Богда́н Петро́вич Теле́нько (нар., 25 липня 1954, с. Кулява Жовківський район, Львівська область) — український журналіст, публіцист, письменник, громадський діяч.
Богдан Петрович Теленько | |
---|---|
![]() | |
Народився | 25 липня 1954 (69 років) с. Кулява, Жовківський район, Львівська область |
Громадянство | |
Національність | українець |
Діяльність | журналіст |
Відомий завдяки | журналіст, публіцист, письменник, громадський діяч |
Alma mater | Київський національний лінгвістичний університет (1979) і (Факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка) (1991) |
Заклад | d, Західна Україна, Радіо Свобода і Проскурів |
Членство | НРУ і Хмельницька обласна організація НСПУ |
Партія | Українська республіканська партія[d] (2002) |
|
Член Національної спілки журналістів України (1987).
Біографія
Народився у с. Кулява, зростав у рідному селі своєї родини — (Межиріччі) Сокальського району Львівської області. Середню освіту здобув у школі-інтернаті сусіднього шахтарського міста Соснівка, трудову діяльність розпочав на Червоноградському заводі металоконструкцій Сокальського району, слюсарем, звідки пішов служити до армії (1972—1974).
У 1975—1979 рр. навчався в Київському педінституті іноземних мов (факультет французької мови), рік працював на будовах Тюменщини.
З 1980-го по серпень 1991-го працює кореспондентом, завідувачем сільськогосподарського відділу Деражнянської районної газети Хмельницької області.
1982—1991 рр. навчався і закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка (факультет журналістики) та аспірантуру. На знак протесту проти публікації в своїй райгазеті матеріалів «гекачепе» звільнився з роботи, з вересня 1991-го працював власним кореспондентом газети Галицької асамблеї «Західна Україна».
У 1992—1994 рр. обіймав посаду заступника голови Деражнянської райдержадміністрації з гуманітарних питань, не залишаючи роботу в газеті «Західна Україна» поза штатом, з осені 1994-го — редактор обласної газети «Час», органу облорганізації УРП, у 1995-му паралельно працював кореспондентом радіо «Свобода».
1997 р. — радник Хмельницького міського голови, з 1998-го і донині головний редактор Хмельницької міської газети «Проскурів».
Судовий позов на газету «Проскурів»
У вересні 2014 р. тодішній народний депутат України Сергій Лабазюк, який у той час брав участь у позачергових парламентських виборах, подав до суду на редакцію хмельницької міської газети «Проскурів». Приводом для позову стала редакційна стаття, у якій Лабазюка було звинувачено в організації “благодійних турів” на відпочинок для голів сільрад Хмельницького та Волочиського районів. Також нардепа було названо членом парламентської фракції "Партії регіонів" та чи не найближчим депутатом з оточення екс-губернатора Василя Ядухи.
За словами самого Сергія Лабазюка, він увесь час він був позафракційним, а з 27 лютого 2014 р. працює у фракції «Справедлива європейська Україна». На підтвердження цього судові представлено довідку із секретаріату Верховної Ради.
Богдан Теленько погодився із тим, що ця інформація у статті була недостовірною: “Ми припустилися оціночного огріху. Бо ж мали на увазі прорегіоналівську позицію Сергія Лабазюка, яку підтвердили свідки”, — Теленько.
Хмельницький міськрайонний суд зобов'язав редакцію опублікувати відповідь позивача відповідно до вимог законодавства щодо спростування необ'єктивної інформації.
Громадсько-політична діяльність
Активний учасник перших неформальних громадських об'єднань Поділля, член хмельницької «Спадщини», з листопада 1988 р. — співголова Подільського Фронту за перебудову (по Хмельниччині), з весни 1989 р. — відповідальний секретар республіканського оргкомітету Установчого з'їзду (Народного Руху України) у Хмельницькій області, з грудня 1989-го — співголова обласної організації РУХу, у жовтні 1990-го обраний членом Центрального проводу НРУ, з вересня 1994-го — член Центрального проводу Української республіканської партії, обласну організацію якої очолював з 1995-го по 2002 р. до злиття її з партією «Собор», після чого залишається поза партіями.
У 1987—1989 рр. організував громадський рух проти спорудження на Хмельниччині (в Деражнянському районі) підприємства-полігону по переробці ядерних відходів, один з ініціаторів створення в цьому ж районі (літературно-меморіального музею Анни Ахматової) (відкритий у 1989 р.), ініціював відкриття першого пам'ятника жертвам комуністичних репресій у Хмельницькому (серпень 1989 р.), створення історико-меморіального заповідника «Поле Пилявської битви» (1990 р.), організував спорудження першого в області Кургану пам'яті жертв Голодомору та комуністичних репресій у м. Деражня (1990 р.) та ряд інших ініціатив національно-патріотичного змісту.
У 1994 році з його ініціативи ОО УРП заснувала патріотичну (премію ім. Я. Гальчевського), яка з 2003-го носить загальноукраїнський характер, вже під егідою культурологічного Товариства ім. Я. Гальчевського, яке створив у 2003 р. У 2013 р. з його ініціативи українська делегація під час відзначення трагічних подій Великого терору 1937—1938 рр. на Соловках разом з представниками російського «Меморіалу» створили історичний клуб «Соловки-2013», члени якого прийняли звернення до прогресивної громадськості Європи та країн СНД про загрозу реваншу тоталітаризму в Росії.
Творчість
Серед творчих напрацювань превалює публіцистика та есеїстика, постійно займався політичною журналістикою. У вересні 1991-го опублікував у «Західній Україні» та київській «КоЗі»(«Комсомольское знамя») сенсаційні матеріали про безпосередню причетність до «гекачепе» керівництва МВС УРСР, висвітлював події у Придністров'ї, де неодноразово перебував у найгарячіші часи.
У 2004 р. вийшла його перша книга публіцистичних творів «Щоденник націонала».
У 2007 р. побачила світ окремою книжкою повість-есе «Кодекс адвоката Клари Маргулян».
У 2009 р. вийшла збірка повістей «Галицька рапсодія», одна з яких у жанрі кіносценарію «Віють вітри. Депортація» відзначена дипломом (VI Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова») (2006 р.).
У 2011 р. вийшла книга есеїв «Технологія громадянського спротиву. Нотатки провінційного журналіста».
У 2012 р. опублікований роман-есе «Хроніки пересмішника».
У 2014 р. вийшла повість-есе «Соловецький лабіринт. Записки упередженого паломника», за яку нагороджений премією ім. Дмитра Прилюка «За найкращу публіцистичну роботу». У 2016 р. опублікував роман-есе "Коли засурмить Сьомий Ангел", у 2017 р. вийшло його документально-публіцистичне дослідження "Соловецький мартиролог Поділля", у 2о18 р.- роман "Daphne Mezereum. Смак вовчої ягоди", у 2019 р. у журнальному варіанті починає публікуватися роман "Віють вітри". Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Миколи Гоголя "Тріумф" (2016), став лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії (2019).
Сім'я
Батьки:
- Теленько Петро Ількович (1919—1991), службовець, ветеран війни;
- Теленько Ганна Максимівна (1926—1982), колгоспниця, зв'язкова ОУН-УПА.
Дружина — Любов Федорівна Теленько, педагог.
Діти:
- Богдана (1978 р. н.), літературознавець.
- Христина (1983 р. н.), юрист.
Захоплення: графіка, живопис.
Примітки
- Хмельницький: народний депутат-кандидат судився з комунальною газетою. ОПОРА - Громадянська мережа - вибори в Україні - вибори в Украине - Election in Ukraine. Процитовано 24 грудня 2016.
Посилання
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет