Покровські ворота рос Покровские ворота російський радянський двосерійний художній телефільм режисера Михайла Козакова з

«Покровські ворота» (рос. «Покровские ворота») — російський радянський двосерійний художній телефільм режисера Михайла Козакова, знятий у 1982 році на кіностудії «Мосфільм». Літературною основою для сценарію фільму послужила однойменна п'єса Леоніда Зоріна. Прем'єра на Центральному телебаченні СРСР відбулася 11 лютого 1983.

Покровські ворота
рос. Покровские ворота

Жанр	лірична комедія
Режисер	Михайло Козаков
Сценарист	Леонід Зорін
У головних ролях	Олег Меншиков Анатолій Равикович Інна Ульянова Леонід Бронєвой
Оператор	Немоляєв Микола Володимирович
Композитор	Гаранян Георгій Арамович
Кінокомпанія	Мосфільм
Дистриб'ютор	Мосфільм
Тривалість	132 хв.
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1982
IMDb	ID 0083465
Покровські ворота у Вікісховищі

Сюжет

Москва, осінь 1956 року. Юнак легкої вдачі і вибухового темпераменту, любитель дівчат і «марнотратник життя» Костик (Олег Меншиков), що приїхав у Москву вчиться в аспірантурі МДУ, живе в комунальній квартирі у своєї тітоньки Аліси Віталіївни (Софія Пілявська).

Сусіди Костика — артист Мосестради куплетист Аркадій Велюрів (Леонід Бронєвой), Маргарита Хоботова (Інна Ульянова), її колишній чоловік Лев Хоботов (Анатолій Равикович) і новий чоловік Сава Ігнатович () — люди, значно старші за Костика, але не здатні вирішити власні проблеми, які за них з успіхом вирішує Костик...

У ролях

Олег Меншиков — Костик (Костянтин Ромин)
Анатолій Равикович — Лев Євгенович Хоботов
Інна Ульянова — Маргарита Павлівна Хоботова
— Сава Ігнатович Єфімов
Леонід Бронєвой — Аркадій Варламович Велюров
Софія Пілявська — Аліса Віталіївна, тітка Костика
Олена Коренєва — Людочка
— Рита (Маргарита), дівчина мрії Костика
Тетяна Догілева — Світлана Попова, муза Велюрова
Ігор Дмитрієв — Гліб Миколайович Орлович
Єлизавета Нікіщихіна — Ніна Андріївна Орлович, дружина Орловича
Євген Моргунов — Соєв, поет
Наталія Крачковська — Ольга Янівна, дружина Соєва
Марина Дюжева — Анна Адамівна, студентка
Михайло Козаков — Костянтин Ромин через 25 років
— Леонтій, армійський друг Сави Ігнатовича

Посилання

Покровські ворота на сайті IMDb (англ.)