Едмунд Мученик 840 Нюрнберг 20 жовтня 870 Суффолк останній суверенний англосаксонський король Східної Англії зарахований

Едмунд Мученик (840, Нюрнберг (?) — 20 жовтня 870, , Суффолк) — останній суверенний англосаксонський король Східної Англії, зарахований до лику святих.

Едмунд Мученик
Зображення святого в старовинному манускрипті
Edmund
Народився	840 Нюрнберг(?), Німеччина
Помер	20 листопада 870 , Саффолк ^d, ^d, Саффолк, Англія
Поховання	^d
Шанується	Католицька церква, Англіканська церква
У лику	святий і католицький святий^[d]
День пам'яті	20 листопада
Патрон	Англія, Тулуза
Медіафайли на Вікісховищі

Біографія

У 855 році Едмунд, ще юнаком, посів королівський престол Східної Англії (коронований 25 грудня). У 870 році армія данських вікінгів висадилася на узбережжі Східної Англії. Згідно з хронікою «Життя короля Альфреда» уельського ченця , Едмунд виступив у похід проти загарбників, «…з величезною люттю бився з ними; але … язичники святкували, Едмунд був убитий в битві…». Перекази говорять про битву Едмунда проти війська братів-вікінгів Убби Рагнарссона і Івара Безкосного, в якій англосакси зазнали поразки, і про те, що король був схоплений біля містечка ^[en] і замучений. Більш пізнє джерело, авторство якого належить , втім, стверджує, що Едмунд в битву взагалі не вступав, а був замучений данцями. За відмову поклонитися язичницьким ідолам короля прив'язали до дерева і розстріляли з луків.

Після своєї загибелі Едмунд був канонізований римо-католицькою церквою до числа святих. Є покровителем королівських осіб, людей, які страждають від епідемій і тортур, а також захисником від вовків.

Едмунд був похований у бенедиктинському абатстві міста Бері-Сент-Едмендс, в графстві Суффолк.

Шанування

Шанування святого Едмунда почалося майже відразу ж після його мученицької кончини. Згідно з переказами, мучителі обезголовили англійського короля, а щоб його піддані не змогли знайти голову, закинули її в тернина. Перше чудо сталося саме там: голова святого була знайдена після того, як почули виття вовкодава, який охороняв святиню. Саме тому згодом на зображеннях Едмунда стали поміщати цю тварину, що охороняло святу голову від вовків, а сам мученик став покровителем переслідуваних вовками.

Розповідається також, що голову доклали до тіла і поховали неподалік від місця страти, побудувавши невелику дерев'яну каплицю.

У 902 році, коли останки святого переносили в Бедріксуорт, виявили, що вони нетлінні, а голова зрослася з тілом.

Ще одна важлива подія, що сприяє шанування святого, пов'язано з тим, що лише через 30 років після смерті мученика, коли страшні спогади не зникли з пам'яті очевидців, данські завойовники на чолі з королем Ґутрумом прийняли християнство і самі стали шанувати короля Едмунда святим. З тих пір до його нетлінних мощей почалося масове паломництво.

Так сталося, що з часом шанування святого Едмунда відійшло на другий план, поступившись першістю Святому Юрію, який з XII століття і донині вважається покровителем Англії. Користуючись цією ситуацією, французькі лицарі відвезли мощі святого Едмунда в Тулузу. В цьому французькому місті мощі перебували аж до 1901 року і, природно, святий Едмунд став вважатися покровителем Тулузи.

У 1901 році мощі були повернуті в Англію, але не стали загальнонаціональним надбанням, а були поміщені в приватну каплицю міста Арандель в Сассексі, недоступну для відвідувачів.

Примітки

. История Британии. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 31 августа 2009.

Першоджерела

(англ.)

Abbo of Fleury. Passio S. Eadmundi (985)
Abbo Floriacensis, Vita Sancti Eadmundi, regis anglorum et martyris // Migne. Patrologiae cursus completus, series Latina. V. 139. P. 508—520.
Aelfric's Lives of Saints. Ed. by W. Skeat. Vol. I—IV. London, EETS, 1881—1900.
Asserius. The medieval life of King Alfred the Great: a translation and commentary on the text attributed to Asser. Basingstoke — New York, Palgrave, 2002. 280 p.
The Saxon Chronicle: with an English translation, and notes, critical and explanatory. Rev. J. Ingram. London, Longman, 1823. 463 p.

Література

Омельницький М. П., Житія трьох англійських святих Ельфріка: св. Освальда, св. Едмунда, св. Свізіна^{[недоступне посилання з липня 2019]}. М.: Реал-А, 1997. 224 с.
Эдмунд // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

St. Edmund the Martyr [ 17 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Saints and Angels [ 12 травня 2016 у Wayback Machine.]
St. Edmund, King and Martyr [Архівовано 12 жовтня 2015 у Wayback Machine.]

[1] . История Британии. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 31 августа 2009.