Герб Арагону символ автономної спільноти Іспаніх Герб вперше засвідчений у своїй найвідомішій композиції у 1499 році скл

Герб Арагону — символ автономної спільноти Іспаніх. Герб вперше засвідчений у своїй найвідомішій композиції у 1499 році, складається з чотирьох полів, які у прийнятій конфігурації були розповсюджені з перевагою над іншими геральдичними символами, прагнучи консолідуватись від Нового часу, щоб міцно прижитися в ХІХ ст. та буде затверджено відповідно до заповіту Королівською історичною академією у 1921 році.

Герб Арагону

Деталі
Носій	Арагон
Затверджений	1499
Корона	Відкрита іспанська королівська корона

Опис

Щит, почетвертований: Перша чверть: на золотому полі, вирваний з корінням дуб, із сімома пнями, у їх природних кольорах, увінчаний зрізаним латинським червоним хрестом. Друга: на синьому полі срібний лицарський хрест з вістрям унизу у правому верхньоу куті. Третя: на срібному полі - червоний хрест Святого Юрія з чотирма мавританськими головами, із срібними пов'язками. Четверта: на золотому полі чотири червноні палі, рівні між собою та просторами поля. Весь щит, вкнитий відкритою королівською короною з восьми розеток, чотири з них видно, з перлинами, і вісім лілій, п'ять видимих, з рубінами та смарагдами на обручі, пропорційно щиту з двох і з половини до шостої.

Історія

Після найдавнішої збереженої моделі, на обкладинці інкунабули друкаря Пабло Хуру від 1499 р., Хроніка Арагона Гуальберто Фабрикіо Вагада, перша чверть вшановує пам'ять легендарного Королівства Собрарбе; у другій знаходиться так званий «Крус де Аньіго Аріста», який вважається з XIV століття гербом стародавнього Арагону; у третій чверті з'являється чотириголовий мавританський хрест Святого Юрія (так званий «Хрест Алькораза»). За традицією, він нагадував про допомогу святого в битві за християнське завоювання Уески в ХІ столітті, і це задокументовано вперше на реверсі печатки свинцевого віттиску Педро III Арагонського в 1281 році, а з XV століття він вважався однією з ексклюзивних емблем королівства Арагон разом із Хрестом Аріста та гербом Арагонської корони; а по-четверте — емблема, яка, на думку деяких геральдиків, представляє сучасний Арагон — хоча в історичних джерелах ніколи не було такої емблеми «сучасного Арагону», так звані «арагонські бруски», що становили герб Арагонської корони.

Арагонський щит став предметом суперечки, оскільки регіональний президент Марчеліно Іглесіас припустив, що, можливо, третя чверть щита, що містить чотири обезголовлених голови маврів, нагадує про завоювання Уески королем Педро І в Арагонським в 1096 році в битві при Алкораз міг пригнічувати ісламську громаду Сарагоси.

Галерея

Перші свідчення герба Арагона. Фабриціо Вагад, Арагонська хроніка. Інкунабула, надрукована в Сарагосі в 1499 році Пабло Гуру.
Геральдичний дизайн Арагонського щита.
Старовинна конструкція герба Арагону.

Примітки

Ley 2/1984, de 16 de abril, art. 4º «Sobre uso de la bandera y escudo de Aragón», B.O.A. n.º 5, 18 de abril de 1984. Apud «Dossier: Los símbolos de las Comunidades Autónomas», Boletín de Documentación, Centro de Estudios Políticos y Constitucionales.
"Desde luego, lo que no existe es un «señal de Aragón moderno», que resultaría complementaria del «señal de Aragón antiguo». Ni en la terminología de Pedro IV ni en ningún otro testimonio medieval se establece esa polaridad, aducida sin fundamento en pro de sus tesis por Udina (1949:555 y 1988:49) [Federico Udina Martorell, «En torno a la leyenda de las „barras catalanas“», Hispania, 1949, vol. IX, págs. 531-65 y «Problemática acerca del escudo de los palos de gules», I Seminario sobre heráldica y genealogía, Zaragoza, Institución «Fernando el Católico», 1988 págs. 45-68.] y por Fluvià (1994:56 y 60) [Armand de Fluvià i Escorsa, Els quatre pals: L'escut dels comtes de Barcelona, Barcelona, Rafael Dalmau (Episodis de la Història, 300)], 1994". Alberto Montaner Frutos, El señal del rey de Aragón: Historia y significado, Zaragoza, Institución «Fernando el Católico», 1995, pág. 67.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Герб Арагону

El escudo, en las Cortes de Aragón [ 26 червня 2021 у Wayback Machine.]
Heráldica del escudo de Aragón [ 10 вересня 2021 у Wayback Machine.]
Equipo de redacción CAI 100 (directores: Guillermo Fatás y Manuel Silva; redactores: Álvaro Capalvo, Mª Sancho Menjón y Ricardo Centellas; texto: Álvaro Capalvo y Guillermo Fatás, con la colaboración de Alberto Montaner Frutos y Guillermo Redondo Veintemillas), El escudo de Aragón [ 10 вересня 2021 у Wayback Machine.], Zaragoza, CAI, 1999. .

[1] Ley 2/1984, de 16 de abril, art. 4º «Sobre uso de la bandera y escudo de Aragón», B.O.A. n.º 5, 18 de abril de 1984. Apud «Dossier: Los símbolos de las Comunidades Autónomas», Boletín de Documentación, Centro de Estudios Políticos y Constitucionales.

[2] "Desde luego, lo que no existe es un «señal de Aragón moderno», que resultaría complementaria del «señal de Aragón antiguo». Ni en la terminología de Pedro IV ni en ningún otro testimonio medieval se establece esa polaridad, aducida sin fundamento en pro de sus tesis por Udina (1949:555 y 1988:49) [Federico Udina Martorell, «En torno a la leyenda de las „barras catalanas“», Hispania, 1949, vol. IX, págs. 531-65 y «Problemática acerca del escudo de los palos de gules», I Seminario sobre heráldica y genealogía, Zaragoza, Institución «Fernando el Católico», 1988 págs. 45-68.] y por Fluvià (1994:56 y 60) [Armand de Fluvià i Escorsa, Els quatre pals: L'escut dels comtes de Barcelona, Barcelona, Rafael Dalmau (Episodis de la Història, 300)], 1994". Alberto Montaner Frutos, El señal del rey de Aragón: Historia y significado, Zaragoza, Institución «Fernando el Católico», 1995, pág. 67.