Чари н каз Шарын річка в Алматинській області Казахстану В середній течії має назву Кеген у верхній Шалкудису Ліва прито

Чари́н (каз. Шарын) — річка в Алматинській області Казахстану. В середній течії має назву — Кеген, у верхній — Шалкудису. Ліва притока річки Ілі.

Чарин
Річка Чарин поблизу Чаринского каньйону.
Річка Чарин на мапі басейну озера Балхаш
43°55′52″ пн. ш. 79°25′39″ сх. д. / 43.93111111113877598° пн. ш. 79.42750000002777711° сх. д.
Витік	хребет
• координати	43°20′45″ пн. ш. 80°31′15″ сх. д. / 43.34583° пн. ш. 80.52083° сх. д. / 43.34583; 80.52083
• висота, м	~3200 м
Гирло	річка Ілі
• координати	43°55′52″ пн. ш. 79°25′39″ сх. д. / 43.93111° пн. ш. 79.42750° сх. д. / 43.93111; 79.42750
• висота, м	496 м
Похил, м/км	6,3 м/км
Басейн	Ілі → Балхаш
Країни:	Казахстан
Прирічкові країни:	Казахстан Алматинська область
Регіон	Алматинська область
Довжина	427 км
Площа басейну:	7 720 км²
Середньорічний стік	35,4 м³/с (84 км від гирла)
Притоки:	ліві: Карабулак, Сарижаз, Каркара права:

Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Чарин.

Географія

Річка бере початок на південних схилах гірського хребта . Тече в південному, південно-західному, західному напрямках, на околиці поселення Тагузбулак круто повертає на північ, а далі на північний схід, протікає через Національний парк — Чаринський каньйон і через 25 км після поселень Чарин та Ташкарасу впадає у річку Ілі.

Довжина річки 427 кілометрів, площа басейну 7720 км². Снігово-льодовикове живлення. Середньорічний стік води, за 84 км від гирла — 35,4 м³/с. Швидкість води в середній і нижні частині течії коливається від 1,8 до 1,5 м/с. Замерзає в листопаді — лютому, скресає в березні — на початку квітня. Вода використовується для зрошування.

На річці побудована Мойнакська ГЕС (2011), ведеться відновлення, побудованих у 1969 році, та .

Притоки

Річка Чарин на своєму шляху приймає воду безлічі невеликих приток, найбільші із них:

ліві: Карабулак, Сарижаз, Каркара,
права:

Населенні пункти

Великих населених пунктів на річці Чарин немає. На її берегах розмішені кілька середніх і невеликих сіл (від витоку до гирла): Тузколь, Шалкудису, Карасаз, Комирши, Кеген, Жалаули, Талди, Кенсу, Чарин, Ташкарасу.

Примітки

Мойнакська ГЕС^{[недоступне посилання з липня 2019]} Процитовано: 2013-03-01 (рос.), (казах.), (англ.)
Восстановление гидроэлектростанций (ГЭС) на реке Чарын [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 2013-03-01 (рос.), (англ.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Річка Чарин

Річка Чарин // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
Топографічні карти. Масштаб: 1 : 200 000. (гирло) ↑ ← ← ← ↓ (витік)
Сообщество «Фотопрогулки». Бартогай — Чарын — Темирлик. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[1] Мойнакська ГЕС^{[недоступне посилання з липня 2019]} Процитовано: 2013-03-01 (рос.), (казах.), (англ.)

[2] Восстановление гидроэлектростанций (ГЭС) на реке Чарын [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Процитовано: 2013-03-01 (рос.), (англ.)