принцеси Уельської Олександри полку (Йоркширського полку).

Перша світова війна

На початку Світової війни Бальфін і його 2-а бригада були перекинуті на Західний фронт у складі . У ході боїв навколо наприкінці жовтня 1914 року він без будь-якої попередньої підготовки організував групу з шести батальйонів (відому як «сили Бальфіна») і повів їх у контратаку, щоб стримати німецький наступ. Це дії принесли йому захоплену похвалу від командувача I корпусу , а також головнокомандувача БЕС, . У грудні він був призначений командувачем новосформованої 28-ї дивізії, яку провів через серію інтенсивних німецьких під час Друга битва при Іпрі, також командував нею у Битві у Лоосі.

Бальфін тяжко захворів у жовтні 1915 року, і провів першу половину 1916 року на відпочинку в Англії, тим самим уникнувши переведення в Салоніцький фронт Салоніки. Повернувся на Західний фронт у червні 1916 року командувачем 60-ї дивізії під час битви на Соммі, хоча його дивізія не зіграла істотної ролі в наступі. ://www.firstworldwar.com/bio/bulfin.htm |title=Edward Bulfin at First World War.com |access-date=2016-11-01 |archive-date=2015-11-21 |archive-url= |deadlink=no }}</ref>.

Салоніки та Палестина

Бальфін, третій праворуч, з іншими генералами на . Єрусалим, 19 березня 1918 року

У грудні 1916 року 60-я дивізія була перекинута в Салоніцький фронт, хоча там вона знаходилася лише шість місяців і не взяла участь у великих бойових діях. Після своєї відправки в Палестину у червні 1917 року, Бальфін був удостоєний звання генерал-лейтенанта і отримав під своє командування . Він виявився здібним командиром: під його керівництвом корпус пробився крізь турецьку лінію оборони під час Третьої битви за Газу, відкривши шлях для захоплення Єрусалима. Пізніше, в останні дні війни, він також здобув переконливу перемогу в битві при Мегіддо.

Після війни

Після підписання перемир'я Бальфін залишився служити у війську різних штабних посадах. Отримав звання повного генерала в 1925 році. І, нарешті, пішов у відставку в 1926 . Помер у 1939 році у своєму будинку в передмісті Боскомб, місто Борнмут, графство Дорсет .

Сім'я

Одружився з Мері Френсіс Лонерган в 1898 році (відразу перед відправкою до Південної Африки). Разом у них було двоє дітей.

Примітки

[http:// sources.nli.ie/Record/MS_UR_015233National Library of Ireland]^{[недоступне посилання з Травень 2018]}
Dictionary of National Biography online edition, accessed 19 Aug 2007. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); |archive-url= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()
The London Gazette: (Supplement)&#x20 ;no. 27448. pp. 4191-4194 [ 2016-10-21 у Wayback Machine.]. 26 June 1902.
.regiments.org/regiments/uk/inf/019Green.htm «The Green Howards (Alexandra, Princess of Wales's Own Yorkshire Regiment)»]. regiments.org.
First World War.com - Who's Who - Edward Bulfin. www.firstworldwar.com. оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2016.
Edward Bulfin at First World War.com. оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2016.

Посилання

Біографія Едуарда Бальфіна
Стаття про Бальфін на сайті Бірмінгемського центру досліджень Першої світової війни
Національний біографічний словник
Кольорова марка із зображення Едуарда Бальфіна, 1920-і роки

[1] [http:// sources.nli.ie/Record/MS_UR_015233National Library of Ireland]^{[недоступне посилання з Травень 2018]}

[autogenerated3-2] Dictionary of National Biography online edition, accessed 19 Aug 2007. {{}}: |access-date= вимагає |url= (); |archive-url= вимагає |url= (); Пропущений або порожній |url= ()

[3] The London Gazette: (Supplement)&#x20 ;no. 27448. pp. 4191-4194 [ 2016-10-21 у Wayback Machine.]. 26 June 1902.

[4] .regiments.org/regiments/uk/inf/019Green.htm «The Green Howards (Alexandra, Princess of Wales's Own Yorkshire Regiment)»]. regiments.org.

[fww-5] First World War.com - Who's Who - Edward Bulfin. www.firstworldwar.com. оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2016.

[autogenerated2-6] Edward Bulfin at First World War.com. оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 1 листопада 2016.