Іксодові кліщі Ixodes ricinus Біологічна класифікація Домен Ядерні Eukaryota Царство Тварини Animalia Тип Членистоногі A

Іксодові кліщі

Ixodes ricinus

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Павукоподібні (Arachnida)
Підклас:	Кліщі (Acari)
Надряд:	Паразитоформні кліщі (Parasitiformes)
Ряд:	Ixodida
Родина:	Іксодові кліщі (Ixodidae) C.L.Koch, 1844

Роди

Див. текст

Посилання

Вікісховище:	Ixodidae
Віківиди:	Ixodidae
EOL:	219
ITIS:	82766
NCBI:	6939
Fossilworks:	308556

Іксодові кліщі (Ixodidae) — родина паразитоморфних кліщів ряду Ixodida.

Опис

Порівняння розмірів голодного кліща та кліща після живлення

Всі іксодові кліщі є тимчасовими кровосисущими ектопаразитами людини і тварин. Тимчасовий господар, на якому вони харчуються, називається господарем. Це досить великі кліщі (їх розмір до 2 см залежно від ступеня насичення). Характерною особливістю цих кліщів є те, що покриви тіла і травна система самиці сильно розтяжні. Це дозволяє їм харчуватися рідко (іноді раз в житті), але багато. Ротовий апарат пристосований для проколювання шкіри і висмоктування крові. Хоботок має гіпостом: довгий сплощений виріст, на якому розташовані гострі, спрямовані до заду зубці. Хеліцери зазубрені з бічних сторін. З їх допомогою на шкірі хазяїна утворюється ранка, в яку занурюється гіпостом. При укусі в ранку вводиться слина, яка застигає навколо хоботка. Так кліщ може щільно прикріплятися до тіла господаря і мешкати на ньому довгий час (іноді до 1 місяця).

У самиці хітиновий щиток покриває не більше половини поверхні тіла, тому вони можуть поглинати значну кількість крові. Самці ж покриті нерозтяжним хітиновим щитком повністю.

Спосіб життя

Іксодові кліщі мають значну плодовитість, яка протистоїть їх масовій загибелі в період голодування і відсутності господаря. Після харчування самиця відкладає в землю (нори дрібних гризунів, тріщини ґрунту, лісову підстилку) до 20 000 яєць. Але до статевозрілого стану з них доживає лише невелике число. З яйця вилуплюється личинка, яка харчується зазвичай одноразово на дрібних ссавцях (гризунах, комахоїдних) і ящірках. Потім сита личинка падає на землю, линяє і перетворюється в німфу. Вона крупніше попередньої стадії і харчується на зайцях, білках, щурах, ящірках тощо.. Після линьки вона перетворюється в статевозрілу особину — імаго. Дорослий кліщ смокче кров великих домашніх і диких ссавців (лисиць, вовків, собак) і людини.

Найчастіше кліщ під час розвитку змінює трьох господарів, на кожному з яких він харчується тільки один раз.

Багато іксодових кліщів пасивно підстерігають своїх господарів, але в таких місцях, де зустріч максимально імовірна: на кінцях гілочок на висоті до 1 м по стежинках, де пересуваються тварини. Однак деякі види здатні здійснювати активні пошукові рухи.

Багато іксодових кліщів є переносниками збудників небезпечних захворювань людини і тварин. Серед цих захворювань найбільш відомі кліщовий (це вірусне захворювання). Віруси розмножуються в організмі кліща та накопичуються в слинних залозах і яєчниках. При укусі віруси потрапляють в ранку (відбувається трансмісивна передача вірусу). При відкладанні яєць віруси передаються наступним поколінням кліщів (трансоваріальна передача — через яйця).

Серед іксодових кліщів як переносників і природних резервуарів захворювань мають значення такі види: (Ixodes persulcatus), кліщ собачий (Ixodes ricinus), кліщі роду (пасовищний кліщ) і .

Класифікація

Родина містить 702 види у 14 родах,:

Amblyomma — 130 видів
— три види
— сім видів
— один вид
Cornupalpatum — один вид
— один вид
— 34 види
— 166 види
— 27 видів
— 243 види
— три види
— два види
— два види
— 82 види

Примітки

Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І. — К. : Наук. думка, 1959. — 246 с. (с. 186)
Alberto A. Guglielmone, Richard G. Robbing, Dmitry A. Apanaskevich, Trevor N. Petney, Agustín Estrada-Peña, Ivan G. Horak, Renfu Shao & Stephen C. Barker (2010). (PDF). Zootaxa. 2528: 1—28. Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2019. Процитовано 11 листопада 2014.

Це незавершена стаття з арахнології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[Фауна-1] Фауна України. Т. 7. Земноводні та плазуни / Таращук В. І. — К. : Наук. думка, 1959. — 246 с. (с. 186)

[list-2] Alberto A. Guglielmone, Richard G. Robbing, Dmitry A. Apanaskevich, Trevor N. Petney, Agustín Estrada-Peña, Ivan G. Horak, Renfu Shao & Stephen C. Barker (2010). (PDF). Zootaxa. 2528: 1—28. Архів оригіналу (PDF) за 24 липня 2019. Процитовано 11 листопада 2014.