Ли хо лихо однооке у східнослов янській міфології злий дух що уособлює нещастя біду горе недолю символізує нерозбірливіс

Ли́хо (лихо однооке) — у східнослов'янській міфології злий дух, що уособлює нещастя, біду, горе, недолю, символізує нерозбірливість і несправедливість долі, споріднений до духів Горя-Недолі і Долі та пов'язаний з міфологічним протиставленням "парне—непарне".

Лихо

Частина від	слов'янська міфологія
Персонаж твору	Повесть о Горе-Злочастии і Там, на невідомих доріжках…
Медіафайли у Вікісховищі

Походження терміну

Слово походить від прикметника лишній і визначає того, кого варто уникати.

Лихо змальовували як одноокого велетня або як страшну, високу, худорляву, криву, огидну стару-людожерку з одним оком посеред лоба; іноді було зовсім сліпим і володіло магією. Лихо було досить незграбним, оскільки руйнувало на своєму шляху гори і валило дерева. Воно мешкало у великому будинку посеред лісової хащі або у закинутому вітряку. Замість ліжка використовувало купу кісток (було м'ясоїдним). Цієї нечистої сили стосується приказка «Не буди Лихо, поки воно тихе».

Прояви лиха

Лихо означало біду і приносило самі неприємності. Коли воно знаходилось поряд з людиною, її починали переслідувати усілякі нещастя. Воно могло прив'язатись до цієї людини на усе життя, така людина сама була у цьому винна, тому що була заслабка і не протистояла буденним труднощам. Лихо сідало на шию і заважало в усьому. Коли ж людина робила спробу його втопити, то й сама тонула. Його могла перемогти лише сильна і вольова людина. Також лихо можна було надурити або комусь передати разом з подарунком.

У казках

У казках воно приймає героя з усією гостинністю, а потім намагається з'їсти, проте він тікає. Хитрість, яку задля цього герой використовує, нагадує вигадку Одіссея, коли він тікав від циклопа Поліфема (осліпив чудовисько і втік, сховавшись під хутром вівці). Проте Лихо обіцяє йому подарунок і знову захоплює у полон, звідки герой знов тікає, але втрачає руку. Подібні історії є в казці «Розбійник і його сини», записаній братами Грімм, та Тисяча й одна ніч (зустріч Синдбада з волохатими велетнями).

Див. також

Джерела

Істоти слов'янської міфології [ 24 липня 2012 у Wayback Machine.]
Народна казка [ 12 січня 2012 у Wayback Machine.]

Література

В. Малахов. Лихо // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК (87я2). — .

Примітки

. sum.in.ua. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 5 березня 2021.
. www.anubis-sub.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 5 березня 2021.
. web.archive.org. 13 вересня 2018. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 5 березня 2021.
. web.archive.org (рос.). 10 травня 2010. Архів оригіналу за 10 травня 2010. Процитовано 5 березня 2021.
. web.archive.org. 4 вересня 2018. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 5 березня 2021.

Це незавершена стаття зі слов'янської міфології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . sum.in.ua. Архів оригіналу за 31 серпня 2016. Процитовано 5 березня 2021.

[:0-2] . www.anubis-sub.ru. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 5 березня 2021.

[3] . web.archive.org. 13 вересня 2018. Архів оригіналу за 13 вересня 2018. Процитовано 5 березня 2021.

[:1-4] . web.archive.org (рос.). 10 травня 2010. Архів оригіналу за 10 травня 2010. Процитовано 5 березня 2021.

[5] . web.archive.org. 4 вересня 2018. Архів оригіналу за 4 вересня 2018. Процитовано 5 березня 2021.