Лунфа рдо ісп lunfardo сленг іспанської мови що виник наприкінці ХІХ на початку ХХ століть у нижчих класах суспільства м

Лунфа́рдо (ісп. lunfardo) — сленг іспанської мови, що виник наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть у нижчих класах суспільства міст Буенос-Айрес та Монтевідео та їхніх околиць. Спочатку лунфардо використовували головно злочинці, а згодом завдяки широкому використанню в текстах танго він розповсюдився в розмовній мові жителів Аргентини та Уругваю.

Перша письмова згадка про лунфардо датується 1878 роком, коли вийшла стаття «Діалект злодіїв» (ісп. El dialecto de los ladrones) у газеті .

Згідно з версією Оскара Конде, слово «лунфардо» від «lumbardo» — назви жителів італійської місцевості Ломбардія та їх говірки

21 грудня 1962 року створено Буенос-Айреську академію лунфардо (ісп. Academia Porteña del Lunfardo), яка займається вивченням цього сленгу.

З 2000 року в Аргентині щорічно 5 вересня відзначається День лунфардо (ісп. Día del Lunfardo).

Посилання

(ісп.)
Словник лунфардо [ 6 листопада 2016 у Wayback Machine.](ісп.)
Лунфардо [ 4 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Бібліографія

Amuchástegui, Irene, y José Gobello: Vocabulario ideológico del lunfardo, Corregidor, Buenos Aires, 1998.
Andrade, Juan Carlos y Horacio San Martín: Del debute chamuyar canero [del inicio en el habla penal]. Buenos Aires: A. Peña Lillo Editor, 1967.
Conde, Oscar: Diccionario etimológico del lunfardo, Buenos Aires: Taurus, 2003. .
Barcia, José. El lunfardo de Buenos Aires.
Casaccia. Dizionario genovese-italiano 1876.
Del Valle, Enrique. Lunfardología.
Fastrás, Rubén (seudónimo usado en común por Juan Francisco Palermo y Antonio Saldías): Novísimo Diccionario Lunfardo. Buenos Aires: diario Crítica, 1912—1914.
Frizoni. Dizionario moderno-genovese-italiano 1910.
Gobello, José: Lunfardía.. Buenos Aires, 1953.
Gobello, José: El lunfardo en la novela. Buenos Aires: APL, 1990.
Gobello, José: Aproximación al lunfardo. Buenos Aires: Universidad Católica Argentina, 1996.
Gobello, José: Nuevo diccionario lunfardo. Buenos Aires: Corregidor, 1999.
Gobello, José y Luciano Payet: Breve diccionario lunfardo. Buenos Aires, 1959.
Gobello, José, y Marcelo Oliveri: Curso básico de lunfardo (incluye «El lunfardo del tercer milenio»). Buenos Aires: APL, 2004.
Gobello, José, y Marcelo Oliveri: Novísimo diccionario del lunfardo (con 5.301 palabras), año 2004.
Gobello, José: Blanqueo etimológico del lunfardo. Buenos Aires, 2004.
López Peña, Arturo. El habla popular de Buenos Aires.
Martorell de Laconi, Susana: El lunfardo en Salta.
Teruggi, Mario: Diccionario de voces lunfardas y rioplatenses. 1998.
Teruggi, Mario: Panorama de lunfardo (1974). 2.ª edición: 1979.

Примітки

. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 10 вересня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Oscar Conde: Lunfardo. Un estudio sobre el habla popular de los argentinos pág. 43. Ediciones Taurus. Buenos Aires 2011 isbn 978.987-04-1762-0

Це незавершена стаття про мову.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про Аргентину.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 вересня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] . Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 10 вересня 2016.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[3] Oscar Conde: Lunfardo. Un estudio sobre el habla popular de los argentinos pág. 43. Ediciones Taurus. Buenos Aires 2011 isbn 978.987-04-1762-0