Симаргл

Сима́ргл, Семаргл (староцерк.-слов. Симарьглъ, Семарьглъ, Сѣмарьглъ)  — божество пантеону Київської Русі з не цілком ясними функціями. Найчастіше його зображали у вигляді крилатого собаки. Входив до числа шести божеств, ідоли яких були встановлені в Києві за князя Володимира у 980 році — відразу після Стрибога і перед Мокошшю.

Симаргл
Божество в	слов'янська міфологія
Частина від	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Етимологія

Згідно з гіпотезою Камілли Тревер, ім'я та образ Симаргла — іранське запозичення, походить від міфічного птаха Сенмурва. Функцією його було сполучення між світами.

Алесандер Брюкнер пов'язував ім'я божества з житом (старопольське reż, російське рожь, польське rżysko, литовське rugis).

Писемні згадки

Симаргл згадується в «Повісті минулих літ» поміж богів, яким князь Володимир Великий встановив ідоли в Києві у 980 році.

У «Слові христолюбця» міститься докір християнам, які вірять у «Сима і Ргла». Такий поділ імені на два свідчить, що переписувачі вже не розуміли, хто такий Симаргл.

Культ Симаргла

Його зображення у вигляді напівпса-напівптаха у XII—XIII ст. було на Русі дуже популярним як на імпортованих товарах, так і у власному декоративному мистецтві. Він поставав стражником дерева життя, часом постаючи як два персонажа, що оточують дерево. Його зображення на кераміці ІХ-Х ст. знайдено в Ґнєздові (Силезія).

Трактування образу

Борис Рибаков убачав у Симарглі божество насіння, ростків і коренів злаків, посланця богів, можливо, пов'язаного з Мокошею. Вигляд Симаргла в мистецтві Рибаков описував як «собако-птаха» чи грифона. З часом Симаргла замінив Переплут, споріднений з литовським Пергрубієм — «розмножником рослин».

Володимир Гнатюк припускав, що Симаргл міг бути запозиченням, яке відбулося незадовго до прийняття на Русі християнства

Згідно з Александром Ґейштором, образ Симаргла на Русі міг дублювати магічний віщий птах Паскудь, доставник поганих новин, запозичений із осетинських переказів. Імовірно, що Симаргла запозичили на Русі від сарматів у перших століттях нової ери.

В сучасній українській культурі

Нарукавний знак 71 окремої єгерської бригади

Симаргл є центральним елементом нарукавного знаку 71 окремої єгерської бригади.

Див. також

• Гриф (міфологія)
• Сімург

Примітки

1. Тревер, К. В. (1937). Сэнмурв-Паскудж, собака-птица. Ленинград: Гос. Эрмитаж.
2. Bruckner, A. (1924). Mitologia polska. Warszawa: Studium porownawcze. с. 41.
3. Вортман, Д. Я. (2012). Симаргл / Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Т. 9. Київ: Інститут історії України НАН України, Наукова думка. с. 554.
4. Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 178—179.
5. Рыбаков, Б. А. (1987). Язычество древней Руси. Москва: Наука. с. 444.
6. Гнатюк, Володимир (2000). Нарис української міфології. Львів: Інститут народознавства НАН. с. 77—78.