Айгульське озеро

Айгульське озеро, а також Велике Айгульське, Кирське, Великий Кирк (рос. Айгульское озеро, крим. Ayğul gölü, Айг'ул голю) — солоне озеро, розташоване в північно-східній частині Красноперекопського району; 3-е за площею озеро Криму. Площа водного дзеркала — 37,5 км². Тип загальної мінералізації — солоне. Походження — . Група гідрологічного режиму — безстічне.

Айгульське озеро крим. Ayğul gölü
45°57′33″ пн. ш. 34°02′59″ сх. д. / 45.95917° пн. ш. 34.04972° сх. д. / 45.95917; 34.04972
Розташування
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Розташування	Красноперекопський район
Прибережні країни	Україна
Геологічні дані
Розміри
Площа поверхні	37,5  км²
Висота	-0,1 м
Глибина середня	2  м
Глибина макс.	4,5  м
Довжина	18  км
Ширина	макс. 4,5  км
Вода
Солоність	25,34  г/л
Басейн
Вливаються	, ,
Площа басейну	213  км²
Інше
Geonames	713093
Код ДВР Росії	21020000111106300000240
Айгульське озеро (Автономна Республіка Крим)

Не плутати з Янгул.

Географія

Входить до Перекопської групи озер, де є найбільшим. Довжина — 18 км. Ширина середня — 2,0 км, найбільша — 4,5 км. Глибина середня — 2 м, найбільша — 4,5 м. Висота над рівнем моря — −0,1 м (уріз води на північному березі). Озеро не використовується. Найближчі населені пункти: село Червоноармійське розташоване на західному березі; села Новоолександрівка та Багачівка — південніше від озера, Томашівка — східніше. Також біля озера розташовано 4 зниклі села:  — північніше від озера,  — західніше, , Ас та  — східніше.

Озеро має неправильну довгасто-овальну форму, витягнуто в напрямку з північного заходу на південний схід. Південна частина улоговини звужена, північна розширена. Протяжність з півночі на схід перевищує протяжність із заходу на схід приблизно в дев'ять разів. Живлення: підземні води Причорноморського артезіанського басейну, скидні та дренажні води. Загальна площа водозбору озера 213 км². Води надходять в озеро Айгульске по спрямлених руслах річок (ГК-19) (площа водозбору 105 км²), (ГК-20), (ГК-21) та балці Вигонна (СК-1). Берегова лінія північної частини озера та острови на півночі озера місцями обривисті, без пляжів, висотою 2, 3 і 6 м. На берегах гніздяться птахи, оскільки воно як і Кирлеуцьке не забруджнене відходами хімічної промисловості, на відміну від інших озер Перекопської групи. По центру від центру на південь озера розташовані острова , на найбільшому з них розташований артезіанський колодязь потужністю 5000 л/ч.

Етимологія

Айгульское або Кирське озеро:АІ — місяць; ай, Айя — в древнетюркської мові «почитати» (співзвучно з гр. АІ — святий); кирк — РПІ ногайців, каракалпаків; мабуть, у назві Кирське загублений звук «к»

Примітки

1. Реки и балки Равнинного Крыма. оригіналу за 17 березня 2012. Процитовано 17 березня 2012.
2. . Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 30 липня 2014.

Джерела та посилання

• Топографическая карта. Листы: L-36-081, L-36-069. Видання 1993 року.
• ГНПП Картография (Атлас географии Украины), 2003 р.
• На сайті Рескомводхоза АРК^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Озёра Крыма [ 22 січня 2018 у Wayback Machine.]

Посилання

• Айгульське озеро [ 14 лютого 2022 у Wayback Machine.] // ВУЕ