Saxifraga rivularis

Saxifraga rivularis — вид трав'янистих рослин родини Ломикаменеві (Saxifragaceae), поширений у північних районах північної півкулі по всій Арктиці та в альпійських гірських умовах помірного клімату. Етимологія: лат. rivulus — «потічок», лат. aris — прикметниковий суфікс іменників, означає приналежність.

Saxifraga rivularis
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Порядок:	Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина:	Ломикаменеві (Saxifragaceae)
Рід:	Ломикамінь (Saxifraga)
Вид:	S. rivularis
Біноміальна назва
Saxifraga rivularis L., 1753

Підвиди

Морфологічні та молекулярні дані надають підтримку визнанню Saxifraga rivularis subsp. rivularis і Saxifraga rivularis subsp. arctolitoralis як різних таксонів, але навряд чи в ранзі виду. Вони мають однакове аллотетрапоїдне походження (2n=52), і є двома парапатричними підвидами. Підвид rivularis відрізняється від підвиду arctolitoralis тим, що гіпантій бідно вкритий короткими залозистими волосками (до 0.2 мм), arctolitoralis же вкритий довшими залозистими волосками (0.3–0.6 мм); вся рослина rivularis зелена або з будь-яким кольором у суцвітті, arctolitoralis же чітко пофарбований принаймні, в суцвітті; квіткові стебла rivularis в основному довгі (2–7 см) і голі або з рідкими волосками, квіткові стебла arctolitoralis короткі (1.5–3 см) і від рідко до густоволохаті.

Опис

Це багаторічні трав'янисті рослини до 12 см заввишки. Листки невеликі лопатеві біля основи й чергові уздовж стебла. Прикореневі листки з черешками 0.7–1.7 (2.5) см, листові пластини 0.3–0.7 × 0.4–0.9(1.2) см. Листки з рідкісними, довгими, суглобовими залозистими волосками білого, жовтуватого або фіолетового кольору без цибулин у пазухах. Квітконоси волохаті з біло-пелюстковими квітами. Суцвіття з однієї квітки або 2–3 квіткові. Квіти радіально-симетричні з 5 вільними чашолистками й пелюстками, напіввідкритим. Чашолистки 1.0–1.7 × 0.7–1.2 мм, яйцеподібні, тупі, з суглобовими залозистими волосками, зелені або з домішками червоного. Пелюстки 3–5 × 1.5–2.5 мм, у 2–3 рази довше чашолистків, оберненояйцевиді, білі без або з рожевими жилками або рожеві всюди. Тичинок 10. Плід — коробочка з численними насінням.

Статеве розмноження насінням; місцеве вегетативне розмноження. Поширення насіння часто відбувається після першого снігопаду, що збільшує відстань розпорошення по гладкій поверхні. Насіння також поширюється водою і тваринами наприклад, гусями.

Поширення

Європа (Велика Британія, Фарерські острови, Фінляндія, Ісландія, Норвегія [вкл. Шпіцберген], Росія, Швеція), Сибір, Північна Америка (Ґренландія, Канада, США). Населяє вологі й сирі кам'янисті місця проживання, росте на багатих азотом і органічним матеріалом субстратах.

Галерея

Джерела

1. Dictionary of Botanical Epithets [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

• The Flora of Svalbard [ 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• Flora of North America [ 16 липня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
• Pan-arctic flora [ 25 квітня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
• The Euro+Med PlantBase [ 8 березня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)