Франсіско Праділья

Франсіско Праділья-і-Ортіс (ісп. Francisco Pradilla y Ortiz; 24 липня 1848, Вільянуева-де-Гальєго, Арагон — 1 листопада 1921, Мадрид) — іспанський історичний живописець, директор Музею Прадо в 1896—1898 роках.

Франсіско Праділья
ісп. Francisco Pradilla y Ortiz
Народився	24 липня 1848(1848-07-24)^[3]^[4]^[5] Вільянуева-де-Гальєго, Сарагоса, Арагон, Іспанія
Помер	1 листопада 1921(1921-11-01)^[1]^[2]^[…] (73 роки) Мадрид, Іспанія
Поховання	^d
Країна	Іспанія^[6]
Діяльність	художник, ілюстратор
Alma mater	Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо і ^d
Відомі учні	Хоакін Соролья і Бастіда і ^d
Знання мов	іспанська
Членство	^d і ^d
Напрямок	реалізм
Жанр	малярство
Посада	^d
Конфесія	католицтво^[7]
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Життя і творчість

Спочатку вивчав малюнок в Сарагосі, у двох театральних художників, що створювали ескізи костюмів і декорації.

У 1863 році приїхав в Мадрид, де вивчав роботи старих майстрів.

У 1874 році став одним з перших студентів в новій Іспанській Академії в Римі (Academia de España en Roma), будучи обраний разом з ^[es], і під керівництвом Альфредо Серрі.

Першою значною роботою була картина «Викрадення сабінянок». У 1877 році написав картину «Донья Хуана Божевільна» (Музей Прадо, Мадрид), за яку удостоївся почесної медалі на Національній експозиції витончених мистецтв (1878) і почесною медалі на Паризькій Всесвітній виставці 1878.

На замовлення міської ради Сарагоси в 1879 році написав дві картини: «Альфонсо I Воїн» (Alfonso el Batallador) і «Альфонсо X Мудрий» (Alfonso X el Sabio). Найвдалішим є великоформатне полотно «^[es]», написане в 1882 році й нагороджене першою медаллю на мюнхенській Міжнародній художній виставці (1883). Ця робота відрізняється особливою тонкістю виконання і жвавістю зображених на ній характерів.

Крім таких великих масштабних історичних полотен часто звертався до жанрового живопису малих форм, на яких можна побачити мальовничі сценки з іспанського народного побуту. У Музеї Кармен Тіссен знаходиться картина «Галісійські прачки» (1887), де художник зображує повсякденне сцену групи жінок, зайнятих пранням білизни в полі.

Також був директором Королівської Академії Іспанії в Римі, однак незабаром відмовився від цієї посади, будучи розчарований величезною бюрократією, яка заважала його керівництву, а також неможливістю присвятити себе живопису. Проте, 3 лютого 1896 року прийняв пропозицію стати ^[es], пробувши на цій посаді до 1898 року.

Галерея

• Здача Гранади Їх іспанським Величностям Ізабеллі та Фердинанду / La Rendición de Granada (1882)
• Альфонсо, I Воїн / Alfonso I el Batallador (1879)
• Хлопчик, який грає на флейті (1880)
• Жінка з Монтевідео
• «Донья Хуана Божевільна», 1877, Музей Прадо, Мадрид
• Римський карнавал
• Ранок
• Селянка
• Хрестильний кортеж принца Дона Хуана, сина Католицьких королів, на вулицях Севільї / Cortejo del bautizo del príncipe don Juan, hijo de los Reyes Católicos, por las calles de Sevilla (1910)
• Страсті любові (1912)

Примітки

1. RKDartists
   d:Track:Q17299517
2. Benezit Dictionary of Artists — OUP, 2006. —
   d:Track:Q217595d:Track:Q24255573d:Track:Q1547776
3. Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
4. Енциклопедія Брокгауз
   d:Track:Q237227
5. Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
   d:Track:Q41705771d:Track:Q2720582
6. https://datos.gob.es/es/catalogo/e00123904-autores-espanoles-en-dominio-publico-fallecidos-desde-1900
7. https://alfayomega.es/el-celebre-pintor-de-juana-la-loca-fue-un-hombre-de-fe/
8. Правильніше: Високість. Так титулувалися іспанські королі аж до Карла I.