Ландмаршал

Ландмарша́л (нім. Landmarschall, «крайовий / земський маршал»), або ма́ршал ландта́гу (нім. Landtagsmarschall) — голова парламенту (ландтагу) у деяких німецькомовних країнах: Австрії, Пруссії, Курляндії, Померанії, Саксонії, Сілезії, Шлезвігу-Гольштейні, Тіролі. Обирався із числа депутатів парламенту і затверджувався правителем країни. Вперше згадується у Лівонії під 1338 роком і Австрії під 1358 роком. У Богемії, Польщі, Литві відповідав маршалкам, у Британії — спікеру. Цю посаду не слід плутати із тевтонськими маршалами.

Лівонія

У герцогстві Курляндії і Семигалії (1561—1795) ландамаршал очолював курляндський ландтаг, державні збори курляндського лицарства. Він обов'язково був шляхтичем — зареєстрованим членом лицарської корпорації, і землевласником, володарем маєтку. На урочистостях і сесіях ланмаршал носив на знак своєї офіційної влади срібну палицю. Він виконував функції посередника із урядом герцогства, а також скликав за необхідності шляхетські збори. Ландмаршал відповідав за кінні поштові станції Курляндії й спільну скарбницю курляндського лицарства. Він виступав виразником усього краю і мав право подавати скарги монарху.

У Ліфлнядії, Естляндії та Езелі ландмаршали мали функції, схожі з курляндськими, і були головами місцевого лицарства — , естляндського і .

Див. також

• Маршалок
  • Богемський маршалок (Оберст-ландмаршал)
• Спікер

Примітки

1. Landmarschall.// Deutsches Rechtswörterbuch. Weimar, 1987. Bd. 8, Heft 4. [1]
2. Landmarschall // Baltischen Rechtswörterbuch.

Бібліографія

• Obenaus, Herbert. Anfänge des Parlamentarismus in Preußen bis 1848. Düsseldorf: Droste, 1984, S. 200, S. 312f.
• Landmarschall.// Deutsches Rechtswörterbuch. Weimar, 1987. Bd. 8, Heft 4. [2]
• Provinzialrecht der Ostseegouvernements (Baltisches Provinzialrecht). I. Behördenverfassung. St. Petersburg 1845. – II. Ständerecht. St. Petersburg 1845. – III. Privatrecht. St. Petersburg 1864.

Посилання

• Landmarschall [ 23 липня 2020 у Wayback Machine.] // Baltischen Rechtswörterbuch.