Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Громадянська війна в Аргентині серія міжусобних конфліктів що мали місце в Аргентині з 1814 до 1876 року Ці конфлікти ві

Громадянська війна в Аргентині

Громадянська війна в Аргентині

Громадянська війна в Аргентині — серія міжусобних конфліктів, що мали місце в Аргентині з 1814 до 1876 року. Ці конфлікти відрізняють від війни за незалежність Аргентини (1810—1820), хоч періоди їх ведення частково збігаються.

Громадянська війна в Аргентині
image
Зліва згори: , страта Мануеля Доррего, Битва під Павоном, смерть , убивство Факундо Кіроги, Битва під Касеросом, , Битва при Вуельта-де-Облігадо.

Зліва згори: , страта Мануеля Доррего, Битва під Павоном, смерть , убивство Факундо Кіроги, Битва під Касеросом, , Битва при Вуельта-де-Облігадо.
Дата: 1814—1876
Місце: Аргентина
Результат: Федералізація Буенос-Айреса
прийняття федералістського варіанту конституції
Сторони
image
image Бланкос 		image
image Колорадос
Командувачі
image Хуан Мануель де Росас
image Мануель Доррего (страчено)
image Хусто Хосе де Уркіса
image
image Факундо Кірога †
image
image Мануель Орібе 		image Бартоломе Мітре
image Бернардіно Рівадавія
image
image Хосе Марія Пас
image Домінго Фаустіно Сармієнто
image Фруктуосо Рівера

Основними супротивниками у цій війні були: з точки зору географії — провінція Буенос-Айрес і решта провінцій сучасної Аргентини, а з точки зору політики — й . Головною причиною конфліктів була надто централізована політика уряду, що базувався в Буенос-Айресі, а також довготривала монополія на використання порту Буенос-Айреса для ведення національної торгівлі на збиток іншим провінціям. Окрім внутрішніх сил до конфлікту були втягнуті Уругвай, Британська і Французька імперії, особливо під час блокад Ріо-де-ла-Плати 1838 та 1850 років.

Короткий огляд подій

Первинні конфлікти з центральною владою

Регіональна політика відносно аргентинських провінцій з боку центральної влади та війна за незалежність не призвели до національної єдності. Створення Ліги Вільних Народів на й у чотирьох сусідніх провінціях 1814 року стало першим формальним розривом Сполучених Провінцій Південної Америки, які були утворені у 1810 році після Травневої революції.

Битва під Сепедою (1820) зруйнувала плани Буенос-Айреса керувати країною за конституцією, прийнятою 1819 року, та після серії заворушень й короткочасного існування Конституційної республіки, яку очолював Бернардіно Рівадавія у 1826 та 1827 роках, Сполучені Провінції знову виявились розірваними. Провінція Буенос-Айрес перетворилась на найпотужнішу серед численних напівнезалежних держав.

Росас та Унітаристи

image
Губернатор Буенос-Айреса Хуан Мануель де Росас
image
Плакати із закликом «смерть Унітаристам!» типовий для цього конфлікту

Губернатор Буенос-Айреса Хуан Мануель де Росас разом з іншими федералістськими лідерами протистояли ідеям Унітаристської партії, які пропонували різні форми унітарного управління країною. Наприкінці 1830-их було створено Унітарну Лігу за участі Кордови на чолі з Хосе Марія Пасом і ще дев'яти західних і північних провінцій. У відповідь Буенос-Айрес, Коррієнтес та Ентре-Ріос підписали Федеральний пакт 1831 року, після чого Унітарну Лігу було демонтовано. Після цього генерал підбурив кілька повстань різних об'єднань проти Росаса й Федерального пакту, допоки його не було страчено у 1841 році.

Після падіння уряду Рівадавії й відсутності прийнятного глави держави Росасу були делеговані права окремими провінціями щодо економічної та зовнішньої політики. Ці повноваження також змусили Росаса брати участь у тривалій громадянській війні в Уругваї, підтримуючи Мануеля Орібе, хоч і безуспішно. У свою чергу Орібе став неоціненним союзником у боротьбі проти генерала Лавалля й Унітаристів. Таким чином Аргентинська Конфедерація функціонувала на тлі конфліктів, що не припинялись аж до 1852 року, коли в результаті битви під Касеросом було усунуто уряд Росаса.

Уркіса й відокремлення Буенос-Айреса

Центральною постаттю у скиданні режиму Росаса був губернатор провінції Ентре-Ріос Хусто Хосе де Уркіса. З початком його правління було проголошено Державу Буенос-Айрес. Було відхилено проект конституції 1853 року, а наступного року домігся затвердження власного її варіанту. Буенос-Айрес продовжував підтримувати міжнародні відносини із сусідами, а також іншими державами виключно у власних інтересах.

image
Бартоломе Мітре виступив у ролі відданого захисника національної єдності

Держава Буенос-Айреса мала підтримку численних угрупувань у віддалених районах, серед яких Сантьяго-дель-Естеро, яку очолював Мануель Табоада, а також потужних ліберальних урядів провінцій Сальта, Коррієнтес, Тукуман і Сан-Хуан. У 1858 році був убитий губернатор Сан-Хуана Насаріо Бенавідес, після чого почалась низка суперечок між провінціями, які зрештою призвели до .

Сили Буенос-Айреса під командуванням генерала Бартоломе Мітре зазнали поразки від армії, на чолі якої стояв президент Хусто Хосе де Уркіса. Сподіваючись підпорядкувати своїй владі сепаратистів Уркіса прийняв низку поправок до конституції, серед яких було розширено права інших провінцій на міжнародну торгівлю й використання валюти Буенос-Айреса як єдиного платіжного засобу країни.

Мітре, втім, відійшов від досягнутих домовленостей, що призвело до відновлення бойових дій. Зрештою це вилилось у битву під Павоном 1861 року, в якій сили президента Уркіси зазнали поразки. Новим президентом став Сантьяго Деркі, який 17 грудня 1861 року проголосив Республіку Аргентину. В результаті у 1862 році Деркі був обраний першим конституційним президентом нової Республіки.

Національне об'єднання

Упродовж наступних 15 років бойові дії періодично відновлювались, проте країна поступово наближалась до повного єднання нації. Одна за одною аргентинські провінції приєднувались до Республіки. Зрештою збройне протистояння завершилось у 1876 році.

Основні битви

Джерела

  • Levene, Ricardo. A History of Argentina. University of North Carolina Press, 1937.
  • Luna, Félix. Los caudillos. Buenos Aires: Editorial Peña Lillo, 1971.
  • Historical Dictionary of Argentina. London: Scarecrow Press, 1978.


image Це незавершена стаття про війну.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.
image Це незавершена стаття з історії Аргентини.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Gromadyanska vijna v Argentini seriya mizhusobnih konfliktiv sho mali misce v Argentini z 1814 do 1876 roku Ci konflikti vidriznyayut vid vijni za nezalezhnist Argentini 1810 1820 hoch periodi yih vedennya chastkovo zbigayutsya Gromadyanska vijna v Argentini Zliva zgori strata Manuelya Dorrego Bitva pid Pavonom smert ubivstvo Fakundo Kirogi Bitva pid Kaserosom Bitva pri Vuelta de Obligado Zliva zgori strata Manuelya Dorrego Bitva pid Pavonom smert ubivstvo Fakundo Kirogi Bitva pid Kaserosom Bitva pri Vuelta de Obligado Data 1814 1876 Misce Argentina Rezultat Federalizaciya Buenos Ajresa prijnyattya federalistskogo variantu konstituciyi Storoni Blankos Kolorados Komanduvachi Huan Manuel de Rosas Manuel Dorrego stracheno Husto Hose de Urkisa Fakundo Kiroga Manuel Oribe Bartolome Mitre Bernardino Rivadaviya Hose Mariya Pas Domingo Faustino Sarmiyento Fruktuoso Rivera Osnovnimi suprotivnikami u cij vijni buli z tochki zoru geografiyi provinciya Buenos Ajres i reshta provincij suchasnoyi Argentini a z tochki zoru politiki j Golovnoyu prichinoyu konfliktiv bula nadto centralizovana politika uryadu sho bazuvavsya v Buenos Ajresi a takozh dovgotrivala monopoliya na vikoristannya portu Buenos Ajresa dlya vedennya nacionalnoyi torgivli na zbitok inshim provinciyam Okrim vnutrishnih sil do konfliktu buli vtyagnuti Urugvaj Britanska i Francuzka imperiyi osoblivo pid chas blokad Rio de la Plati 1838 ta 1850 rokiv Korotkij oglyad podijPervinni konflikti z centralnoyu vladoyu Regionalna politika vidnosno argentinskih provincij z boku centralnoyi vladi ta vijna za nezalezhnist ne prizveli do nacionalnoyi yednosti Stvorennya Ligi Vilnih Narodiv na j u chotiroh susidnih provinciyah 1814 roku stalo pershim formalnim rozrivom Spoluchenih Provincij Pivdennoyi Ameriki yaki buli utvoreni u 1810 roci pislya Travnevoyi revolyuciyi Bitva pid Sepedoyu 1820 zrujnuvala plani Buenos Ajresa keruvati krayinoyu za konstituciyeyu prijnyatoyu 1819 roku ta pislya seriyi zavorushen j korotkochasnogo isnuvannya Konstitucijnoyi respubliki yaku ocholyuvav Bernardino Rivadaviya u 1826 ta 1827 rokah Spolucheni Provinciyi znovu viyavilis rozirvanimi Provinciya Buenos Ajres peretvorilas na najpotuzhnishu sered chislennih napivnezalezhnih derzhav Rosas ta Unitaristi Gubernator Buenos Ajresa Huan Manuel de Rosas Plakati iz zaklikom smert Unitaristam tipovij dlya cogo konfliktu Gubernator Buenos Ajresa Huan Manuel de Rosas razom z inshimi federalistskimi liderami protistoyali ideyam Unitaristskoyi partiyi yaki proponuvali rizni formi unitarnogo upravlinnya krayinoyu Naprikinci 1830 ih bulo stvoreno Unitarnu Ligu za uchasti Kordovi na choli z Hose Mariya Pasom i she dev yati zahidnih i pivnichnih provincij U vidpovid Buenos Ajres Korriyentes ta Entre Rios pidpisali Federalnij pakt 1831 roku pislya chogo Unitarnu Ligu bulo demontovano Pislya cogo general pidburiv kilka povstan riznih ob yednan proti Rosasa j Federalnogo paktu dopoki jogo ne bulo stracheno u 1841 roci Pislya padinnya uryadu Rivadaviyi j vidsutnosti prijnyatnogo glavi derzhavi Rosasu buli delegovani prava okremimi provinciyami shodo ekonomichnoyi ta zovnishnoyi politiki Ci povnovazhennya takozh zmusili Rosasa brati uchast u trivalij gromadyanskij vijni v Urugvayi pidtrimuyuchi Manuelya Oribe hoch i bezuspishno U svoyu chergu Oribe stav neocinennim soyuznikom u borotbi proti generala Lavallya j Unitaristiv Takim chinom Argentinska Konfederaciya funkcionuvala na tli konfliktiv sho ne pripinyalis azh do 1852 roku koli v rezultati bitvi pid Kaserosom bulo usunuto uryad Rosasa Urkisa j vidokremlennya Buenos Ajresa Centralnoyu postattyu u skidanni rezhimu Rosasa buv gubernator provinciyi Entre Rios Husto Hose de Urkisa Z pochatkom jogo pravlinnya bulo progolosheno Derzhavu Buenos Ajres Bulo vidhileno proekt konstituciyi 1853 roku a nastupnogo roku domigsya zatverdzhennya vlasnogo yiyi variantu Buenos Ajres prodovzhuvav pidtrimuvati mizhnarodni vidnosini iz susidami a takozh inshimi derzhavami viklyuchno u vlasnih interesah Bartolome Mitre vistupiv u roli viddanogo zahisnika nacionalnoyi yednosti Derzhava Buenos Ajresa mala pidtrimku chislennih ugrupuvan u viddalenih rajonah sered yakih Santyago del Estero yaku ocholyuvav Manuel Taboada a takozh potuzhnih liberalnih uryadiv provincij Salta Korriyentes Tukuman i San Huan U 1858 roci buv ubitij gubernator San Huana Nasario Benavides pislya chogo pochalas nizka superechok mizh provinciyami yaki zreshtoyu prizveli do Sili Buenos Ajresa pid komanduvannyam generala Bartolome Mitre zaznali porazki vid armiyi na choli yakoyi stoyav prezident Husto Hose de Urkisa Spodivayuchis pidporyadkuvati svoyij vladi separatistiv Urkisa prijnyav nizku popravok do konstituciyi sered yakih bulo rozshireno prava inshih provincij na mizhnarodnu torgivlyu j vikoristannya valyuti Buenos Ajresa yak yedinogo platizhnogo zasobu krayini Mitre vtim vidijshov vid dosyagnutih domovlenostej sho prizvelo do vidnovlennya bojovih dij Zreshtoyu ce vililos u bitvu pid Pavonom 1861 roku v yakij sili prezidenta Urkisi zaznali porazki Novim prezidentom stav Santyago Derki yakij 17 grudnya 1861 roku progolosiv Respubliku Argentinu V rezultati u 1862 roci Derki buv obranij pershim konstitucijnim prezidentom novoyi Respubliki Nacionalne ob yednannya Uprodovzh nastupnih 15 rokiv bojovi diyi periodichno vidnovlyuvalis prote krayina postupovo nablizhalas do povnogo yednannya naciyi Odna za odnoyu argentinski provinciyi priyednuvalis do Respubliki Zreshtoyu zbrojne protistoyannya zavershilos u 1876 roci Osnovni bitviBitva pid Sepedoyu 1820 Konflikt z liderom La Riohi Fakundo Kirogi 1826 1835 Vijna federalistiv proti Unitaristskoyi Ligi 1831 Restavracijna revolyuciya proti gubernatora Buenos Ajresa Huana Ramona Balkarse 1833 Francuzka blokada Rio de la Plati 1838 Pridushennya Pivdennogo povstannya u Kaskomusi 1839 Perevorot u Korriyentesi 1839 1842 Uchast Rosasa u gromadyanskij vijni v Urugvayi u pidtrimku Manuelya Oribe 1839 1851 Vijna z Pivnichnoyu koaliciyeyu 1840 1841 Povstannya proti rezhimu Rosasa 1841 j porazka unitaristskih sil u Korriyentesi 1841 Povstannya 1843 1847 Bitva pri Vuelta de Obligado 1845 ta anglo francuzka blokada Rio de la Plati 1845 1850 Borotba lidera Entre Riosa Husto Hose de Urkisi proti rezhimu Rosasa 1851 Bitva pid Kaserosom 1852 Revolyuciya 11 veresnya 1852 roku utvorennya Derzhavi Buenos Ajres Obloga Buenos Ajresa 1853 Bitva pid Pavonom 1861 Povstannya Kolorados pid provodom u provinciyi Katamarka j inshih zahidnih provinciyah 1867 Povstannya lidera Entre Riosa 1870 1876 Pavstannya Bartolome Mitre proti partiyi avtonomistiv j obrannya prezidenta Nikolasa Avellanedi 1874 Povstannya gubernatora Buenos Ajresa proti novoobranogo prezidenta Hulio Roka 1880 DzherelaLevene Ricardo A History of Argentina University of North Carolina Press 1937 Luna Felix Los caudillos Buenos Aires Editorial Pena Lillo 1971 Historical Dictionary of Argentina London Scarecrow Press 1978 Ce nezavershena stattya pro vijnu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Ce nezavershena stattya z istoriyi Argentini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ