SN 1979C — наднова, що спалахнула в спіральній галактиці Мессьє 100 (в сузір’ї Волосся Вероніки), на відстані близько 50 мільйонів світлових років. Її відкрив 19 квітня 1979 року Гас Джонсон, шкільний учитель і астроном-аматор. Наднові типу II (відомі також як наднові колапсу ядра) є результатом внутрішнього колапсу та сильного спалаху масивної зорі — їх маса принаймні вдев'ятеро більша за масу Сонця. Маса зорі, що спалахнула, оцінювалася близько 20 сонячних мас.
SN 1979C | |
---|---|
Інші назви | SN 1979C, AAVSO 1217+16 |
Тип події | Наднові типу II |
Спектральний клас | Тип II |
Дата | 1979 |
Сузір'я | Волосся Вероніки |
Пряме піднесення | 12h 22m 58.58s |
Схилення | +15° 47 52.7 |
Епоха | J2000.0 |
Галактичні координати | G271.2454 +76.8848 |
Відстань | 50 ly |
Слід | ? |
Зоря-господар | M100 |
Попередник | ? |
Тип попередника | ? |
Показник кольору (B-V) | ? |
Пік зоряної величини | +12.23 |
15 листопада 2010 року NASA оголосило про виявлення чорної діри, яка є залишком вибуху наднової, за даними, зібраними між 1995 і 2007 роками з космічних обсерваторій Chandra, Swift, XMM-Newton та ROSAT.
Дослідники спостерігали за постійним джерелом рентгенівського випромінювання та визначили, що, ймовірно, це була речовина, яка потрапляє в об’єкт або від наднової, або від її супутника. Альтернативне пояснення полягало б у тому, що рентгенівське випромінювання могло походити від плеріона, що швидко обертається, подібного до того, який перебуває в центрі Крабовидної туманності. Ці дві ідеї пояснюють кілька типів відомих джерел рентгенівського випромінювання. У випадку з чорними дірами в рентгенівському діапазоні випромінює не сама чорна діра, а речовина, яка падає на неї. Газ нагрівається при падінні в сильне гравітаційне поле.
SN 1979C також вивчали в радіочастотному спектрі. Дослідження кривої блиску проводили між 1985 і 1990 роками за допомогою Дуже великого масива радіотелескопів у Нью-Мексико.
Дивись також
Примітки
- Nancy Atkinson (15 листопада 2010). Has a Recent, Nearby Supernova Become a Baby Black Hole?. Universe Today. Процитовано 18 листопада 2010.
- Peter Edmonds (16 листопада 2010). The Man Who Discovered SN 1979C and Beat the Machines. . Процитовано 21 листопада 2010.
- Gilmore, Gerry (2004). The Short Spectacular Life of a Superstar. Science. 304 (5697): 1915—1916. doi:10.1126/science.1100370. PMID 15218132. Процитовано 1 травня 2007.
- Trent Perrotto; Janet Anderson; Megan Watzke (15 листопада 2010). . NASA. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 15 листопада 2010.
- Weiler, K. W.; van Dyk, S. D.; Discenna, J. L.; Panagia, N.; Sramek, R. A. (1991). The 10 year radio light curves for SN 1979C. Astrophysical Journal. 380: 161—166. Bibcode:1991ApJ...380..161W. doi:10.1086/170571.
Посилання
- Криві та спектри світла Archived </link> у відкритому каталозі Supernova
- SN 1979C в M100
- A Tour of SN 1979C (розповідь подкасту д-ра Дена Патноуда)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
SN 1979C nadnova sho spalahnula v spiralnij galaktici Messye 100 v suzir yi Volossya Veroniki na vidstani blizko 50 miljoniv svitlovih rokiv Yiyi vidkriv 19 kvitnya 1979 roku Gas Dzhonson shkilnij uchitel i astronom amator Nadnovi tipu II vidomi takozh yak nadnovi kolapsu yadra ye rezultatom vnutrishnogo kolapsu ta silnogo spalahu masivnoyi zori yih masa prinajmni vdev yatero bilsha za masu Soncya Masa zori sho spalahnula ocinyuvalasya blizko 20 sonyachnih mas SN 1979CInshi nazviSN 1979C AAVSO 1217 16Tip podiyiNadnovi tipu IISpektralnij klasTip IIData1979Suzir yaVolossya VeronikiPryame pidnesennya12h 22m 58 58sShilennya 15 47 52 7EpohaJ2000 0Galaktichni koordinatiG271 2454 76 8848Vidstan50 lySlid Zorya gospodarM100Poperednik Tip poperednika Pokaznik koloru B V Pik zoryanoyi velichini 12 23 15 listopada 2010 roku NASA ogolosilo pro viyavlennya chornoyi diri yaka ye zalishkom vibuhu nadnovoyi za danimi zibranimi mizh 1995 i 2007 rokami z kosmichnih observatorij Chandra Swift XMM Newton ta ROSAT Doslidniki sposterigali za postijnim dzherelom rentgenivskogo viprominyuvannya ta viznachili sho jmovirno ce bula rechovina yaka potraplyaye v ob yekt abo vid nadnovoyi abo vid yiyi suputnika Alternativne poyasnennya polyagalo b u tomu sho rentgenivske viprominyuvannya moglo pohoditi vid pleriona sho shvidko obertayetsya podibnogo do togo yakij perebuvaye v centri Krabovidnoyi tumannosti Ci dvi ideyi poyasnyuyut kilka tipiv vidomih dzherel rentgenivskogo viprominyuvannya U vipadku z chornimi dirami v rentgenivskomu diapazoni viprominyuye ne sama chorna dira a rechovina yaka padaye na neyi Gaz nagrivayetsya pri padinni v silne gravitacijne pole SN 1979C takozh vivchali v radiochastotnomu spektri Doslidzhennya krivoyi blisku provodili mizh 1985 i 1990 rokami za dopomogoyu Duzhe velikogo masiva radioteleskopiv u Nyu Meksiko Divis takozhOb yekt Messye sho mistit SN 1979CPrimitkiNancy Atkinson 15 listopada 2010 Has a Recent Nearby Supernova Become a Baby Black Hole Universe Today Procitovano 18 listopada 2010 Peter Edmonds 16 listopada 2010 The Man Who Discovered SN 1979C and Beat the Machines Procitovano 21 listopada 2010 Gilmore Gerry 2004 The Short Spectacular Life of a Superstar Science 304 5697 1915 1916 doi 10 1126 science 1100370 PMID 15218132 Procitovano 1 travnya 2007 Trent Perrotto Janet Anderson Megan Watzke 15 listopada 2010 NASA Arhiv originalu za 3 bereznya 2016 Procitovano 15 listopada 2010 Weiler K W van Dyk S D Discenna J L Panagia N Sramek R A 1991 The 10 year radio light curves for SN 1979C Astrophysical Journal 380 161 166 Bibcode 1991ApJ 380 161W doi 10 1086 170571 PosilannyaKrivi ta spektri svitla Archived lt link gt u vidkritomu katalozi Supernova SN 1979C v M100 A Tour of SN 1979C rozpovid podkastu d ra Dena Patnouda