Густина струму

Зв'язок між струмом і густиною струму

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Густина (значення).

Густина електричного струму

Густина електричного струму — визначається як величина заряду, що протікає через одиничну площу за одиницю часу.

Густина струму — векторна величина, напрямок якої визначається напрямком потоку заряду. Вона позначається латинською літерою ${\displaystyle \mathbf {j} }$.

${\displaystyle j=|{\vec {j}}|={\frac {I}{S}},}$

де I — сила струму через поперечний переріз провідника площею S.

У системі SI сила струму вимірюється в амперах. Відповідно, густина струму вимірюється в A/м².

Густина електродного струму

Для випадку нехтувано малого заряджувального струму та однієї електродної реакції — густина електричного струму(j), що проходить через електрод, пов'язана з густиною потоку частинок В рівнянням:

J= nF(N_B)/ν_B,

де n— зарядове число електродної реакції, (N_B) — нормальна компонента вектора NB на границі електрод-розчин, ν_B — стехіометричне число компонента В.

Густина обмінного струму

Термін стосується рівноважних електродних реакцій. Протікання струму через електрод при рівноважному потенціалі не фіксується, однак рівновага є динамічною, отже, електродні реакції відбуваються з однаковими швидкостями в прямому та зворотному напрямках, даючи в результаті нульовий «чистий» струм. Густина обмінного струму реакції є власне тією густиною струму, що в умовах рівноваги однаково протікає в обох напрямках. Швидкість електродної реакції можна виразити через густину струму. Велика густина обмінного струму вказує на швидку електродну реакцію, а мала — на повільну.

Див. також

• Густина потоку частинок
• Густина заряду
• Сила струму

Джерела

• І. М. Кучерук, І. Т. Горбачук, П. П. Луцик Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. Т.2. Електрика і магнетизм, Київ: Техніка, 2006.
• Сивухин Д. В. Общий курс физики. т III. Электричество. — М.: Наука, 1977.
• Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. —

Посилання