Слобода-Болехівська

Слобода-Болехівська — село Калуського району Івано-Франківської області.

село Слобода-Болехівська
Річковий поріг в селі Річковий поріг в селі
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Калуський район
Громада	Витвицька сільська громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1710
Населення	890
Площа	12,72 км²
Густота населення	69,97 осіб/км²
Поштовий індекс	77530
Телефонний код	+380 3477
Географічні дані
Географічні координати	48°58′33″ пн. ш. 23°44′28″ сх. д. / 48.97583° пн. ш. 23.74111° сх. д. / 48.97583; 23.74111Координати: 48°58′33″ пн. ш. 23°44′28″ сх. д. / 48.97583° пн. ш. 23.74111° сх. д. / 48.97583; 23.74111
Водойми	Лужанка
Відстань до залізничної станції	23 км
Місцева влада
Адреса ради	77530, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, с.Слобода-Болехівська, вул.Шевченка
Карта
Слобода-Болехівська
Слобода-Болехівська
Мапа
Слобода-Болехівська у Вікісховищі

Географія

Розташоване за 30 км від районного центру міста Долина та за 23 км від залізничної станції Болехів.

Село розмістилося в долині річки Лужанка. З обидвох боків оточене буковими лісами, які покривають гірський рельєф місцевості.

Соціальна сфера

Населення працює переважно на Церківському лісгоспі, Болехівській лісозаготівлі, Долинському УТТ і на сезонних роботах поза межами району.

У селі є дев’ятирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, 4 магазини, відділення зв’язку, ощадкаса. За останні роки споруджено понад 200 житлових будинків.

Зараз Слобода-Болехівська складається з 5 частин: Горішній Кінець, Середина, Потік, Прикирний. У давнину виділяли ще Перенизь і Вершок, але, у зв’язку зі зменшенням  кількості населення (у Вершку залишилась всього лише одна хата), дані місцевості перестали вважатися окремими мікрорайонами села.

Історія

Село в літописах не згадується, але про напади татар свідчать назви урочищ Болехівський Плай, Тисів Звір, Церківнянський Бовт, Тяпецький Жолоб. В архівних документах перша згадка зафіксована в 1667 році.

Існує кілька версій заснування села. Житель села Юсип Степан Іванович, 1927 р. н., згадує, що чув від старожилів, буцімто в селі Розточки жив дідич, який дозволив бездомним кріпакам селитися на території, де зараз розташовується село. Мабуть, причиною такої доброти було те, що пригноблені селяни тікали з панських маєтків, і, щоб запобігти цьому, їм видавали клаптики землі, які ставали Слобідками.

Зі слів іншого жителя села – Данилишина Івана Даниловича – дізнаємося, що на місці сучасної Слободи-Болехівської був ліс. Першим жителем села був втікач, який переховувався від польського гніту. Згодом місцевість заселилася людьми із навколишніх сіл. Пізніше Австрійська держава почала розділяти землю між сім’ями. Панщини в селі не було.

Давні перекази повідомляють, що село заселяли втікачі від татар. Перші люди поселилися в Потоці, де знаходилась хата Свірщука – Свірщуччина Долинка, потім біля Палькунових.

Як розказують, втікачі довго блукали лісами, сильно потомилися, вийшли на простір і сіли відпочити. Гарною була місцина, настільки, що перехотілось йти далі. І поселитись можна було, одна лиш біда – вода далеко. Це місце назвали Томнатик від слова томитись, тома (стомитись, втома) як тоді говорили. Тоді вони спустилися до потічка і там осіли.

Жителі Слободи-Болехівської займалися сільським господарством, працювали в лісі, ткали і вишивали. Через село, в гори, підприємцем Гріфелем була збудована вузькоколійна залізниця, якою деревина з Марини перевозилась в Болехів.

У 1939 році в селі проживало 1030 мешканців (1020 українців, 10 євреїв).

Сакральні місця

У Шематизмі греко-католицького духовенства Львівської єпархії за 1931—1932 рр. значиться, що церква Богоявлення Господнього – дерев’яна, п'ятибанева, бойківського стилю, хрестоподібна. Із північно-східної сторони до бабинця прибудована галерея. Побудована на кошти громади за сприяння Автрійського цісаря. Керував будівництвом майстер Харів (по вуличному Майштрук). Дерево рубали поруч на Млаці. Там і обробляли і без єдиного цвяха побудували. Парохи церкви: Олійник, Колодій, Мілярчук, Бандера, Лукашевич. Парох церкви на три села володів 0, 87 га землі. Спершу церква була вкрита ґонтою. Під час ремонтів, які проводились в церкві, частково змінився її зовнішній та внутрішній вигляд. На даний час церква вкрита оцинкованою бляхою. Великою цінністю є триярусний іконостас з об’ємною різьбою. На іконостасі напис: «Фундатори Василь Квецко, Іван Вінтонів, Іван Хомин, різьбяр Ігнатій Покришка».

Біля церкви з північної сторони стоїть дзвіниця, побудована в 1897 році. Має 2 яруси.

Також окрасою села стала новозбудована церква, будівництво якої розпочато у вересні 2006 року. Будували церкву місцеві майстри, каменярі. Відкриття церкви відбулося в 2011 році.

25 вересня 2011 року, у п’ятнадцяту неділю після П’ятидесятниці, перед Воздвиженням та в день віддання празника Різдва Пресвятої Богородиці, Високопреосвященнійший Іоасаф архієпископ Івано-Франківський і Галицький з архипасторським візитом відвідав парафію Богоявлення Господнього села Слобода–Болехівська Долинського району, де звершив чин освячення новозбудованого храму, після чого Владика, у новоосвяченому храмі очолив відправу Божественної Літургії. Його Високопреосвященству співслужили: благочинний Долинського деканату протоієрей Йосип Жовнірович, настоятель храму ієрей Богдан Заставецький та духовенство деканату. Після літургії відбувся хресний хід та окроплення святою водою, після завершення якого з паперті храму Владика виголосив проповідь на тему недільного євангельського читання, зокрема, він звернув увагу вірних на необхідності втілення у своєму житті найбільшої християнської чесноти – божественної любові, яка є сутністю нашого віровчення. Також архиєпискоф Іоасаф привітав парафіян з освяченням новозбудованого храму. Богослужіння закінчилося уставним многоліттям.

Перший цвинтар, за переказами, був біля Маланчина Євстахія — на березі. Другий — на Прикірнім (біля Яцюгів). Закінчили ховати на даній території в 1945 році. Третій — на Лузі. Четвертий — біля церкви. Почали ховати тут в 1945 році, а закінчили — в 1991. Тут поховані загиблі 11 грудня 1945 року вояки УПА із сотні "Хорти" під керівництвом сотенного «Бея» (Казимира Яворського).

Лінгвістичні особливості

Мова населення однорідна, відмінностей між розмовною мовою в різних кутках села не спостерігається. Характерною особливістю є наближення и до е ([ˡпи^ево]). Саме за цією ознакою жителі навколишніх сіл легко розпізнають «слободєн».  А жителі села Лужки видають себе характерним затягуванням слів ([ˡді:вочко ˡзло:та, ˡл‘у:ба]), для тих, хто живе в Липі, притаманне ударяння на и. Церківна [Церˡк’іўна] і Станківці [ˡСтан’кʼіўцʼі] яскраво вираженими мовними особливостями не виділяються. Вищеперераховані села – найближчі сусіди Слободи-Болехівської.

Зараз населення села за національністю майже однорідне – українці. Але, у другій половині XIX в село почали заселятися євреї. Займалися торгівлею, скуповували у селян землі. Досі зберігся будинок Хейзера. Зараз це  інтернат.

Народилися

• Бобикевич Остап Олексійович — український композитор і піаніст, інженер;
• Бучко Дмитро Іванович — керівник Болехівського районного проводу ОУН, лицар Срібного хреста бойової заслуги УПА 1 класу;
• Квецко Дмитро Миколайович — український дисидент, лідер й ідеолог підпільної націоналістичної організації «Український національний фронт», багаторічний радянський політв'язень;
• Поворозник Володимир Васильович — народний депутат України 1-го скликання (у 1992—1994 роках);
• Яремко Василь — «Голуб» (1923—1949) — чотовий сотні «Летуни». Загинув у бою з військами НКВД у рідному селі..
• Комар Володимир Леонович (* 1964) — український історик, доктор історичних наук, професор.

Примітки

1. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 21 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
2. Слобода-Болехівська, Церква Богоявлення Господнього 1700
3. Архієпископ-Іоасаф-освятив-храм-у-селі-Слобода-Болехівська^{[недоступне посилання з липня 2019]}
4. На Прикарпатті вшанували пам’ять загиблих вояків УПА, які у 1945 році розгромили відділ НКВС. ФОТО
5. . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 жовтня 2015.