Вєтка

Ві́тка або Вє́тка (біл. Ветка, Vietka) — місто в Білорусі на річці Сож, лежить на сході Білоруського Полісся за 15 кілометрів від Гомеля, центр Вітківського району Гомельської області. Автошляхами місто з'єднане з Гомелем і Добрушем.

місто Вітка / Вєтка біл. Ветка, Vietka
Транслітерація назви	Vietka
Герб Вітки ^d
Основні дані
52°34′ пн. ш. 31°11′ сх. д. / 52.567° пн. ш. 31.183° сх. д. / 52.567; 31.183Координати: 52°34′ пн. ш. 31°11′ сх. д. / 52.567° пн. ш. 31.183° сх. д. / 52.567; 31.183
Країна	Білорусь
Область	Гомельська область
Район	Вітківський район
Засновано	1685
Перша згадка	1685
Статус	з 1925 року
Населення	8 тис. (2006)
Площа	8,913245 км²^[1]
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	247131
Телефонний код	+375-2330
Висота	125 м^[2]
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	283 км
До обласного центру
- фізична	15 км
Вітка / Вєтка
Вітка / Вєтка Вітка / Вєтка (Гомельська область)
Вітка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вітка (значення).

Запит «Вєтка» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Історія

Спасо-Преображенський собор у центрі Вітки

Місто засноване в 1685 році (за іншими джерелами в 1682 році) старовірами — біженцями з центральної Росії. У XVII столітті територія Вітки входила до складу Речі Посполитої і перебувала поруч з російським кордоном. На острові Вітка на річці Сож і в селі Вітка утворився центр російського старообрядства, що зазнали гонінь світською і церковною владами Росії.

На початку XVIII століття Вітка стала одним з головних місць зосередження попівців, яких у той час тут нараховувалося до 4 тисяч. Було засновано декілька монастирів і скитів. У 1730-х у місті з прилеглими слободами жило до 40 тисяч осіб.

У XVIII столітті у Вітці сформувалися особливості техніки іконопису (так звана ) і оформлення рукописної книги, склалася самобутня школа вітківського різьблення по дереву.

До Вітки двічі (в 1735 і 1764 роках) направлялися з Росії каральні війська для «вигнання» старовірів назад у Росію. Війська спалили місто, більшість жителів було виселено в східні губернії Росії.

З 1772 року Вітка в складі Російської імперії, з 1784 року — містечко Білецького, з 1852 року — Гомельського повіту Могилевської губернії. У 1868 році тут відкрито жіноче, а в 1874 році чоловіче народні училища. Населення міста в 1874 році становило 7,2 тисячі жителів.

З 1919 року Вітка в складі Гомельського повіту РРФСР, з 1925 року має статус міста, з 1926 року в складі БРСР, з 8 грудня 1926 року стала центром району. В 1939 році у Вітці нараховувалося 6 тисяч жителів.

З 18 серпня 1941 року по 28 вересня 1943 року місто було окуповане німецько-фашистськими військами, жертвами яких стали 656 мешканців Вітки і Вітківського району.

У 1969 році населення Вітки становило 6,2 тисячі жителів.

У 1978 році у Вітці на базі колекції Ф. Р. Шклярова заснований , відкритий для відвідування в листопаді 1987 року.

Вітка піддалася радіоактивному забрудненню внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року. Населення в 1999 році 7,7 тис.

• Центральна площа
• Рада

Герб

Герб Вітки затверджений 17 квітня 2004 року рішенням № 19 Вітковскої Ради депутатів і внесений у гербовий матрікул Республіки Білорусь (№ 64). Являє собою іспанський щит, у червоному полі якого зображена срібна літера W. Літера W є елементом герба колишніх власників міста Халецьких, крім того, символізує першу літеру назви міста.

Посилання

• (рос.)
• (рос.)
• Wietka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1893. — Т. XIII. — S. 428. (пол.)

1. http://gp.by/upload/iblock/288/288bf6000e00fa406ab4c1fa567b7499.pdf
2. GeoNames — 2005.
   d:Track:Q830106
3. Shubin, Daniel H. (2004). A History of Russian Christianity, Vol. III: The Synodal Era and the Sectarians -- 1725 to 1894 (англ.). Algora Publishing. ISBN .