Міжзоряні об'єкти — об'єкти (комета, астероїди тощо), які знаходяться в міжзоряному просторі, не пов'язані силами тяжіння з жодною зіркою.. Міжзоряний об'єкт може бути виявлений тільки якщо він проходить через нашу Сонячну систему поблизу від Сонця або якщо він відокремився від хмари Оорта і почав рухатися по сильно витягнутій гіперболічній орбіті, не пов'язаній з гравітацією Сонця.
Перший виявлений міжзоряний об'єкт ʻOumuamua. Об'єкти зі слабо гіперболічними траєкторіями вже спостерігалися, але траєкторії цих об'єктів кажуть, що вони були викинуті із хмари Оорта, тобто утворилися в нашій Сонячній системі, а не в іншої зірки або в міжзоряному середовищі.
Сучасні моделі утворення хмари Оорта показують, що більшість об'єктів викидалися з неї в міжзоряний простір, і тільки мала частина залишалася в хмарі. Розрахунки показують, що кількість викинутих із хмари об'єктів в 3-100 разів більше тих, що в ній залишилися. За іншими моделями кількість викинутих об'єктів становить 90-99 % всіх утворених там об'єктів і немає ніяких підстав вважати, що в інших зоряних системах утворення об'єктів відбувається за будь-яким іншим механізмом, що виключає подібне розсіювання.
Міжзоряні об'єкти повинні час від часу проходити через внутрішню частину Сонячної системи, вони повинні підходити до Сонячної системи з різними швидкостями, переважно з області сузір'я Геркулес, оскільки Сонячна система рухається саме в цьому напрямку.
З огляду на крайню рідкість об'єктів зі швидкістю руху, що перевищує швидкість втечі від Сонця (до сих пір виявлено лише два таких об'єкти: астероїд ʻOumuamua і комета (C/2019 Q4 (Борисова))), можна зробити висновок, що існує верхня межа густини об'єктів у міжзоряному просторі. Імовірно густина міжзоряних об'єктів не може перевищувати 1013 об'єктів на кубічний парсек. Згідно з іншими аналізами, верхня межа густини втричі менше — знаходиться на рівні в 4,5× 10−4 на одну кубічну астрономічну одиницю в кубі (3× 1012 об'єктів на кубічний парсек).
У рідкісних випадках міжзоряні об'єкти можуть бути захоплені при проходженні через Сонячну систему і переведені тяжінням Сонця на геліоцентричну орбіту. Комп'ютерне моделювання показує, що Юпітер — єдина планета, яка досить масивна для того, щоб захопити такий об'єкт і перевести його на навколосонячну орбіту, але ймовірність подібного захоплення — раз в 60 мільйонів років. Прикладом такого об'єкта, можливо, є комета , яка має дуже незвичайний хімічний склад, схожий зі складом міжзоряного середовища, з якого вона і могла утворитися.
Вісім гіперболічних комет є хорошими кандидатами на статус міжзоряних об'єктів, оскільки всі вони мають V∞ <-1,5 км/с: , , , , , , (C/2012 S1 (ISON)) і .
Див. також
- Міжзоряна планета
- Міжзоряна комета
- (C/2019 Q4 (Борисова))
- (C/1996 B2 (Хякутаке))
- Міжзоряний пил
Примітки
- Hajdukova, Maria; Sterken, Veerle; Wiegert, Paul; Kornoš, Leonard (1 листопада 2020). . Planetary and Space Science (англ.). 192: 105060. Bibcode:2020P&SS..19205060H. doi:10.1016/j.pss.2020.105060. ISSN 0032-0633. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 24 серпня 2021.
- Valtonen, Mauri J.; Jia-Qing Zheng, Seppo Mikkola. Origin of oort cloud comets in the interstellar space : [ 13 вересня 2019] : ( )[англ.] // Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy : journal. — Springer Netherlands, 1992. — Vol. 54, № 1—3 (March). — С. 37—48. — DOI:10.1007/BF00049542.
- Francis, Paul J. The Demographics of Long-Period Comets : [ 16 грудня 2019] : ( )[англ.] // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 2005. — Vol. 635, № 2 (20 December). — С. 1348—1361. — Bibcode: 2005ApJ...635.1348F. — DOI:10.1086/497684.
- Choi, Charles Q. (24 грудня 2007). The Enduring Mysteries of Comets. Space.com. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 30 грудня 2008.
- Struve, Otto; Lynds, Beverly and Pillans, Helen. Elementary Astronomy : ( )[англ.]. — New York : , 1959. — С. 150.
- Torbett, M. V. Capture of 20 km/s approach velocity interstellar comets by three-body interactions in the planetary system : ( )[англ.] // Astronomical Journal : journal. — 1986. — Vol. 92 (July). — С. 171—175. — DOI:10.1086/114148.
- MacRobert, Alan (2 грудня 2008). A Very Oddball Comet. Sky & Telescope. Архів оригіналу за 7 грудня 2008. Процитовано 26 березня 2010.
- Where the Solar system meets the solar neighbourhood: patterns in the distribution of radiants of observed hyperbolic minor bodies [ 22 січня 2022 у Wayback Machine.], 2018
Інтернет-ресурси
У Вікісловнику є сторінка Interstellar comet. |
- Engelhardt, Toni; Jedicke, Robert; Vereš, Peter; Fitzsimmons, Alan; Denneau, Larry; Beshore, Ed; Meinke, Bonnie (2017). An Observational Upper Limit on the Interstellar Number Density of Asteroids and Comets. The Astronomical Journal. 153 (3): 133. arXiv:1702.02237. Bibcode:2017AJ....153..133E. doi:10.3847/1538-3881/aa5c8a. S2CID 54893830.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mizhzoryani ob yekti ob yekti kometa asteroyidi tosho yaki znahodyatsya v mizhzoryanomu prostori ne pov yazani silami tyazhinnya z zhodnoyu zirkoyu Mizhzoryanij ob yekt mozhe buti viyavlenij tilki yaksho vin prohodit cherez nashu Sonyachnu sistemu poblizu vid Soncya abo yaksho vin vidokremivsya vid hmari Oorta i pochav ruhatisya po silno vityagnutij giperbolichnij orbiti ne pov yazanij z gravitaciyeyu Soncya Mizhzoryani vidviduvachi v Sonyachnij sistemi ohoplyuyut ves diapazon rozmiriv vid kilometrovih velikih ob yektiv do submikronnih chastinok Takozh mizhzoryanij pil i meteoroyidi nosyat z soboyu cinnu informaciyu z yihnih materinskih sistem Viyavlennya cih ob yektiv uzdovzh kontinuumu rozmiriv odnak ne ochevidno Pershij viyavlenij mizhzoryanij ob yekt ʻOumuamua Ob yekti zi slabo giperbolichnimi trayektoriyami vzhe sposterigalisya ale trayektoriyi cih ob yektiv kazhut sho voni buli vikinuti iz hmari Oorta tobto utvorilisya v nashij Sonyachnij sistemi a ne v inshoyi zirki abo v mizhzoryanomu seredovishi Suchasni modeli utvorennya hmari Oorta pokazuyut sho bilshist ob yektiv vikidalisya z neyi v mizhzoryanij prostir i tilki mala chastina zalishalasya v hmari Rozrahunki pokazuyut sho kilkist vikinutih iz hmari ob yektiv v 3 100 raziv bilshe tih sho v nij zalishilisya Za inshimi modelyami kilkist vikinutih ob yektiv stanovit 90 99 vsih utvorenih tam ob yektiv i nemaye niyakih pidstav vvazhati sho v inshih zoryanih sistemah utvorennya ob yektiv vidbuvayetsya za bud yakim inshim mehanizmom sho viklyuchaye podibne rozsiyuvannya Mizhzoryani ob yekti povinni chas vid chasu prohoditi cherez vnutrishnyu chastinu Sonyachnoyi sistemi voni povinni pidhoditi do Sonyachnoyi sistemi z riznimi shvidkostyami perevazhno z oblasti suzir ya Gerkules oskilki Sonyachna sistema ruhayetsya same v comu napryamku Z oglyadu na krajnyu ridkist ob yektiv zi shvidkistyu ruhu sho perevishuye shvidkist vtechi vid Soncya do sih pir viyavleno lishe dva takih ob yekti asteroyid ʻOumuamua i kometa C 2019 Q4 Borisova mozhna zrobiti visnovok sho isnuye verhnya mezha gustini ob yektiv u mizhzoryanomu prostori Imovirno gustina mizhzoryanih ob yektiv ne mozhe perevishuvati 1013 ob yektiv na kubichnij parsek Zgidno z inshimi analizami verhnya mezha gustini vtrichi menshe znahoditsya na rivni v 4 5 10 4 na odnu kubichnu astronomichnu odinicyu v kubi 3 1012 ob yektiv na kubichnij parsek U ridkisnih vipadkah mizhzoryani ob yekti mozhut buti zahopleni pri prohodzhenni cherez Sonyachnu sistemu i perevedeni tyazhinnyam Soncya na geliocentrichnu orbitu Komp yuterne modelyuvannya pokazuye sho Yupiter yedina planeta yaka dosit masivna dlya togo shob zahopiti takij ob yekt i perevesti jogo na navkolosonyachnu orbitu ale jmovirnist podibnogo zahoplennya raz v 60 miljoniv rokiv Prikladom takogo ob yekta mozhlivo ye kometa yaka maye duzhe nezvichajnij himichnij sklad shozhij zi skladom mizhzoryanogo seredovisha z yakogo vona i mogla utvoritisya Visim giperbolichnih komet ye horoshimi kandidatami na status mizhzoryanih ob yektiv oskilki vsi voni mayut V lt 1 5 km s C 2012 S1 ISON i Div takozhMizhzoryana planeta Mizhzoryana kometa C 2019 Q4 Borisova C 1996 B2 Hyakutake Mizhzoryanij pilPrimitkiHajdukova Maria Sterken Veerle Wiegert Paul Kornos Leonard 1 listopada 2020 Planetary and Space Science angl 192 105060 Bibcode 2020P amp SS 19205060H doi 10 1016 j pss 2020 105060 ISSN 0032 0633 Arhiv originalu za 24 serpnya 2021 Procitovano 24 serpnya 2021 Valtonen Mauri J Jia Qing Zheng Seppo Mikkola Origin of oort cloud comets in the interstellar space 13 veresnya 2019 angl Celestial Mechanics and Dynamical Astronomy journal Springer Netherlands 1992 Vol 54 1 3 March S 37 48 DOI 10 1007 BF00049542 Francis Paul J The Demographics of Long Period Comets 16 grudnya 2019 angl The Astrophysical Journal IOP Publishing 2005 Vol 635 2 20 December S 1348 1361 Bibcode 2005ApJ 635 1348F DOI 10 1086 497684 Choi Charles Q 24 grudnya 2007 The Enduring Mysteries of Comets Space com Arhiv originalu za 3 lipnya 2012 Procitovano 30 grudnya 2008 Struve Otto Lynds Beverly and Pillans Helen Elementary Astronomy angl New York 1959 S 150 Torbett M V Capture of 20 km s approach velocity interstellar comets by three body interactions in the planetary system angl Astronomical Journal journal 1986 Vol 92 July S 171 175 DOI 10 1086 114148 MacRobert Alan 2 grudnya 2008 A Very Oddball Comet Sky amp Telescope Arhiv originalu za 7 grudnya 2008 Procitovano 26 bereznya 2010 Where the Solar system meets the solar neighbourhood patterns in the distribution of radiants of observed hyperbolic minor bodies 22 sichnya 2022 u Wayback Machine 2018Internet resursiU Vikislovniku ye storinka Interstellar comet Engelhardt Toni Jedicke Robert Veres Peter Fitzsimmons Alan Denneau Larry Beshore Ed Meinke Bonnie 2017 An Observational Upper Limit on the Interstellar Number Density of Asteroids and Comets The Astronomical Journal 153 3 133 arXiv 1702 02237 Bibcode 2017AJ 153 133E doi 10 3847 1538 3881 aa5c8a S2CID 54893830 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi