Кордильєра-де-ла-Коста

Чилійський прибережний хребет (ісп. Cordillera de la Costa) — гірський хребет, що тягнеться з півночі на південь, уздовж тихоокеанського узбережжя Південної Америки, паралельно основному хребту Анд, від до півострова Тайтао, де закінчується на геологічному трійнику, відокремлює Центральну долину від Тихого океану. Часто вважається частиною Анд. Вулканічна активність в хребті відсутня, проте часті землетруси. Хребет має сильний вплив на клімат Чилі, оскільки він створює дощову тінь на сході.. Через це рослинність, що росте на схилах до моря, набагато рясніша, ніж у внутрішніх районах. Порівняно з прибережною низовиною та Центральною долиною, вона малонаселена з використанням землі, що варіюється від заповідних територій до випасу та лісівництва. Хребет представлений у всіх регіонах Чилі, за винятком регіонів Кокімбо та Магальянес.

Чилійський прибережний хребет Cordillera de la Costa
Країна	Чилі
Період	200 млн років тому - зараз
Гороутворення	Зіштовхнення плити Наска і Південноамериканської плити
Довжина	7 000 км
Ширина	500 км
Найвища точка
- висота	3000 м
Супутниковий знімок NASA Супутниковий знімок NASA
Чилійський прибережний хребет Cordillera de la Costa у Вікісховищі

Географія

Як і в Андах, прибережний хребет стає все нижче чим далі на південь. Хребет починається в Морро-де-Аріка на півночі і досягає найвищої точки, 3114 м, у ^[en] у регіоні Антофагаста. Між річками Коп’япо та Аконкагуа, у так званому регіоні Норте-Чико, хребет зливається з Андами. На північ від Сантьяго хребет відокремлюється від Анд, але знову наближається до нього поблизу Пайне, південного передмістя Сантьяго, і Сан-Фернандо. На південь Сантьяго хребет втрачає висоту до річки Біобіо, за якою здіймається ^[en], що сягає приблизно 1500 м у центральній частині. На південь від хребта Науельбута, в регіоні Арауканія, прибережний хребет замінюється рівнинною територією. На південь від річки Толтен хребет знову піднімається як ^[en]. За Корралєм цей хребет змінюється на ^[en]. Від протоки ^[en] на південь хребет пронизує море, створюючи острови та півострова. Острів Чилое, найбільший з них, має два хребти: ^[en] від протоки Чакао до озера Кукао та ^[en] у південній половині. На південь від Чилое частини хребта, що здіймаються над рівнем моря утворюють архіпелаги Гвайтекас і Чонос. Південний край хребта утворює півострів Тайтао і його підпівострів ^[en].

Геологія

Хребет не має єдиного структурного чи літологічного походження, але є результатом вирівнювання горсту, крайових прогинів та піднятих блоків уздовж узбережжя Чилі. Хребет був відділений від Анд під час третинного підняття Анд через опускання Центральної долини.

Хребет складається з різних літологічних одиниць. Від регіону Вальпараїсо до розлому головною геологічною особливістю є ^[en]. Колись ці магматичні породи були частиною протоандського магматичного поясу. На південь від розлому Ланалуе головною геологічною особливістю хребта є ^[en], який складається з метаморфічних порід — кристалічних сланців. Аналогічно граніти північної частини узбережжя розташовані всередині Анд у цих широтах.

За часів міоцену в районах чилійського узбережжя діяло кілька вулканів. Наразі хребет не має жодних ознак вулканічної активності.

Північна частина Чилійського берегового хребта має низку родовищ залізної руди, відомих як ^[en], що розташовані вздовж Атакамського розлому.

Примітки

1. Tornos, Fernando; Hanchar, John M.; Munizaga, Rodrigo; Velasco, Francisco; Galindo, Carmen (2020). The role of the subducting slab and melt crystallization in the formation of magnetite-(apatite) systems, Coastal Cordillera of Chile. Mineralium Deposita. doi:10.1007/s00126-020-00959-9.

Посилання

• .
• Síntesis geográfica nacional [ 14 грудня 2007 у Wayback Machine.]