Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про Гней Помпей значення та Страбон значення Гней Помпей Страбон лат Gnaeus Pompeius Strabo нар 133

Гней Помпей Страбон

Гней Помпей Страбон
У Вікіпедії є статті про: Гней Помпей (значення) та Страбон (значення).

Гней Помпей Страбон (лат. Gnaeus Pompeius Strabo; нар. 133 до н. е. — пом. 87 до н. е.) — давньоримський політичний та військовий діяч Римської республіки з плебейського роду Помпеїв, консул 89 року до н. е. Батько Гнея Помпея Великого (Магна).

Гней Помпей Страбон
лат. Cnaeus Pompeius Strabo
image
Текст таблиці із наказом Помпея Страбона про надання римського громадянства іспанським вершникам
Народився 133 до н. е.
Піцен
Помер 87 до н. е.
Рим
·інфекційне захворювання
Громадянство Римська республіка
Діяльність політик, військовий очільник
Знання мов латина
Посада народний трибун, претор, квестор, давньоримський сенатор[d][1] і консул[1]
Військове звання консул
Термін 89 рік до н. е.
Попередник Луцій Юлій Цезар
Наступник Луцій Корнелій Сулла
Рід Помпеї
Батько Секст Помпей
Мати Луцилія
Брати, сестри d[2]
У шлюбі з Люсілія[2]
Діти Гней Помпей Великий
Помпея Страбона

Життєпис

Походження

Гней Помпей належав до плебейського роду Помпеїв, представники якого згадуються в джерелах, починаючи з II століття до н. е. Номен Pompeius має те саме походження, що топонім Помпеї в Кампанії, але про зв'язок Помпеїв з містом на околицях Везувія нічого не відомо.

Гней Помпей Страбон був вихідцем із італійської області Піцен, де знаходилося його родове помістя... При цьому римські громадяни, які жили в цьому регіоні, належали до триби Веліна, коли Помпеї належали до триби Крустуміна. Фахівець з античної історії Е. Пайс припустив, що володіння в Піцені з'явилось у Страбона лише в ході Союзницької війни, але інші фахівці відкинули цю гіпотезу.

Рід Помпеїв належав до вершницького прошарку і лише з ІІ ст. до Р. Х. міг вважатися частиною римського нобілітету, коли в 141 р. до Р. Х. один із його представників — Квінт Помпей — першим з цього роду здобув консулат а в 131 р. до Р. Х. він же став цензором. Квінт Помпей міг бути предком Помпеїв Руфів. Зв'язок між останніми та родом, до якого належав Гней Помпей, є невстановленим.

Батько Помпея Страбона — Секст Помпей, загинув у 119 р. до Р. Х. в Македонії, виконуючи там обов'язки претора. Самому ж Страбонові судилося бути найпомітнішим представником свого роду, принаймні — до появи його сина, Помпея Великого. Можливо, його дружиною та матір'ю Гнея була сестра поета-сатирика Гая Луцилія (за іншою версією, Луцилія була на покоління молодше та приходилась Гнею не матір'ю, а дружиною). У Гнея-молодшого був брат Секст.

Третя частина імені Гнея Помпея, Страбон (Strabo — «Косоокий»), — це прізвисько, яке з'явилося через дивовижну зовнішню схожість Гнея з його кухарем Меногоном, якого називали Страбоном

Початок кар'єри

Згідно з законом Віллія, дослідники відносять народження Гнея Помпея до 130-х років до н. е.; сама пізня з можливих дат — 132 рік Свою кар'єру він почав, згідно з традицією, з обрання на посаду квестора, імовірно — сицилійського. Це датують близько 104 роком до н. е. Став претором в 92 р. до Р.Х

А. В. Королєнков висловлював припущення, що під час своєї претури він здійснював управління провінцією Македонія. Про це повідомляє тільки одне джерело — надпис в честь Гнея, знайдений в . Претуру Страбона на Сицилії ми пов'язуємо із завершенням там у 80-х рр. до Р. Х. будівництва дороги, яка отримала назву Via Pompeia. Її прокладання сучасні дослідники приписують Помпею Великому. Одначе, його управління Сицилією у 82 р. до Р. Х. навряд чи могло тривати настільки довго, щоб завершити цю дорогу, оскільки він був вимушений швидко вирушити до Африки.

Таким чином, можливо, Via Pompeia отримала свою назву на честь Гнея Помпея Страбона, який міг бути претором Сицилії.

Проте вершини політичної кар'єри — консулату — Страбон сягнув завдяки успішному командуванню римськими військами у період Союзницької війни 90–88 рр. до Р. Х. Як вказують античні автори, Страбон володів неабияким талантом полководця. Про його звитяги під час ранньої військової служби чи претури нам нічого невідомо, але Аппіан зарахував його до числа найкращих легатів — «ὑποστρατήγους ἀρίστους», яких відправили на підмогу консулам на самому початку Союзницької війни — поставивши його в один ряд із уже прославленими Гаєм Марієм і Луцієм Корнелієм Суллою; аналогічно високо оцінювали його військовий талант Веллей Патеркул і Євтропій

Союзницька війна

image
Італія під час союзнницької війни

З початком Союзницької війни (91—88 роки до н. е.), коли італіки повстали проти Риму (кінець 91 року до н. е.), Гней Помпей став , діяти його направили у Піцен під керівництвом консула Публія Рутілія Лупа. Останній керував воєнними діями на півночі Італії, і в числі п'яти його легатів були також Гай Марій и . Помпею було доручено придушити повстання в Піцені, мавше велике стратегічне значение для Риму: через цей регіон підтримувався зв'язок з Цизальпійськой Галлією. Страбон отримав це призначення як найбільший місцевий землевласник і володар обширної клієнтели. Цілком очевидно, що таке рішення було прийняте у зв'язку із тим, що Страбон володів у цьому регіоні маєтками і мав тут широку клієнтелу, а відтак був знайомий із місцевістю і міг організувати забезпечення та поповнення армії.

Починаючи з 90 року до н. е. збережені джерела дають достатньо багато інформації про Гнея Помпея. Його армія взяла місто в облогу, з якого за декілька місяців до того почалось все повстання. Оборону тут зайняв претор марсів , який енергійно захищався. На допомогу місту прийшли на чолі з і під керівництвом . Страбон відступив перед домінуючими силами суперника до Фалернской гори і тут був розбитий. Він відступив до міста Фірма Піценська (сучасне Фермо), де про- тягом деякого часу його військо витримувало облогу, під час якої він зайнявся переозброєнням солдатів і муштрою новобранців. Невідомо, наскільки довго Страбон захищав Фірм. Зрештою на допомогу йому прийшов з півдня легат Сульпіцій; існувала гіпотеза, що це був Публій Сульпіцій, майбутній народний трибун, але після виходу праці К. Цикоріуса прийнято вважати, що мова повинна йти про Сервія Сульпіція Гальба. Комбінованим ударом з обох боків, римляни разгромили Тіта Лафренія, причому основну роль зіграла, можливо, армія Сульпіція. Лафреній пав у бою; останки його війська зачинились в Аускулі, оточенням якого зайнявся один із Цезарів (можливо , консул 91 року до н. е.). Помпей у ще одній битві разгромив піцентинів.

Ефект від його перемоги в Римі був приголомшуючим: оскільки це була одна із перших перемог римських військ, з такої нагоди римські сенатори припинили траур і вдяглися у святковий одяг. Перемога під Фірмою настільки підняла престиж Помпея Страбона, що це дозволило йому претендувати на консульство на 89 р. до Р. Х. У 89 році до н. е. його обрали консулом (разом з Луцієм Порцієм Катоном). Спочатку він розбив об'єднані сили італіків у Піцені, згодом підкорив племена маруцинів, вестинів та марсів, приборкав Самніум. Отримавши звістку про цю перемогу, римські сенатори знову одягнули «Тоги з облямівкою та інші знаки посадових відмінностей». За усі ці успіхи він отримав тріумф.

Окрім звитяг на полі бою, Гней Помпей Страбон за період свого консульства відзначився також наданням римського громадянства загонові іспанських вершників — Саллвітанській турмі, яке відбулося 17 листопада 89 р. до Р. Х. в його таборі під Аускулом. Згідно із Lege Iulia de civitate latinis et sociis danda, Страбон, як діючий магістрат з імперієм, мав право надавати римське громадянство союзникам, що було подякою за проявлену ними особливу хоробрість у бою.

Надзвичайно цікавим є те, що серед п'ятдесяти дев'яти радників Страбона в тексті його указу фігурує і його син Гней Помпей, у майбутньому — Помпей Великий У 88 р. до Р. Х. Помпей Страбон, ставши проконсулом, залишався зі своїм військом у Піцені, очевидно, придушуючи там останні спалахи повстання італіків. Він не втручався у політичну кризу, коли Сулла повів війська на Рим.

Гней Помпей і Сулла

Імовірно, що лише коли Страбон заявив, що буде висуватися в консули на 87 р. до Р. Х., Сулла почав вбачати у ньому загрозу. Саме тоді він готувався вирушити на війну проти Мітридата і, з одного боку, остерігався залишати в Італії полководця з політичними амбіціями, який міг спробувати підкріпити їх відданою армією, а з іншого — йому було необхідно залишити в Італії когось, хто міг би захистити проведені ним реформи зі зброєю в руках. Відтак, до Страбона вирушив співавтор сулланських реформ — консул Квінт Помпей Руф, щоб перебрати на себе командування його армією. Одначе, сам Помпей Страбон та його віддані війська не сприйняли перспективи заміни полководця — серед солдатів стався заколот, в результаті якого Помпея Руфа убили. Після цього Сулла злякався за своє життя і оточив себе охоронцями, одначе Страбон не виступив проти нього, а Сулла вирішив не вступати у війну зі Страбоном і відбув у похід проти Мітридата Сам же Помпей Страбон знову очолив свою армію.

Октавіева війна

В 87 р. до Р. Х. політична боротьба у Римі знову переросла у громадянську війну, яку Марк Туллій Цицерон назвав Октавіева.Після відпливу Сулли з Італії, Рим знову опинився перед загрозою бути взятим своїми ж громадянами. Чинний консул Луцій Корнелій Цинна був вигнаний із міста колегою Гнеєм Октавієм через законопроєкт, за яким нові римські громадяни мали розподілятися по всіх трибах. Одначе він організував військо з нових громадян, ядром якого стала армія Аппія Клавдія, що тримала в облозі Нолу; з такої нагоди до нього приєднався і вигнаний Суллою Гай Марій. Зі своїми військами Цинна і Марій спершу розграбували Остію, а потім почали просуватися до Риму. Імовірно, що вже в той час, коли Цинна почав концентрувати війська біля Ноли, консул Гней Октавій викликав Помпея Страбона на захист Рима. Останній хоч і вирушив зі своїм військом до Риму, все ж не поспішав одразу заявити про свою приналежність до однієї зі сторін конфлікту і зайняв вичікувальну позицію. Очевидно, що Страбон вступив у переговори як із Октавієм, так із Марієм та Цинною, намагаючись зрозуміти, перехід на чию сторону приніс би йому більше користі За словами Орозія, Страбон перейшов на сторону Октавія і сенату лише тоді, коли його відкинули Марій і Цинна (. Припускають, що першочергово він вів переговори із Цинною, сподіваючись отримати друге консульство, одначе після приєднання до нього Марія, для Страбона вже не залишилося шансів розділити консулат із Цинною.Останньому ж був потрібний великий авторитет Марія.

Цинна усвідомлював свої низькі шанси проти Страбона, тому у певний момент здійснив спробу підняти заколот у його війську і підіслав до нього вбивцю. Про це в яскравих деталях розповідає Плутарх. Отже, за його інформацією, Цинна підкупив одного із людей у війську Страбона — Луція Теренція — щоб той вбив сина полководця, в той час як інші змовники підпалять намет Страбона. Молодший же Гней Помпей розкрив змову і зміг уникнути смерті. Під час цього в рядах воїнів Страбона піднявся заколот, сам полководець перелякався і залишився у своєму наметі, і лише молодший Помпей зміг втихо- мирити солдатів, кинувшись їм під ноги і зі слізьми благаючи не покидати його батька. Після цього заколот припинився, а на бік Цинни з війська Страбона перейшли лише вісімсот солдатів Страбона

У певний момент Страбон таки прийшов на допомогу Октавію, тож варто припустити, що він отримав гарантію на здобуття другого консульства. Він надав консулові шість своїх когорт, щоб той зміг відбити римський пагорб Янікул, захоплений легатом Марія — Мілонієм, якого послали із незначними силами швидко зайняти підступи до Риму, вважаючи місто беззахисним. У той же час, сам Страбон зв'язав боєм сили Серторія, які підходили на допомогу Мілонієві; з обох сторін у цій битві полягло по шістсот солдатів. Як вказують окремі джерела, втручання Страбона було мінімальним — він лише не давав Октавію зазнати поразки, так само як і не давав Цинні перемогти, підтримуючи конфлікт до тих пір, доки він не отримав би гарантії, що стане консулом. Ми можемо припускати, що зрештою Октавій погодився на умови Страбона і той зійшовся з противниками у генеральній битві: «Але наприкінці у великій і жахливій битві Страбон зіткнувся з Цинною: яким смертельним було її закінчення для тих, хто бився під стінами і будинками Риму… — навряд чи словами можна передати»

Можливо, що Страбон міг бути близьким до перемоги, але йому так і не вдалося насолодитися плодами своїх інтриг — серед захисників міста спалахнула пошесть, від якої загинуло сімнадцять тисяч солдатів. Саме в цей час, як і припускав А. Ківні, міг статися бунт у війську Страбона — виснажені втратами і хворобою, солдати цілком могли бути незадоволені полководцем, який свідомо затягував хід війни, віддаляючи перемогу. Джерела повідомляють про велику кількість дезертирів з табору Октавія у той час, тож не є дивним, що і з війська Страбона після заколоту перейшли на бік Цинни вісімсот солдатів. Зрештою, і сам Помпей Страбон загинув від мору, який вразив його військо. Згідно з іншою традицією, Страбон загинув від удару блискавки

В сучасній історіографії така версія подій відкидається — її визнано за міф, що популяризувався серед римлян незадовго після смерті Страбона. Після смерті полководця рештки його війська почали явно симпатизувати Цинні, тож захисники міста більше не могли йому протистояти і були вимушені здатися. Люди, розгнівані тим, що Страбон навмисне відмовився прийти на допомогу державі і пильнував лише власні інтереси, зірвали поховальну процесію і здійснили наругу над його тілом Саме таке негативне ставлення до нього і відобразилося у джерелах — своїми вчинками, здійсненими за останній рік, Страбон перекреслив усе, що зробив протягом всього життя.

Таким чином, розглянувши біографію Помпея Страбона, можна констатувати наступне. В період громадянських війн у Римській республіці він являв собою «типового персонажа» свого часу — талановитого полководця з політичними амбіціями, який мав достатньо рішучості для шантажу держави власною армією, щоб досягнути омріяного. Цим він не відрізнявся як від представників свого покоління — Сулли і Марія, так і від молодшої генерації — Юлія Цезаря і свого сина Помпея Великого. З одного боку, військові успіхи Страбона забезпечили корінний перелом у Союзницькій війні на користь Риму. А з іншого — вимагаючи другого консульства, він цілеспрямовано дозволяв Цинні і Марію закинути зашморг на шию держави. Цілком можна припускати, що стратегія Страбона була виграшною, але брак удачі звів усі його зусилля нанівець.

Родина

Діти:

Виноски

  1. Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic — Society for Classical Studies, 1951. — , 0-89130-811-3
    d:Track:Q31350139d:Track:Q980809d:Track:Q466021
  2. Digital Prosopography of the Roman Republic
    d:Track:Q100166489
  3. Плутарх. Помпей.
  4. Pompeius
  5. ПОМПЕЙ СТРАБОН: НЕНАВИСНИЙ ГЕРОЙ СОЮЗНИЦЬКОЇ ВІЙНИ
  6. Gelzer M.
  7. Помпей Страбон в гражданской войне
  8. Ward, A. M. The Early Relationships between Cicero and Pompey until 80 B.C. / Allen M. Ward // Phoenix.
  9. Seager, R. Pompey the Great: a Political Biography. — P. 20
  10. Короленков А. В. Помпей Страбон в гражданской войне
  11. Broughton, T.R.S. The Magistrates of the Roman Republic. Vol. 1: 509 B.C. — 100 B.C. / T.R.S. Broughton.–New York: American Philological Association, 1951. — P. 526.
  12. Syme R.
  13. Валерий Максим
  14. Sumner G., 1973, р. 21; 104-105.
  15. Broughton R.
  16. Wilson, R. J. A. Becoming Roman Overseas? Sicily and Sardinia in the Later Roman Republic / R. J. A. Wilson // A Companion to the Archaeology of the Romann Republic / ed. by Jane DeRose Evans. — Malden, MA$ Oxford: Wiley-Blackwell, 2013. — P. 487
  17. App. BC. 1.40
  18. Clarissimi autem imperatores fuerunt Romani eo bello Cn. Pompeius, Cn. Pompei Magni pater, C. Marius
  19. Eutrop. 5. 3.3
  20. Broughton R., 1952, р. 29.
  21. Gelzer M., 1942, s. 8.
  22. Pompeius 45, 1952, s. 2254-2255.
  23. Plut. Pomp. 6
  24. Pompeius 45, 1952, s. 2254.
  25. App. BC. 1.47
  26. Аппиан, 2002, XIII, 47.
  27. Орозий, 2004, V, 18, 25.
  28. Помпей Страбон і його армія, 2007, с. 130.
  29. Помпей Страбон и его армия, 2007, с. 131.
  30. Pompeius 45, 1952, s. 2255.
  31. Liv. Per. 74
  32. Тит Ливий, 1994, Периохи, 74.
  33. Короленков А., Смыков Е., 2007, с. 158.
  34. Johnson, A. C. Ancient Roman Statutes. A Translation with Introduction, Commentary, Glossary and Index / Allan Chester Johnson, Paul Robinson Coleman-Norton, Frank Card Bourne / Gen. ed. Clyde Pharr. — Clark, New Jersey: The Lawbook Exchange, Ltd., 2003. — P. 63
  35. Козленко А. В. Как была набрана Саллвитанская турма? — С. 52.
  36. CIL VI 37045
  37. Короленков А. В. Помпей Страбон и его армия…
  38. Keaveney, A. Triumph and Disaster: the year 88 BC // Sulla. The Last Republican. — Pp. 45–63; із розбором історіографії: Чеканова Н. В. Римская диктатура последнего века республики. — СПб., 2005. — С. 161—166.
  39. Keaveney, A. Sulla. The Last Republican
  40. Vell. 2. 20.1;
  41. Liv. Epit. 77;
  42. App. 1, 63;
  43. App. BC. 1.
  44. Цицерон, 2015, О природе богов, II, 14.
  45. Цицерон, О дивинации, I, 4.
  46. (Liv. Per. 79; Plut. Mar. 41; Sert. 4; Vell. 2. 22.2-3; Flor. 2. 9.9-10; App. 1. 64-65)
  47. (Liv. Per
  48. Plut. Mar. 42;
  49. 8 Katz, B. R. The Siege of Rome in 87 B.C
  50. Vell. 2. 21.2;
  51. Oros. 5. 19.10)
  52. Короленков А. В. Помпей Страбон в гражданской войне… — С. 321; Katz, B. R. The Siege of Rome in 87 B.C.
  53. Plut. Pomp. 3
  54. (Gran.Lic. 17-18)
  55. (App. BC. 1.68;
  56. (Gran. Lic. 19;
  57. (Vell. 2. 21.3).
  58. (Oros. 5.19.18; Gran. Lic. 21-22)
  59. (App. BC. 1. 70;
  60. (Plut. Pomp. 3)
  61. (Gran. Lic. 21-22;
  62. Plut. Pomp.
  63. Короленков А. В. Помпей Страбон и его армия
  64. Gran. Lic.;
  65. Liv. Per. 80;
  66. Plut. Pomp. 2;
  67. Vell. 2. 21.4;
  68. Obseq. 56a.

Джерела та література

Джерела

  1. Аппиан Александрийский. Римская история. — М.: Ладомир, 2002. — 880 с. — .
  2. Педиан, Асконий. . Attalus. Архів оригіналу за 1 вересня 2020.
  3. Валерий Максим. Достопамятные деяния и изречения. — СПб.: Издательство СПбГУ, 2007. — 308 с. — .
  4. Валерий Максим. Достопамятные деяния и изречения. — СПб., 1772. — Т. 2. — 520 с.
  5. Веллей Патеркул. Римская история // Малые римские историки. — М.: Ладомир, 1996. — С. 11—98. — .
  6. Авл Геллий. Аттические ночи. Книги 1 — 10. — СПб.: Издательский центр «Гуманитарная академия», 2007. — 480 с. — .
  7. Авл Геллий. Аттические ночи. Книги 11 — 20. — СПб.: Издательский центр «Гуманитарная академия», 2008. — 448 с. — .
  8. Граний Лициниан. . Сайт «Attalus». Архів оригіналу за 27 листопада 2015. Процитовано 25 лютого 2017.
  9. Дион Кассий. Римская история. Процитовано 6 січня 2016.
  10. Тит Ливий. История Рима от основания города. — М.: Наука, 1994. — Т. 3. — 768 с. — .
  11. Павел Орозий. История против язычников. — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2004. — 544 с. — .
  12. Плиний Старший. . Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 14 листопада 2016.
  13. Павел Орозий. История против язычников. — СПб.: Издательство Олега Абышко, 2004. — 544 с. — .
  14. Гай Саллюстий Крисп. . Сайт «Древний Рим». Архів оригіналу за 16 вересня 2019. Процитовано 12 грудня 2016.
  15. Марк Туллий Цицерон. Брут // Три трактата об ораторском искусстве. — М.: Ладомир, 1994. — С. 253—328. — .
  16. Туллий Цицерон, Марк. . Архів оригіналу за 6 травня 2019.
  17. Марк Туллий Цицерон. О природе богов. — СПб.: Азбука, 2015. — 448 с. — .
  18. Цицерон, Марк Туллий. . Архів оригіналу за 8 березня 2021.
  19. Fasti Capitolini. Сайт «История Древнего Рима». Архів оригіналу за 16 квітня 2013. Процитовано 6 січня 2017.

Література

  1. Андрій КОВАЛЬ. ПОМПЕЙ СТРАБОН: НЕНАВИСНИЙ ГЕРОЙ СОЮЗНИЦЬКОЇ ВІЙНИ // Наукове видання Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Етнічна історія народів Європи. — 2016. — № 50. — С. 4-11.
  2. Бэдиан Э. Цепион и Норбан (заметки о десятилетии 100—90 гг. до н. э.) // Studia Historica. — 2010. — № Х. — С. 162—207.
  3. Кивни А. Что произошло в 88 г.? // Studia Historica. — 2006. — № VI. — С. 213—252.
  4. Короленков А. Помпей Страбон в гражданской войне 88—82 гг. до н. э. // Μνῆμα. Сб. научных трудов, посвящённых памяти проф. Владимира Даниловича Жигунина. — 2002. — С. 313-327.
  5. Короленков А. Помпей Страбон и его армия // Antiquitas aeterna. — 2007. — № 2. — С. 128-139.
  6. Короленков А., Смыков Е. Сулла. — М.: Молодая гвардия, 2007. — 430 с. — .
  7. Моммзен Т. История Рима. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. — Т. 2. — 640 с. — .
  8. Badian E. Foreign Clientelae (264—70 B. C.). — Oxf., 1958. — 332 с.
  9. Badian E. The Date of Pompey’s First Triumph // Hermes. — 1955. — № 83.
  10. Badian E. The Date of Pompey’s First Triumph // Hermes. — 1955. — № 83.
  11. Badian E. The Date of Pompey's First Triumph // Hermes. — 1955. — № 83.
  12. Broughton R. Magistrates of the Roman Republic. — N. Y., 1951. — Vol. I. — P. 600.
  13. Broughton R. Magistrates of the Roman Republic. — New York, 1952. — Vol. II. — P. 558.
  14. Brunt P. Italian Manpower. 225 B.C. — 14 A.D. — Oxf., 1971.
  15. Gelzer M. Cn. Pompeius Strabo und der Aufstieg seines Sohnes Magnus. — Berlin: Akademie der Wissenschaften, 1942.
  16. Keaveney A. Sulla: The last Republican. — L., Canberra, 1982. — 243 с.
  17. Leach P. Pompey the Great. — London — New York: Routledge, 1978. — 265 с.
  18. Mattingly H. The Consilium of Cn. Pompeius Strabo in 89 В. C. // Athenaeum. — 1975. — № 53.
  19. Miltner F. Pompeius // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1952. — Т. XXI, 2. — P. 2050—2053.
  20. Miltner F. Pompeius 5 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1952. — Т. XXI, 2. — P. 2054.
  21. Miltner F. Pompeius 17 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1952. — Т. XXI, 2. — P. 2059.
  22. Miltner F. Pompeius 18 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1952. — Т. XXI, 2. — P. 2059—2060.
  23. Miltner F. Pompeius 45 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. — 1952. — Т. XXI, 2. — P. 2254—2262.
  24. Seager R. Pompey the Great: a political biography. — Oxford: Blackwell, 2002. — 176 с.
  25. Stevenson G. Cn. Pompeius Strabo and the Franchise Question // JRS. — 1919. — № 9.
  26. Sumner G. Orators in Cicero's Brutus: prosopography and chronology. — Toronto: University of Toronto Press, 1973. — 197 с. — .
  27. Syme R. The Roman Revolution. — Oxford: The Clarendon Press, 1939. — 595 с.
  28. Van Ooteghem J. Pompée le Grand, bâtisseur d'Empire. — Bruxelles: Palais des Academies, 1954.

Посилання

  • Гней Помпей Страбон. (у Smith's Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology.)(англ.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro Gnej Pompej znachennya ta Strabon znachennya Gnej Pompej Strabon lat Gnaeus Pompeius Strabo nar 133 do n e pom 87 do n e davnorimskij politichnij ta vijskovij diyach Rimskoyi respubliki z plebejskogo rodu Pompeyiv konsul 89 roku do n e Batko Gneya Pompeya Velikogo Magna Gnej Pompej Strabonlat Cnaeus Pompeius StraboTekst tablici iz nakazom Pompeya Strabona pro nadannya rimskogo gromadyanstva ispanskim vershnikamNarodivsya 133 do n e PicenPomer 87 do n e Rim infekcijne zahvoryuvannyaGromadyanstvo Rimska respublikaDiyalnist politik vijskovij ochilnikZnannya mov latinaPosada narodnij tribun pretor kvestor davnorimskij senator d 1 i konsul 1 Vijskove zvannya konsulTermin 89 rik do n e Poperednik Lucij Yulij CezarNastupnik Lucij Kornelij SullaRid PompeyiBatko Sekst PompejMati LuciliyaBrati sestri d 2 U shlyubi z Lyusiliya 2 Diti Gnej Pompej Velikij Pompeya Strabona Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodzhennya Gnej Pompej nalezhav do plebejskogo rodu Pompeyiv predstavniki yakogo zgaduyutsya v dzherelah pochinayuchi z II stolittya do n e Nomen Pompeius maye te same pohodzhennya sho toponim Pompeyi v Kampaniyi ale pro zv yazok Pompeyiv z mistom na okolicyah Vezuviya nichogo ne vidomo Gnej Pompej Strabon buv vihidcem iz italijskoyi oblasti Picen de znahodilosya jogo rodove pomistya Pri comu rimski gromadyani yaki zhili v comu regioni nalezhali do tribi Velina koli Pompeyi nalezhali do tribi Krustumina Fahivec z antichnoyi istoriyi E Pajs pripustiv sho volodinnya v Piceni z yavilos u Strabona lishe v hodi Soyuznickoyi vijni ale inshi fahivci vidkinuli cyu gipotezu Rid Pompeyiv nalezhav do vershnickogo prosharku i lishe z II st do R H mig vvazhatisya chastinoyu rimskogo nobilitetu koli v 141 r do R H odin iz jogo predstavnikiv Kvint Pompej pershim z cogo rodu zdobuv konsulat a v 131 r do R H vin zhe stav cenzorom Kvint Pompej mig buti predkom Pompeyiv Rufiv Zv yazok mizh ostannimi ta rodom do yakogo nalezhav Gnej Pompej ye nevstanovlenim Batko Pompeya Strabona Sekst Pompej zaginuv u 119 r do R H v Makedoniyi vikonuyuchi tam obov yazki pretora Samomu zh Strabonovi sudilosya buti najpomitnishim predstavnikom svogo rodu prinajmni do poyavi jogo sina Pompeya Velikogo Mozhlivo jogo druzhinoyu ta matir yu Gneya bula sestra poeta satirika Gaya Luciliya za inshoyu versiyeyu Luciliya bula na pokolinnya molodshe ta prihodilas Gneyu ne matir yu a druzhinoyu U Gneya molodshogo buv brat Sekst Tretya chastina imeni Gneya Pompeya Strabon Strabo Kosookij ce prizvisko yake z yavilosya cherez divovizhnu zovnishnyu shozhist Gneya z jogo kuharem Menogonom yakogo nazivali Strabonom Pochatok kar yeri Zgidno z zakonom Villiya doslidniki vidnosyat narodzhennya Gneya Pompeya do 130 h rokiv do n e sama piznya z mozhlivih dat 132 rik Svoyu kar yeru vin pochav zgidno z tradiciyeyu z obrannya na posadu kvestora imovirno sicilijskogo Ce datuyut blizko 104 rokom do n e Stav pretorom v 92 r do R H A V Korolyenkov vislovlyuvav pripushennya sho pid chas svoyeyi preturi vin zdijsnyuvav upravlinnya provinciyeyu Makedoniya Pro ce povidomlyaye tilki odne dzherelo nadpis v chest Gneya znajdenij v Preturu Strabona na Siciliyi mi pov yazuyemo iz zavershennyam tam u 80 h rr do R H budivnictva dorogi yaka otrimala nazvu Via Pompeia Yiyi prokladannya suchasni doslidniki pripisuyut Pompeyu Velikomu Odnache jogo upravlinnya Siciliyeyu u 82 r do R H navryad chi moglo trivati nastilki dovgo shob zavershiti cyu dorogu oskilki vin buv vimushenij shvidko virushiti do Afriki Takim chinom mozhlivo Via Pompeia otrimala svoyu nazvu na chest Gneya Pompeya Strabona yakij mig buti pretorom Siciliyi Prote vershini politichnoyi kar yeri konsulatu Strabon syagnuv zavdyaki uspishnomu komanduvannyu rimskimi vijskami u period Soyuznickoyi vijni 90 88 rr do R H Yak vkazuyut antichni avtori Strabon volodiv neabiyakim talantom polkovodcya Pro jogo zvityagi pid chas rannoyi vijskovoyi sluzhbi chi preturi nam nichogo nevidomo ale Appian zarahuvav jogo do chisla najkrashih legativ ὑpostrathgoys ἀristoys yakih vidpravili na pidmogu konsulam na samomu pochatku Soyuznickoyi vijni postavivshi jogo v odin ryad iz uzhe proslavlenimi Gayem Mariyem i Luciyem Korneliyem Sulloyu analogichno visoko ocinyuvali jogo vijskovij talant Vellej Paterkul i Yevtropij Soyuznicka vijna Italiya pid chas soyuznnickoyi vijni Z pochatkom Soyuznickoyi vijni 91 88 roki do n e koli italiki povstali proti Rimu kinec 91 roku do n e Gnej Pompej stav diyati jogo napravili u Picen pid kerivnictvom konsula Publiya Rutiliya Lupa Ostannij keruvav voyennimi diyami na pivnochi Italiyi i v chisli p yati jogo legativ buli takozh Gaj Marij i Pompeyu bulo dorucheno pridushiti povstannya v Piceni mavshe velike strategichne znachenie dlya Rimu cherez cej region pidtrimuvavsya zv yazok z Cizalpijskoj Galliyeyu Strabon otrimav ce priznachennya yak najbilshij miscevij zemlevlasnik i volodar obshirnoyi kliyenteli Cilkom ochevidno sho take rishennya bulo prijnyate u zv yazku iz tim sho Strabon volodiv u comu regioni mayetkami i mav tut shiroku kliyentelu a vidtak buv znajomij iz miscevistyu i mig organizuvati zabezpechennya ta popovnennya armiyi Pochinayuchi z 90 roku do n e zberezheni dzherela dayut dostatno bagato informaciyi pro Gneya Pompeya Jogo armiya vzyala misto v oblogu z yakogo za dekilka misyaciv do togo pochalos vse povstannya Oboronu tut zajnyav pretor marsiv yakij energijno zahishavsya Na dopomogu mistu prijshli na choli z i pid kerivnictvom Strabon vidstupiv pered dominuyuchimi silami supernika do Falernskoj gori i tut buv rozbitij Vin vidstupiv do mista Firma Picenska suchasne Fermo de pro tyagom deyakogo chasu jogo vijsko vitrimuvalo oblogu pid chas yakoyi vin zajnyavsya pereozbroyennyam soldativ i mushtroyu novobranciv Nevidomo naskilki dovgo Strabon zahishav Firm Zreshtoyu na dopomogu jomu prijshov z pivdnya legat Sulpicij isnuvala gipoteza sho ce buv Publij Sulpicij majbutnij narodnij tribun ale pislya vihodu praci K Cikoriusa prijnyato vvazhati sho mova povinna jti pro Serviya Sulpiciya Galba Kombinovanim udarom z oboh bokiv rimlyani razgromili Tita Lafreniya prichomu osnovnu rol zigrala mozhlivo armiya Sulpiciya Lafrenij pav u boyu ostanki jogo vijska zachinilis v Auskuli otochennyam yakogo zajnyavsya odin iz Cezariv mozhlivo konsul 91 roku do n e Pompej u she odnij bitvi razgromiv picentiniv Efekt vid jogo peremogi v Rimi buv prigolomshuyuchim oskilki ce bula odna iz pershih peremog rimskih vijsk z takoyi nagodi rimski senatori pripinili traur i vdyaglisya u svyatkovij odyag Peremoga pid Firmoyu nastilki pidnyala prestizh Pompeya Strabona sho ce dozvolilo jomu pretenduvati na konsulstvo na 89 r do R H U 89 roci do n e jogo obrali konsulom razom z Luciyem Porciyem Katonom Spochatku vin rozbiv ob yednani sili italikiv u Piceni zgodom pidkoriv plemena maruciniv vestiniv ta marsiv priborkav Samnium Otrimavshi zvistku pro cyu peremogu rimski senatori znovu odyagnuli Togi z oblyamivkoyu ta inshi znaki posadovih vidminnostej Za usi ci uspihi vin otrimav triumf Okrim zvityag na poli boyu Gnej Pompej Strabon za period svogo konsulstva vidznachivsya takozh nadannyam rimskogo gromadyanstva zagonovi ispanskih vershnikiv Sallvitanskij turmi yake vidbulosya 17 listopada 89 r do R H v jogo tabori pid Auskulom Zgidno iz Lege Iulia de civitate latinis et sociis danda Strabon yak diyuchij magistrat z imperiyem mav pravo nadavati rimske gromadyanstvo soyuznikam sho bulo podyakoyu za proyavlenu nimi osoblivu horobrist u boyu Nadzvichajno cikavim ye te sho sered p yatdesyati dev yati radnikiv Strabona v teksti jogo ukazu figuruye i jogo sin Gnej Pompej u majbutnomu Pompej Velikij U 88 r do R H Pompej Strabon stavshi prokonsulom zalishavsya zi svoyim vijskom u Piceni ochevidno pridushuyuchi tam ostanni spalahi povstannya italikiv Vin ne vtruchavsya u politichnu krizu koli Sulla poviv vijska na Rim Gnej Pompej i Sulla Imovirno sho lishe koli Strabon zayaviv sho bude visuvatisya v konsuli na 87 r do R H Sulla pochav vbachati u nomu zagrozu Same todi vin gotuvavsya virushiti na vijnu proti Mitridata i z odnogo boku osterigavsya zalishati v Italiyi polkovodcya z politichnimi ambiciyami yakij mig sprobuvati pidkripiti yih viddanoyu armiyeyu a z inshogo jomu bulo neobhidno zalishiti v Italiyi kogos hto mig bi zahistiti provedeni nim reformi zi zbroyeyu v rukah Vidtak do Strabona virushiv spivavtor sullanskih reform konsul Kvint Pompej Ruf shob perebrati na sebe komanduvannya jogo armiyeyu Odnache sam Pompej Strabon ta jogo viddani vijska ne sprijnyali perspektivi zamini polkovodcya sered soldativ stavsya zakolot v rezultati yakogo Pompeya Rufa ubili Pislya cogo Sulla zlyakavsya za svoye zhittya i otochiv sebe ohoroncyami odnache Strabon ne vistupiv proti nogo a Sulla virishiv ne vstupati u vijnu zi Strabonom i vidbuv u pohid proti Mitridata Sam zhe Pompej Strabon znovu ocholiv svoyu armiyu Oktavieva vijna V 87 r do R H politichna borotba u Rimi znovu pererosla u gromadyansku vijnu yaku Mark Tullij Ciceron nazvav Oktavieva Pislya vidplivu Sulli z Italiyi Rim znovu opinivsya pered zagrozoyu buti vzyatim svoyimi zh gromadyanami Chinnij konsul Lucij Kornelij Cinna buv vignanij iz mista kolegoyu Gneyem Oktaviyem cherez zakonoproyekt za yakim novi rimski gromadyani mali rozpodilyatisya po vsih tribah Odnache vin organizuvav vijsko z novih gromadyan yadrom yakogo stala armiya Appiya Klavdiya sho trimala v oblozi Nolu z takoyi nagodi do nogo priyednavsya i vignanij Sulloyu Gaj Marij Zi svoyimi vijskami Cinna i Marij spershu rozgrabuvali Ostiyu a potim pochali prosuvatisya do Rimu Imovirno sho vzhe v toj chas koli Cinna pochav koncentruvati vijska bilya Noli konsul Gnej Oktavij viklikav Pompeya Strabona na zahist Rima Ostannij hoch i virushiv zi svoyim vijskom do Rimu vse zh ne pospishav odrazu zayaviti pro svoyu prinalezhnist do odniyeyi zi storin konfliktu i zajnyav vichikuvalnu poziciyu Ochevidno sho Strabon vstupiv u peregovori yak iz Oktaviyem tak iz Mariyem ta Cinnoyu namagayuchis zrozumiti perehid na chiyu storonu prinis bi jomu bilshe koristi Za slovami Oroziya Strabon perejshov na storonu Oktaviya i senatu lishe todi koli jogo vidkinuli Marij i Cinna Pripuskayut sho pershochergovo vin viv peregovori iz Cinnoyu spodivayuchis otrimati druge konsulstvo odnache pislya priyednannya do nogo Mariya dlya Strabona vzhe ne zalishilosya shansiv rozdiliti konsulat iz Cinnoyu Ostannomu zh buv potribnij velikij avtoritet Mariya Cinna usvidomlyuvav svoyi nizki shansi proti Strabona tomu u pevnij moment zdijsniv sprobu pidnyati zakolot u jogo vijsku i pidislav do nogo vbivcyu Pro ce v yaskravih detalyah rozpovidaye Plutarh Otzhe za jogo informaciyeyu Cinna pidkupiv odnogo iz lyudej u vijsku Strabona Luciya Terenciya shob toj vbiv sina polkovodcya v toj chas yak inshi zmovniki pidpalyat namet Strabona Molodshij zhe Gnej Pompej rozkriv zmovu i zmig uniknuti smerti Pid chas cogo v ryadah voyiniv Strabona pidnyavsya zakolot sam polkovodec perelyakavsya i zalishivsya u svoyemu nameti i lishe molodshij Pompej zmig vtiho miriti soldativ kinuvshis yim pid nogi i zi slizmi blagayuchi ne pokidati jogo batka Pislya cogo zakolot pripinivsya a na bik Cinni z vijska Strabona perejshli lishe visimsot soldativ Strabona U pevnij moment Strabon taki prijshov na dopomogu Oktaviyu tozh varto pripustiti sho vin otrimav garantiyu na zdobuttya drugogo konsulstva Vin nadav konsulovi shist svoyih kogort shob toj zmig vidbiti rimskij pagorb Yanikul zahoplenij legatom Mariya Miloniyem yakogo poslali iz neznachnimi silami shvidko zajnyati pidstupi do Rimu vvazhayuchi misto bezzahisnim U toj zhe chas sam Strabon zv yazav boyem sili Sertoriya yaki pidhodili na dopomogu Miloniyevi z oboh storin u cij bitvi polyaglo po shistsot soldativ Yak vkazuyut okremi dzherela vtruchannya Strabona bulo minimalnim vin lishe ne davav Oktaviyu zaznati porazki tak samo yak i ne davav Cinni peremogti pidtrimuyuchi konflikt do tih pir doki vin ne otrimav bi garantiyi sho stane konsulom Mi mozhemo pripuskati sho zreshtoyu Oktavij pogodivsya na umovi Strabona i toj zijshovsya z protivnikami u generalnij bitvi Ale naprikinci u velikij i zhahlivij bitvi Strabon zitknuvsya z Cinnoyu yakim smertelnim bulo yiyi zakinchennya dlya tih hto bivsya pid stinami i budinkami Rimu navryad chi slovami mozhna peredati Mozhlivo sho Strabon mig buti blizkim do peremogi ale jomu tak i ne vdalosya nasoloditisya plodami svoyih intrig sered zahisnikiv mista spalahnula poshest vid yakoyi zaginulo simnadcyat tisyach soldativ Same v cej chas yak i pripuskav A Kivni mig statisya bunt u vijsku Strabona visnazheni vtratami i hvoroboyu soldati cilkom mogli buti nezadovoleni polkovodcem yakij svidomo zatyaguvav hid vijni viddalyayuchi peremogu Dzherela povidomlyayut pro veliku kilkist dezertiriv z taboru Oktaviya u toj chas tozh ne ye divnim sho i z vijska Strabona pislya zakolotu perejshli na bik Cinni visimsot soldativ Zreshtoyu i sam Pompej Strabon zaginuv vid moru yakij vraziv jogo vijsko Zgidno z inshoyu tradiciyeyu Strabon zaginuv vid udaru bliskavki V suchasnij istoriografiyi taka versiya podij vidkidayetsya yiyi viznano za mif sho populyarizuvavsya sered rimlyan nezadovgo pislya smerti Strabona Pislya smerti polkovodcya reshtki jogo vijska pochali yavno simpatizuvati Cinni tozh zahisniki mista bilshe ne mogli jomu protistoyati i buli vimusheni zdatisya Lyudi rozgnivani tim sho Strabon navmisne vidmovivsya prijti na dopomogu derzhavi i pilnuvav lishe vlasni interesi zirvali pohovalnu procesiyu i zdijsnili narugu nad jogo tilom Same take negativne stavlennya do nogo i vidobrazilosya u dzherelah svoyimi vchinkami zdijsnenimi za ostannij rik Strabon perekresliv use sho zrobiv protyagom vsogo zhittya Takim chinom rozglyanuvshi biografiyu Pompeya Strabona mozhna konstatuvati nastupne V period gromadyanskih vijn u Rimskij respublici vin yavlyav soboyu tipovogo personazha svogo chasu talanovitogo polkovodcya z politichnimi ambiciyami yakij mav dostatno rishuchosti dlya shantazhu derzhavi vlasnoyu armiyeyu shob dosyagnuti omriyanogo Cim vin ne vidriznyavsya yak vid predstavnikiv svogo pokolinnya Sulli i Mariya tak i vid molodshoyi generaciyi Yuliya Cezarya i svogo sina Pompeya Velikogo Z odnogo boku vijskovi uspihi Strabona zabezpechili korinnij perelom u Soyuznickij vijni na korist Rimu A z inshogo vimagayuchi drugogo konsulstva vin cilespryamovano dozvolyav Cinni i Mariyu zakinuti zashmorg na shiyu derzhavi Cilkom mozhna pripuskati sho strategiya Strabona bula vigrashnoyu ale brak udachi zviv usi jogo zusillya nanivec RodinaDiti Gnej Pompej Velikij Pompeya StrabonaVinoskiThomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman Republic Society for Classical Studies 1951 ISBN 0 89130 812 1 0 89130 811 3 d Track Q31350139d Track Q980809d Track Q466021 Digital Prosopography of the Roman Republic d Track Q100166489 Plutarh Pompej Pompeius POMPEJ STRABON NENAVISNIJ GEROJ SOYuZNICKOYi VIJNI Gelzer M Pompej Strabon v grazhdanskoj vojne Ward A M The Early Relationships between Cicero and Pompey until 80 B C Allen M Ward Phoenix Seager R Pompey the Great a Political Biography P 20 Korolenkov A V Pompej Strabon v grazhdanskoj vojne Broughton T R S The Magistrates of the Roman Republic Vol 1 509 B C 100 B C T R S Broughton New York American Philological Association 1951 P 526 Syme R Valerij Maksim Sumner G 1973 r 21 104 105 Broughton R Wilson R J A Becoming Roman Overseas Sicily and Sardinia in the Later Roman Republic R J A Wilson A Companion to the Archaeology of the Romann Republic ed by Jane DeRose Evans Malden MA Oxford Wiley Blackwell 2013 P 487 App BC 1 40 Clarissimi autem imperatores fuerunt Romani eo bello Cn Pompeius Cn Pompei Magni pater C Marius Eutrop 5 3 3 Broughton R 1952 r 29 Gelzer M 1942 s 8 Pompeius 45 1952 s 2254 2255 Plut Pomp 6 Pompeius 45 1952 s 2254 App BC 1 47 Appian 2002 XIII 47 Orozij 2004 V 18 25 Pompej Strabon i jogo armiya 2007 s 130 Pompej Strabon i ego armiya 2007 s 131 Pompeius 45 1952 s 2255 Liv Per 74 Tit Livij 1994 Periohi 74 Korolenkov A Smykov E 2007 s 158 Johnson A C Ancient Roman Statutes A Translation with Introduction Commentary Glossary and Index Allan Chester Johnson Paul Robinson Coleman Norton Frank Card Bourne Gen ed Clyde Pharr Clark New Jersey The Lawbook Exchange Ltd 2003 P 63 Kozlenko A V Kak byla nabrana Sallvitanskaya turma S 52 CIL VI 37045 Korolenkov A V Pompej Strabon i ego armiya Keaveney A Triumph and Disaster the year 88 BC Sulla The Last Republican Pp 45 63 iz rozborom istoriografiyi Chekanova N V Rimskaya diktatura poslednego veka respubliki SPb 2005 S 161 166 Keaveney A Sulla The Last Republican Vell 2 20 1 Liv Epit 77 App 1 63 App BC 1 Ciceron 2015 O prirode bogov II 14 Ciceron O divinacii I 4 Liv Per 79 Plut Mar 41 Sert 4 Vell 2 22 2 3 Flor 2 9 9 10 App 1 64 65 Liv Per Plut Mar 42 8 Katz B R The Siege of Rome in 87 B C Vell 2 21 2 Oros 5 19 10 Korolenkov A V Pompej Strabon v grazhdanskoj vojne S 321 Katz B R The Siege of Rome in 87 B C Plut Pomp 3 Gran Lic 17 18 App BC 1 68 Gran Lic 19 Vell 2 21 3 Oros 5 19 18 Gran Lic 21 22 App BC 1 70 Plut Pomp 3 Gran Lic 21 22 Plut Pomp Korolenkov A V Pompej Strabon i ego armiya Gran Lic Liv Per 80 Plut Pomp 2 Vell 2 21 4 Obseq 56a Dzherela ta literaturaDzherela Appian Aleksandrijskij Rimskaya istoriya M Ladomir 2002 880 s ISBN 5 86218 174 1 Pedian Askonij Attalus Arhiv originalu za 1 veresnya 2020 Valerij Maksim Dostopamyatnye deyaniya i izrecheniya SPb Izdatelstvo SPbGU 2007 308 s ISBN 978 5 288 04267 6 Valerij Maksim Dostopamyatnye deyaniya i izrecheniya SPb 1772 T 2 520 s Vellej Paterkul Rimskaya istoriya Malye rimskie istoriki M Ladomir 1996 S 11 98 ISBN 5 86218 125 3 Avl Gellij Atticheskie nochi Knigi 1 10 SPb Izdatelskij centr Gumanitarnaya akademiya 2007 480 s ISBN 978 5 93762 027 9 Avl Gellij Atticheskie nochi Knigi 11 20 SPb Izdatelskij centr Gumanitarnaya akademiya 2008 448 s ISBN 978 5 93762 056 9 Granij Licinian Sajt Attalus Arhiv originalu za 27 listopada 2015 Procitovano 25 lyutogo 2017 Dion Kassij Rimskaya istoriya Procitovano 6 sichnya 2016 Tit Livij Istoriya Rima ot osnovaniya goroda M Nauka 1994 T 3 768 s ISBN 5 02 008995 8 Pavel Orozij Istoriya protiv yazychnikov SPb Izdatelstvo Olega Abyshko 2004 544 s ISBN 5 7435 0214 5 Plinij Starshij Arhiv originalu za 15 chervnya 2018 Procitovano 14 listopada 2016 Pavel Orozij Istoriya protiv yazychnikov SPb Izdatelstvo Olega Abyshko 2004 544 s ISBN 5 7435 0214 5 Gaj Sallyustij Krisp Sajt Drevnij Rim Arhiv originalu za 16 veresnya 2019 Procitovano 12 grudnya 2016 Mark Tullij Ciceron Brut Tri traktata ob oratorskom iskusstve M Ladomir 1994 S 253 328 ISBN 5 86218 097 8 Tullij Ciceron Mark Arhiv originalu za 6 travnya 2019 Mark Tullij Ciceron O prirode bogov SPb Azbuka 2015 448 s ISBN 978 5 389 09716 2 Ciceron Mark Tullij Arhiv originalu za 8 bereznya 2021 Fasti Capitolini Sajt Istoriya Drevnego Rima Arhiv originalu za 16 kvitnya 2013 Procitovano 6 sichnya 2017 Literatura Andrij KOVAL POMPEJ STRABON NENAVISNIJ GEROJ SOYuZNICKOYi VIJNI Naukove vidannya Kiyivskogo nacionalnogo universitetu imeni Tarasa Shevchenka Etnichna istoriya narodiv Yevropi 2016 50 S 4 11 Bedian E Cepion i Norban zametki o desyatiletii 100 90 gg do n e Studia Historica 2010 H S 162 207 Kivni A Chto proizoshlo v 88 g Studia Historica 2006 VI S 213 252 Korolenkov A Pompej Strabon v grazhdanskoj vojne 88 82 gg do n e Mnῆma Sb nauchnyh trudov posvyashyonnyh pamyati prof Vladimira Danilovicha Zhigunina 2002 S 313 327 Korolenkov A Pompej Strabon i ego armiya Antiquitas aeterna 2007 2 S 128 139 Korolenkov A Smykov E Sulla M Molodaya gvardiya 2007 430 s ISBN 978 5 235 02967 5 Mommzen T Istoriya Rima Rostov na Donu Feniks 1997 T 2 640 s ISBN 5 222 00047 8 Badian E Foreign Clientelae 264 70 B C Oxf 1958 332 s Badian E The Date of Pompey s First Triumph Hermes 1955 83 Badian E The Date of Pompey s First Triumph Hermes 1955 83 Badian E The Date of Pompey s First Triumph Hermes 1955 83 Broughton R Magistrates of the Roman Republic N Y 1951 Vol I P 600 Broughton R Magistrates of the Roman Republic New York 1952 Vol II P 558 Brunt P Italian Manpower 225 B C 14 A D Oxf 1971 Gelzer M Cn Pompeius Strabo und der Aufstieg seines Sohnes Magnus Berlin Akademie der Wissenschaften 1942 Keaveney A Sulla The last Republican L Canberra 1982 243 s Leach P Pompey the Great London New York Routledge 1978 265 s Mattingly H The Consilium of Cn Pompeius Strabo in 89 V C Athenaeum 1975 53 Miltner F Pompeius Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft 1952 T XXI 2 P 2050 2053 Miltner F Pompeius 5 Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft 1952 T XXI 2 P 2054 Miltner F Pompeius 17 Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft 1952 T XXI 2 P 2059 Miltner F Pompeius 18 Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft 1952 T XXI 2 P 2059 2060 Miltner F Pompeius 45 Paulys Realencyclopadie der classischen Altertumswissenschaft 1952 T XXI 2 P 2254 2262 Seager R Pompey the Great a political biography Oxford Blackwell 2002 176 s Stevenson G Cn Pompeius Strabo and the Franchise Question JRS 1919 9 Sumner G Orators in Cicero s Brutus prosopography and chronology Toronto University of Toronto Press 1973 197 s ISBN 9780802052810 Syme R The Roman Revolution Oxford The Clarendon Press 1939 595 s Van Ooteghem J Pompee le Grand batisseur d Empire Bruxelles Palais des Academies 1954 PosilannyaGnej Pompej Strabon u Smith s Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology angl

Дата публікації:
Топ