Фердинанд Зауербрух

Ернст Фердинанд Зауербрух (нім. Ernst Ferdinand Sauerbruch, 3 липня 1875, Бармен, Німецька імперія — 2 липня 1951, Східний Берлін, НДР) — німецький хірург, один з основоположників грудної хірургії. Основні праці присвячені хірургічному лікуванню туберкульозу, раку легенів, хвороб стравоходу і серцестіння. Генерал-майор медичної служби (1942).

Фердинанд Зауербрух
нім. Ferdinand Sauerbruch
Ім'я при народженні	нім. Ernst Ferdinand Sauerbruch
Народився	3 липня 1875(1875-07-03)^[1]^[2]^[…] Бармен^[d], ^d, Вупперталь, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецька імперія^[1]^[4]
Помер	2 липня 1951(1951-07-02)^[1]^[2]^[…] (75 років) Східний Берлін, НДР
Поховання	^d
Країна	Німеччина
Місце проживання	Ґруневальд^[5]
Діяльність	хірург, викладач університету
Галузь	хірургія^[6] і торакальна хірургія^[6]
Alma mater	Марбурзький університет, Лейпцизький університет і Грайфсвальдський університет
Науковий керівник	Ян Мікулич-Радецький
Відомі учні	^d
Знання мов	німецька^[6]^[7]
Заклад	Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, Цюрихський університет, Марбурзький університет, Грайфсвальдський університет, Шаріте і Стамбульський університет
Учасник	Перша світова війна
Членство	Леопольдина, Прусська академія наук, ^d і Q1803894?
Посада	таємний радник
Військове звання	генерал-майор^[d]
У шлюбі з	^d^[8]
Нагороди	Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія) Командорський хрест 2-го класу Військового ордена Святого Генріха Почесний хрест 3-го класу ордена дому Гогенцоллернів Лицарський хрест 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг) Великий офіцер ордена «Святий Олександр» Галліполійська зірка Хрест короля Людвіга Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Німецька національна премія за мистецтво і науку
IMDb	ID 8695834
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 1875 року в родині дрібного торгового службовця. Після закінчення гімназії навчався на медичних факультетах Марбурзького і Єнського університетів, і захисту дисертації в Лейпцигу (1901), Зауербрух два роки працював в лікарні Ерфурта. 1903 року Зауербруха вдалося влаштуватися на роботу на посаду асистента в клініку Йоганна Микуличі, відомого учня Теодора Більрота, в Бреслау. У 1904 р Ф. Зауербрух спільно з І. Микуличем здійснив чресплевральну торакотомію при градієнті (різниці) тисків. У 1910–1918 рр. — директор хірургічної клініки в Цюриху (Швейцарія), з 1918 року — завідувач кафедрою хірургії в Мюнхені, потім — у Берліні в лікарні Шаріте.

Основні праці присвячені грудній хірургії, головним чином проблемам, пов'язаним з радикальними втручаннями на легенях. Намагаючись усунути шкідливі наслідки відкритого пневмотораксу і плевропульмонального шоку, запропонував знижувати внутрішньо грудний тиск, поміщаючи хворого в спеціальну герметичну камеру. За допомогою камери здійснив операції при туберкульозі й раку легенів, хворобах стравоходу і середостіння.

Після капітуляції нацистської Німеччини в 1945 року лікарня Шаріте відновила роботу в колишніх приміщеннях, і Ф. Зауербрух знову очолив хірургічне відділення, працюючи вже в умовах окупованої військами союзників Німеччини, і далі в НДР.

Помер в Східному Берліні 2 липня 1951 року.

Сім'я

У Зауербруха було 4 дітей: 3 сини і дочка:

• (1910–1996) — художник.
• Фрідріх (нар. 31 серпня 1911) — хірург, помічник батька.
• Петер (5 червня 1913 — 29 вересня 2010) — професійний офіцер вермахту, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
• Марілен (нар. 1917)

Оцінка особистості

Один із учнів Зауербруха, єврей Рудольф Ніссен, у своїй автобіографії відзначає, що його вчитель не був антисемітом і допоміг багатьом єврейським медикам-емігрантам своїми рекомендаціями. Також Зауербрух навіть після приходу нацистів до влади намагався не розірвати контакти зі своїми друзями-єврейми за кордоном.

Відомий письменник Бертольт Брехт охарактеризував Зауербруха як аполітичного лікаря, який досяг високої майстерності завдяки тому, що не цікавився нічим, окрім медицини.

Зауербрух підтримав деякі «дослідницькі проєкти» СС, в тому числі експерименти над людьми в концтаборах: наприклад, випробування на людях гірчичного газу в КТ Нацвайлер у 1943 році, які проводив Август Гірт. Водночас Зауербрух був одним із небагатьох німецьких медиків, які відкрито виступили проти нацистської програми евтаназії.

Нагороди

Генерал медичної служби Зауербрух (Брюссель, 1943)

• Орден Червоного орла 4-го класу

Перша світова війна

• Залізний хрест 2-го і 1-го (1915) класу
• Хрест короля Людвіга
• Лицарський хрест 1-го класу ордена Альберта (Саксонія) з мечами і короною (15 грудня 1915)
• Командор 2-го класу Військового ордена Святого Генріха (Королівство Саксонія)
• Лицарський хрест 2-го класу ордена Фрідріха (Вюртемберг)
• Орден «Святий Олександр» 2-го класу (Болгарія)
• Почесний хрест 3-го класу князівського ордена дому Гогенцоллернів (1918)
• Військова медаль (Османська імперія)

Міжвоєнний період

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Німецька національна премія за мистецтво і науку (7 вересня 1937)

Друга світова війна

• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (11 жовтня 1943)

Цікаві факти

• Щодо успішності в гімназії його біограф відзначає буквально наступне: «Ф. Зауербрух — найбільший хірург нового часу, мислитель і філософ — в атестаті зрілості мав такі оцінки, що в нинішніх умовах він і думати не смів би про навчання на медичному факультеті університету».
• Істориками зазначалося близьке знайомство Ф. Зауербуха і головного армійського хірурга Миколи Бурденка — до війни вони разом вчилися і стажувалися в провідних клініках Європи.

Галерея

• Підпис Зауербруха
• Макс Ліберман. Портрет Зауербруха (1932)
• Зауербрух в Цюрихському університеті
• Могила Зауербруха
• Бронзовий бюст в Грюневальді
• Західнонімецька марка із зображенням Зауербруха (1975)

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118605798 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
3. Who Named It?
   d:Track:Q66683
4. Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371
5. Nuremberg Trials Project — 2016.
   d:Track:Q78909371
6. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
7. CONOR.Sl
   d:Track:Q16744133
8. https://www.berlin.de/ba-charlottenburg-wilmersdorf/ueber-den-bezirk/geschichte/gedenktafeln/artikel.125694.php
9. . www.tracesofwar.nl (нід.) . Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.
10. . Журнал Лечение в Германии. Архів оригіналу за 16 жовтня 2018. Процитовано 16 жовтня 2018.

Джерела

• Werner E. Gerabek: Ferdinand Sauerbruch. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 22, Duncker & Humblot, Berlin 2005, , S. 459 f. (Digitalisat).
• Marc Dewey, U. Schagen, W. U. Eckart, E. Schönenberger: Ernst Ferdinand Sauerbruch and his ambiguous role in the period of National Socialism. In: Annals of Surgery. August 2006, Band 244, Heft 2, S. 315–321, PMID 16858197, PMC 1602148 (freier Volltext)
• Tibor Doby: Development of Angiography and Cardiovascular Catheterization Littleton, Mass., USA, 1976, S. 123–126.
• Wolfgang U. Eckart: Ernst Ferdinand Sauerbruch (1875–1951). In: Michael Fröhlich (Hg.): Die Weimarer Republik. Portrait einer Epoche in Biographien. Darmstadt 2002, S. 175–187.
• Martin Friedrich Karpa: Die Geschichte der Armprothese unter besonderer Berücksichtigung der Leistung von Ferdinand Sauerbruch. Diss. med., RUB2005 Volltext (PDF; 4,7 MB).
• Rudolf Nissen: Helle Blätter, dunkle Blätter. Erinnerungen eines Chirurgen. DVA 1969, öfters Neuaufl., zuletzt: Reprint Ecomed, Landsberg 2001, (S. 186–188: Wiedergabe eines Briefes, den Sauerbruch im April 1933 an diesen seinen Schüler jüdischer Herkunft schrieb, um ihn (vergeblich) zum Bleiben in Nazi-Deutschland zu bewegen. Eine interessante Quelle, wie Sauerbruch zu dieser Zeit intern den Nationalsozialismus einschätzte.) Explizite Biographie Sauerbruchs im Kapitel Sauerbruch: S. 143 bis 180 als Gegen-Entwurf zu Das war mein Leben (sowie häufige Erwähnung Sauerbruchs passim). Sein vergeblicher Versuch, durch Verhandlungen das Berndorff-Buch in dieser Form zu verhindern.
  • Rudolf Nissen: Sauerbruch. Die Entwicklung der Chirurgie der Brustorgane. In: Hans Schwerte und Wilhelm Spengler (Hgg.): Forscher und Wissenschaftler im heutigen Europa. 2. Erforscher des Lebens. Mediziner, Biologen, Anthropologen. Stalling, Oldenburg 1955 (abweichende Verlagsorte: Bremen, Hamburg) Reihe: Gestalter unserer Zeit, Band 4.
• Leo Norpoth: Ferdinand Sauerbruch (1875–1951). In: Rheinische Lebensbilder, Bd. 1 (1961), hrsg. v. Edmund Strutz, S. 207–223.
• Sabine Schleiermacher und Udo Schargen (Hg.): Die Charité im Dritten Reich. Zur Dienstbarkeit medizinischer Wissenschaft im Nationalsozialismus.Paderborn 2008, .
• Jürgen Thorwald: Die Entlassung. Das Ende des Chirurgen Ferdinand Sauerbruch. München 1983, (Das Buch war wegen seiner Aussagen Gegenstand rechtlicher Auseinandersetzungen).
  • DER SPIEGEL 47 / 1960 über Thorwalds Buch
  • DER SPIEGEL 6 / 1961 über den Prozeß der Familie gegen das Buch, den sie verlor
• Jörn Henning Wolf: Ferdinand Sauerbruch und seine kineplastische Operation zum Funktionieren der «willkürlich bewegbaren künstlichen Hand». In: Zs. Operative Orthopädie und Traumatologie. Urban & Vogel, Vol. 3, Nr. 3, Aug. 1991, S. 221–226 ISSN 0934-6694 Print; ISSN 1439-0981 Online.
• Peter Schneck: Sauerbruch, Ferdinand. In: Wer war wer in der DDR? 5. Ausgabe. Band 2, Ch. Links, Berlin 2010, .
• Wolfgang U. Eckart: Ferdinand Sauerbruch - Meisterchirurg im politischen Sturm. Eine kompakte Biographie für Ärzte und Patienten, Springer Wiesbaden 2016, , Online Ressource Ferdinand Sauerbruch 2016.