Море Ведделла (до 1900 року море Георга IV, англ. Weddell Sea) — окраїнне море біля берегів Антарктиди, частина атлантичного сектора Південного океану. Врізається до 2 тисяч км між Західної і Східною Антарктидою; 2,9 млн км², (бл. 570 тис. км² — під шельфовими льодовиками: Ронне, Фільхнера, Ларсена); найбільша глибина 6 820 м; наукова станція Бельграно II (Аргентина). Водяться кити та тюлені.
Антарктичні моря Південного океану | |
75° пд. ш. 45° зх. д. / 75° пд. ш. 45° зх. д. | |
Розташування | Південний океан (атлантичний сектор) |
---|---|
Найбільша глибина | 6820 м |
Середня глибина | 3000 м |
Прозорість | до 78 м |
Площа | 2 800 000 км² |
Море Ведделла у Вікісховищі |
Межі акваторії визначаються бухтою, розташованою між узбережжям Землі Котса і Антарктичного півострова. Найсхіднішою точкою є мис Норвегія на узбережжі принцеси Марти, земля королеви Мод. На схід від мису Норвегія знаходиться . Більша частина південної частини моря покрита шельфовим льодовиком Фільхнера.
Акваторія моря є зоною суперечки між Аргентинською Антарктидою, Британською Антарктичною Територією та частково Чилійською Антарктидою, площа акваторії становить близько 2,8 мільйонів км².
За назвою моря названо мінерал уеделіт.
Історія
23 лютого 1820 британський бриг «Вільямс» спробував пробитися в море, але був зупинений кригою біля північно-східного узбережжя Землі Ґреяма. У тому ж році пакова крига зупинила російський шлюп «Восток» південніше Південних Сандвічевих островів.
Море відкрив британський капітан Джеймс Ведделл у 1823 р. Отто Норденшельд, керівник шведської антарктичної експедиції 1901—1904 років, провів зиму на Сноу-Хілл з командою з чотирьох чоловік, коли судно було затиснуте кригою і в підсумку було розчавлене. Екіпажу вдалося дістатися до острова Паулет, де вони зимували в примітивній хатині. Норденшельд і його експедиція були врятовані військово-морським флотом Аргентини в затоці Хоуп.
Клімат
Прилегла до узбережжя Антарктиди акваторія моря лежить в антарктичному кліматичному поясі, відкриті північні частини моря — в субантарктичному, північно-західна частина поблизу Антарктичного півострова — в помірному кліматичному поясі. Над південною акваторією моря цілий рік переважає . Сильні катабатичні вітри. Льодовий покрив цілорічний. Низькі температури повітря цілий рік. Атмосферних опадів випадає недостатньо. Літо холодне, зима порівняно м'яка. Над північною відкритою частиною моря взимку дмуть вітри з континенту, що висушують і заморожують усе навкруги; влітку морські прохолодні західні вітри розганяють морську кригу, погіршують погоду. Поблизу узбережжя Антарктичного півострова панують помірні повітряні маси, переважають західні вітри. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження достатнє, циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Відносно тепла зима з нестійкою погодою і сильними західними вітрами. Прохолодне літо з більш спокійною погодою, ніж взимку.
Геологія
Як і інші сусідні частини Антарктиди, море Ведделла має загальну геологічну історію з півднем Південної Америки. У південній Патагонії на початку , юрський період, було створено , , що зазнав південно-східне розширення, що утворило море Ведделла. У пізній крейді змінився тектонічний режим басейну Рокас-Вердес, що призвело до його перетворення у — — у кайнозої. Проте, частина моря басейна Ведделла уникнула компресійної тектоніки і залишилася океанічним басейном
Океанографія
У циркуляції у західній частині моря Ведделла переважає течія на північ. Ця течія на північ є західною частиною головним чином вітрового, циклонічного обертання, що має назву вир Ведделла. Ця течія виводить води з моря Ведделла, головної ділянки модифікації океанської води з глибинної води, до решти Світового океану. Вир Ведделла — холодний поверхневий шар з низькою солоністю, розділений тонким від товстого шару відносно теплої та солоної води, що мають назву (англ. Weddell Deep Water, WDW), і холодним нижнім шаром
Біологія
Акваторія моря відноситься до морського екорегіону Море Веддела, а у північне узбережжя Антарктичного півострова до власного екорегіону південноокеанічної зоогеографічної провінції. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до антарктичної зони.
Див. також
Примітки
- . Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 17 грудня 2014. Процитовано 5 травня 2019.
- Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
- Wilson, T. J. (1991). Transition from back-arc to foreland basin development in the southernmost Andes: Stratigraphic record from the Ultima Esperanza District, Chile. Geological Society of America Bulletin. 103 (1): 98—111. doi:10.1130/0016-7606(1991)103<0098:tfbatf>2.3.co;2.
- Ghiglione, M. C. (2016). Orogenic Growth of the Fuegian Andes (52–56°) and Their Relation to Tectonics of the Scotia Arc. У Folguera, A. та ін. (ред.). Growth of the Southern Andes. Springer. с. 241—267. ISBN .
- Muench та ін., 1995.
- (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
- (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
Посилання
- Веделла море // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Море Ведделла |
- Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 508(рос.)
- (англ.)
- Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — . (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
More Veddella do 1900 roku more Georga IV angl Weddell Sea okrayinne more bilya beregiv Antarktidi chastina atlantichnogo sektora Pivdennogo okeanu Vrizayetsya do 2 tisyach km mizh Zahidnoyi i Shidnoyu Antarktidoyu 2 9 mln km bl 570 tis km pid shelfovimi lodovikami Ronne Filhnera Larsena najbilsha glibina 6 820 m naukova stanciya Belgrano II Argentina Vodyatsya kiti ta tyuleni More VeddellaAntarktichni morya Pivdennogo okeanu75 pd sh 45 zh d 75 pd sh 45 zh d 75 45Roztashuvannya Pivdennij okean atlantichnij sektor Najbilsha glibina 6820 mSerednya glibina 3000 mProzorist do 78 mPlosha 2 800 000 km More Veddella u Vikishovishi Svitlina z suputnika Morska kriga v mori Veddella Mezhi akvatoriyi viznachayutsya buhtoyu roztashovanoyu mizh uzberezhzhyam Zemli Kotsa i Antarktichnogo pivostrova Najshidnishoyu tochkoyu ye mis Norvegiya na uzberezhzhi princesi Marti zemlya korolevi Mod Na shid vid misu Norvegiya znahoditsya Bilsha chastina pivdennoyi chastini morya pokrita shelfovim lodovikom Filhnera Akvatoriya morya ye zonoyu superechki mizh Argentinskoyu Antarktidoyu Britanskoyu Antarktichnoyu Teritoriyeyu ta chastkovo Chilijskoyu Antarktidoyu plosha akvatoriyi stanovit blizko 2 8 miljoniv km Za nazvoyu morya nazvano mineral uedelit Istoriya23 lyutogo 1820 britanskij brig Vilyams sprobuvav probitisya v more ale buv zupinenij krigoyu bilya pivnichno shidnogo uzberezhzhya Zemli Greyama U tomu zh roci pakova kriga zupinila rosijskij shlyup Vostok pivdennishe Pivdennih Sandvichevih ostroviv More vidkriv britanskij kapitan Dzhejms Veddell u 1823 r Otto Nordensheld kerivnik shvedskoyi antarktichnoyi ekspediciyi 1901 1904 rokiv proviv zimu na Snou Hill z komandoyu z chotiroh cholovik koli sudno bulo zatisnute krigoyu i v pidsumku bulo rozchavlene Ekipazhu vdalosya distatisya do ostrova Paulet de voni zimuvali v primitivnij hatini Nordensheld i jogo ekspediciya buli vryatovani vijskovo morskim flotom Argentini v zatoci Houp KlimatPrilegla do uzberezhzhya Antarktidi akvatoriya morya lezhit v antarktichnomu klimatichnomu poyasi vidkriti pivnichni chastini morya v subantarktichnomu pivnichno zahidna chastina poblizu Antarktichnogo pivostrova v pomirnomu klimatichnomu poyasi Nad pivdennoyu akvatoriyeyu morya cilij rik perevazhaye Silni katabatichni vitri Lodovij pokriv cilorichnij Nizki temperaturi povitrya cilij rik Atmosfernih opadiv vipadaye nedostatno Lito holodne zima porivnyano m yaka Nad pivnichnoyu vidkritoyu chastinoyu morya vzimku dmut vitri z kontinentu sho visushuyut i zamorozhuyut use navkrugi vlitku morski proholodni zahidni vitri rozganyayut morsku krigu pogirshuyut pogodu Poblizu uzberezhzhya Antarktichnogo pivostrova panuyut pomirni povitryani masi perevazhayut zahidni vitri Znachni sezonni kolivannya temperaturi povitrya Zvolozhennya dostatnye ciklonichna diyalnist pogoda minliva chasti shtormi Vidnosno tepla zima z nestijkoyu pogodoyu i silnimi zahidnimi vitrami Proholodne lito z bilsh spokijnoyu pogodoyu nizh vzimku GeologiyaYak i inshi susidni chastini Antarktidi more Veddella maye zagalnu geologichnu istoriyu z pivdnem Pivdennoyi Ameriki U pivdennij Patagoniyi na pochatku yurskij period bulo stvoreno sho zaznav pivdenno shidne rozshirennya sho utvorilo more Veddella U piznij krejdi zminivsya tektonichnij rezhim basejnu Rokas Verdes sho prizvelo do jogo peretvorennya u u kajnozoyi Prote chastina morya basejna Veddella uniknula kompresijnoyi tektoniki i zalishilasya okeanichnim basejnomOkeanografiyaU cirkulyaciyi u zahidnij chastini morya Veddella perevazhaye techiya na pivnich Cya techiya na pivnich ye zahidnoyu chastinoyu golovnim chinom vitrovogo ciklonichnogo obertannya sho maye nazvu vir Veddella Cya techiya vivodit vodi z morya Veddella golovnoyi dilyanki modifikaciyi okeanskoyi vodi z glibinnoyi vodi do reshti Svitovogo okeanu Vir Veddella holodnij poverhnevij shar z nizkoyu solonistyu rozdilenij tonkim vid tovstogo sharu vidnosno teployi ta solonoyi vodi sho mayut nazvu angl Weddell Deep Water WDW i holodnim nizhnim sharomBiologiyaAkvatoriya morya vidnositsya do morskogo ekoregionu More Veddela a u pivnichne uzberezhzhya Antarktichnogo pivostrova do vlasnogo ekoregionu pivdennookeanichnoyi zoogeografichnoyi provinciyi U zoogeografichnomu vidnoshenni donna fauna kontinentalnogo shelfu j ostrivnih milin do glibini 200 m vidnositsya do antarktichnoyi zoni Div takozhVeddel 1Primitki Encyclopaedia Britannica Arhiv originalu za 17 grudnya 2014 Procitovano 5 travnya 2019 Atlas 7 klas Geografiya materikiv i okeaniv Ukladach K DNVP Kartografiya 2008 ros Fiziko geograficheskij atlas mira M Akademiya nauk SSSR i glavnoe upravlenie geodezii i kartografii GGK SSSR 1964 298 s Wilson T J 1991 Transition from back arc to foreland basin development in the southernmost Andes Stratigraphic record from the Ultima Esperanza District Chile Geological Society of America Bulletin 103 1 98 111 doi 10 1130 0016 7606 1991 103 lt 0098 tfbatf gt 2 3 co 2 Ghiglione M C 2016 Orogenic Growth of the Fuegian Andes 52 56 and Their Relation to Tectonics of the Scotia Arc U Folguera A ta in red Growth of the Southern Andes Springer s 241 267 ISBN 9783319230603 Muench ta in 1995 angl Mark D Spalding et al Marine Ecoregions of the World A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas Vol 57 No 7 July August 2007 pp 573 583 doi 10 1641 B570707 ros Zhizn zhivotnyh Tom 1 Bespozvonochnye Pod red chlena korrespondenta AN SSSR professora L A Zenkevicha M Prosveshenie 1968 s 576 PosilannyaVedella more Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu More Veddella Geograficheskij enciklopedicheskij slovar Moskva Sovetskaya enciklopediya 1989 stor 508 ros angl Kravchuk P A Rekordy prirody Lyubeshov Erudit 1993 216 s ISBN 5 7707 2044 1 ros