Пили́п Феодо́сійович Жмаче́нко (14 (26) листопада 1895 — 19 червня 1966) — радянський військовик, Герой Радянського Союзу (1943). У роки німецько-радянської війни з лютого по травень 1942 р. командувач 3-ї армії, з вересня 1943 р. очолював 47-му армію Воронезького фронту, пізніше, з жовтня 1943 р. і до кінця війни командувач 40-ї армії 1-го і 2-го Українських фронтів. Генерал-полковник (з травня 1945 року).
Пилип Феодосійович Жмаченко | |
---|---|
Народження | 14 (26) листопада 1895 Могильне, Іскоростська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
Смерть | 19 червня 1966 (70 років) Київ, Українська РСР, СРСР |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | Російська імперія → СРСР |
Освіта | Постріл |
Роки служби | 1915-1917 1917-1960 |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-полковник |
Командування | 3-тя армія 47-ма армія 40-ва армія |
Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна |
Нагороди | |
Жмаченко Пилип Феодосійович у Вікісховищі |
Життєпис
Народився 14 (26 листопада) 1895 року в селі Могильному (нині село Поліське Коростенського району Житомирської області) в селянській родині. Українець. У 1906 році закінчив сільську школу. Працював ремонтним робітником на залізниці.
Військова кар'єра
У листопаді 1915 року призваний на військову службу в Російську імператорську армію. Учасник Першої світової війни, воював понтонером на Південно-Західному фронті.
З листопада 1917 року в Червоній гвардії. Член РСДРП з 1917 року. У Червоній Армії з 1918 року. Учасник Громадянської війни, практично всю війну воював в Україні проти німців, гайдамаків, петлюрівців, денікінців, польських армій, махновців. Командував взводом і ротою, довго воював у складі 1-ї Української Радянської дивізії М. О. Щорса. Був важко поранений.
У 1922 році закінчив Харківські курси військових комісарів, в 1923 році — Вищу тактичну школу, а в 1926 році — Стрілецько-тактичні курси удосконалення комскладу РСЧА «Постріл» імені Комінтерну.
З 1923 по 1925 рік — воєнком полку, помічник начальника школи червоних старшин по політчастині. З 1926 року — помічник командира полку, потім командир і комісар полку. У 1937 року призначений командиром і воєнкомом 92-ї стрілецької дивізії 39-го стрілецького корпусу Приморської групи військ Особливої Червонопрапорної Далекосхідної армії (ОЧДСА) Далекосхідного краю. У 1938 році був заарештований за безпідставним звинуваченням, кілька місяців перебував в ув'язненні. Звільнений через відсутність провини і призначений начальником відділу бойової підготовки штабу Харківського військового округу. У березні 1941 року Жмаченко призначений командиром 67-го стрілецького корпусу, дислокованого під Полтавою.
Німецько-радянська війна
Учасник німецько-радянської війни в званні «комбрига» з червня 1941 року. На початку війни 67-й стрілецький корпус був перекинутий на Західний фронт (потім на Центральний фронт) і в складі 21-ї армії брав участь у оборонних боях на Смоленському напрямку. З 13 жовтня 1941 року — начальник гарнізону Харкова, з листопада 1941 року — заступник командувача військами Брянського фронту і командувач групою військ правого крила цього фронту. Генерал-майор з 9 листопада 1941 року
З лютого по травень 1942 року — командувач 3-ю армією в резерві Ставки ВГК. З травня 1942 року — заступник командувача 40-ю армією Брянського фронту, брав участь в Воронезько-Ворошиловградській оборонній операції, був важко поранений в тих боях. Після одужання в початку вересня 1943 року призначений командувачем 47-ю армією Воронезького фронту. Генерал-лейтенант з 20 жовтня 1943 року. Війська цієї армії одними з перших вийшли до Дніпра в ході Чернігівсько-Полтавської стратегічної операції і 25 вересня форсували його в районі села (Студенця) південніше Букрина, у наступних боях утримали плацдарм і значно розширили його.
З жовтня 1943 року і до кінця війни генерал П. Ф. Жмаченко командував 40-ю армією на 1-му і 2-му Українських фронтах. Виявив себе талановитим воєначальником в Житомирсько-Бердичівській, Корсунь-Шевченківській, Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській, Бухарестсько-Арадській, Дебреценській, Будапештській, Братиславсько-Брновській і в Празькій наступальних операціях. Генерал-полковник з 29 травня 1945 року.
Повоєнні роки
Після війни продовжував служити в Радянській Армії на командних посадах. У 1947 році закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені К. Є. Ворошилова. Був командуючим армією, помічником Головнокомандувача Центральної групою радянських військ в Австрії, заступником командувача військ Білоруського військового округу, 1-м заступником командувача військ Прикарпатського військового округу (у листопаді 1953 — січні 1955 року). У 1955–1966 роках — голова Комітету ДТСААФ Української РСР. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання (1946–1950 роки).
У відставці
З 1960 року генерал-полковник П. Ф. Жмаченко у відставці за хворобою. Жив у Києві в будину по вулиці Десятинній, 13. Помер 19 червня 1966 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Звання та нагороди
25 жовтня 1943 року, за форсування Дніпра і утримання плацдарму на південь від Києва, командувачу 47-ю армією Воронезького фронту генерал-лейтенанту Жмаченку присвоєно Пилипу Федосійовичу звання Героя Радянського Союзу.
Також нагороджений:
- 2-ма орденами Леніна (25.10.1943, 21.02.1945)
- 4-ма орденами Червоного Прапора (22.02.1938, 1.09.1943, 3.11.1944, 24.06.1948)
- орденом Суворова 1-го ступеня (17.05.1944)
- орденом Кутузова 1-го ступеня (28.04.1945)
- 2-ма орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня (10.01.1944, 13.09.1944)
- орденом Червоної Зірки (6.12.1965)
- орденом «Знак Пошани» (16.08.1936)
- медаллю «ХХ років РСЧА»
- іншими медалями та іноземними відзнаками
Пам'ять
Його іменем в 1968—2022 роках була названа вулиця в Дніпровському районі Києва. На ній на будинках № 4 і № 18 в 1975 році встановлені гранітні анотаційні дошки (архітектор А. Д. Корнєєв).
В 1967 році в Києві, на будинку Республіканського комітету ДТСААФ УРСР по проспекту Берестейському № 52/2, який з 1955 по 1960 рік очолював Пилип Жмаченко, встановлена мармурова меморіальна дошка. Того ж року мармурову меморіальну дошку встановлено на будинку по вулиці Десятинній, 13 в Києві, де з 1946 по 1966 рік Жив Пилип Жмаченко. В 1978 році вона була замінена на гранітну (архітектор А. Д. Корнєєв).
Примітки
- [. Архів оригіналу за 1 січня 2021. Процитовано 17 червня 2021. Інформація про нагороди П. Ф. Жмаченка на сайті «Подвиг народа» (рос.)]
- Київ: Енциклопедичний довідник / за редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1981. — 736 с., іл.
- Захоплюючий Київ[недоступне посилання з липня 2019](рос.)
Література
- Великая Отечественная. Командармы. М.-Жуковский, 2005;
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987;
- Звягинцев В. Трибунал для героев. М. ОЛМА-ПРЕСС, 2005;
- Золотые Звезды Полесья. 3-е изд., Київ, 1985;
- Кто был кто в Великой Отечественной войне 1941—1945. Коротний довідник, М.:Республика, 1995.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет