Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Церковні обряди зовнішній вияв віри в Бога поклоніння йому Термін звичайно вживається у таких значеннях канонічний обряд

Церковні обряди

Церковні обряди

Церковні обряди — зовнішній вияв віри в Бога, поклоніння йому. Термін звичайно вживається у таких значеннях:

  • канонічний обряд церкви (див. канонічне право), і
  • особливості богослужіння східних і західних церков.

Історія

Хоч християнство прийшло до Київської Русі з Візантії, де й ритуал богослужіння був детально продуманий, українські місцеві звичаї зумовили деякі відхилення від візантійських норм, особливо щодо Требника і Служебника. Такі особливості зафіксовані вже у другій половині 11 ст., серед іншого — присутність кн. під час хіротонії та заява представників священнослужителів про згоду на висвячення обраного єпископа. Відома й розбіжність в питанні посту: коли велике свято припадало на середу чи п'ятницю, всупереч візантійській практиці, Київська Церква звільняла від посту. Крім перейнятих візантійських богослужбових зразків, в Україні постали оригінальні тексти богослужінь, приурочених окремим святам, акафісти тощо. Досить самобутньою розвинувся в українській церкві хоровий спів, як частина церковних обрядів. (див. Церковна музика).

У Київській Православній Церкві були намагання (наприклад, за митрополита Кипріяна Цамблака) впорядкувати різноманітність Церковних обрядів, але тільки в сер. 17 ст. митрополит Петро Могила оформив богослужбові книги з їхніми обрядовими особливостями, а у творі «Літос» підкреслено, що не обряди ділять Церкви, а догми. На церковних соборах (1596, 1629, 1636) обговорювались церковні обряди з увагою до збереження місцевих особливостей. Православний Київський собор 1640 також присвятив увагу Церковним обрядам, схвалюючи певні норми, нечинні в інших православних церквах, але відповідні до норм греко-католицької Церкви. Тому у Требнику 1646 року і Служебнику 1639 року збережено низку Церковних обрядів, що тоді виконувались і були у давніх церковних книгах (Служебник 1604, Требник 1606, рукописні требники 16 — 17 ст.), але пізніше зникли. У Требнику 1646 є 20 чинів, що їх нема в інших книгах, вони увійшли туди з місцевих обрядів. Усього в цьому Требнику є 37 місцевих українських треб, вміщення яких викликало обурення в Москві. Проте, у цю книгу не увійшли деякі місцеві Церковні обряди, наприклад, молитва за тих, що самі себе закляли, ходіння у процесії навколо церкви зі сходу на захід, хід священика за (а не перед) домовиною покійника, причастя хворих у стані несвідомості водою з Водохрещі, як це було у Требнику 1606 тощо.

Особливості українських Церковних обрядів почали зникати у кінці 17 ст., після підпорядкування Православної Церкви в Україні Москві. Переслідування українських звичаїв було спричинене не тільки централістськими тенденціями Російської Церкви, але й змішуванням у Москві обряду з догмою. Тому у Москві засуджувалось хрещення обливанням, висвячування кількох осіб під час тієї самої літургії, відправу проскомідії на 5 проскурках, вживання у деяких потребах живої мови та інші особливості Київської Церкви. У Москві стежили за цими особливостями «у словах і чинах» та видавали накази (1721), що забороняли відмінності Церковних обрядів й «окреме наріччя» богослужбової мови. Тому давні українські Церковні обряди, переслідувані в Російській Імперії і в СРСР, проіснували до другої світової війни лише на Західній Україні, яка перебувала поза впливом Російського Синоду чи патріарха. Частково збереглися давні Церковні обряди в Українсько-Білоруській Католицькій Церкві, яка, з другого боку, багато засвоїла обрядів Західної Церкви, проте зберегла свою самобутність.

Відновлена 1919 — 21 УАПЦ намагалася повернути й розвинути українські традиційні особливості обрядів разом з вживанням живої мови у богослужінні. Цей процес припинився зі знищенням УАПЦ в СРСР та особливо з протеґуванням Російської Православної Церкви в Україні радянською владою після 1943.

Традиційні українські Церковні обряди плекаються в церквах УАПЦ в еміграції, де впроваджено читання Євангелія обличчям до вірян, виголошення проповіді після Євангелія, тримання царських воріт відкритими, читання вголос євхаристичних молитов, звернення перед «Вірую» до присутніх зі словами «Христос посеред нас», урочисте святкування Покрови (1 жовтня; це свято деякі православні церкви не визнають), освячення квітів на Маковія та ін.

Під час утворення Українсько-Білоруської Католицької Церкви 1596 обумовлено збереження східних Церковних обрядів, і цю вимогу прийняв тодішній папа Климент VIII в акті Берестейської унії. Священики-греко-католики спершу користувалися давніми богослужбовими книгами, але з часом до церковних книг почала проникати нова практика з латинських Церковних обрядів. Єпархії почали висилати кандидатів духовного стану до католицьких семінарій, де майбутні священики звикали до латинських звичаїв. Ревними прихильниками цього ставали священики, які походили зі ополячених українських шляхетських родин. Поступово введено так звану «тиху» або «читану» Службу Божу, складання рук за західним зразком, причащання, ставши на коліна, впроваджено до церков дзвони, а подекуди й органи, усунено іконостаси, престоли прилаштовано до стіни й ін. У Холмській єпархії таких нововведень постало значно більше, ніж у Галичині, на Волині й Закарпатті.

Уніатський синод у Замості 1720 звернув увагу на обрядові нововведення та затвердив тільки чотири: поминання в літургії Римського Папи, внесення до Символу Віри додатку «і Сина», скасував уживання губки й т. зв. теплоту під час літургії. У 18 ст. з'єднана ієрархія навіть запланувала скликати провінційний синод, який мав розглянути цю справу; наприкінці 18 ст. літургійною реформою цікавився прихильник давньої практики полоцький архієпископ Г. Лісовський, але політичні події і розпад унії перешкодили цьому. Російська влада сприяла у першій половині 19 ст. літургійній реформі в греко-католицькій Церкві Й. Семашка в дусі Російської Православної Церкви (1839), як засобові переведення її на православ'я. Також ліквідація унії на Холмщині й Підляшші 1875 почалася зі змін у Церковних обрядах.

У Галичині латинізація Церковних обрядів була менша, ніж на Холмщині, а в працях (1891) помітне намагання повернутися до давніх Церковних обрядів, на основі грецьких зразків, що відчутне у тексті Служебника 1905. По першій світовій війні українські церковні ієрархи намагалися на кількох своїх нарадах довести до одностайності Церковні обряди У Львові 1930 — 35 працювала у цьому напрямі Міжєпархіальна Літургічна Комісія. В Українській Католицькій Церкві виокремилися дві тенденції: прихильників обрядового консерватизму («восточники») і тих, що сприймали зміни під впливом західного обряду. Тоді у Римі створено Літургічну Комісію під головуванням секретаря Конґреґації для Східних Церков, кардинала Є. Тіссерана, що її завданням було опрацювання нормативного виду богослужбових книг. Досі опубліковано 10 книг, між ними текст літургії Івана Золотоустого, Василія В. і Ранішосвячених дарів (1973 теж Архіератикон), а також Устав богослужбових правил. Саме цей новий устав «Ordo celebrationis» 1944 охоплює гол. правила Церковні обряди для східних католиків візантійського обряду. За основу своїх видозмін римська комісія взяла українські тексти доунійної доби й унормувала Церковні обряди назагал у східному дусі.

З середини 1960-х pp. єпископські конференції і синоди Української Католицької Церкви звернули увагу на впорядкування обрядових справ у напрямі одноманітності і відновлення традиційних українських Церковних обрядів. Відновила діяльність Міжєпархіальна літургічна комісія. Виданням богослужбових книг займається Верховний архієпископ у Римі. З 1966 рішенням ієрархії дозволено вживати живу українську мову в богослужбах, а так само частково допущено «мови країн поселення». До 1980 появилися українські переклади Літургії, Євангелія, Апостола, і Требника. Новий напрям розвитку Церковних обрядів в Українській Католицькій Церкві зближує її з православними, головним з Київською традицією.

Православна церква в Україні в 18 ст. поступово стала об'єктом обрядової уніфікації з Російською Православною Церквою. Щойно рух за автокефальний устрій призвів до українізації Церковних обрядів з тенденцією повернути від російської синодальщини до основ київського християнства з-перед 1685. Однак, через брак довшої практики, глибших дослідів та єдиної юрисдикції і в церквах УАПЦ нема обрядової одностайності.

Література

  • Одинцов Н. Униатское Богослужение в XVII и XVIII вв. по рукописям виленской публичной библиотеки. Вільна 1886.
  • Безсторонний І. Объективний погляд на одношения обрядове в Всхідній Галичині. Л. 1893.
  • Дольницький І. Типік Церкве Руско-Католическія. Л. 1899.
  • Микита О. Руководство въ церковный типиконъ, 2 вид. Ужгород 1901.
  • Скабалланович М. Толковый типиконъ, 1 — 3 тт. К. 1910 — 15.
  • Мишковський Т. Нашъ обрядъ и облатиненіе его. Л. 1913.
  • Костельник Г. Нова доба нашої Церкви. Л. 1926.
  • Zankov S. Das Orthodoxe Christentum des Ostens. Берлін 1928.
  • Андрусяк М. Проект знесення нашого обряду. Записки ЧСВВ, т. 3, 1926.
  • Хомишин Г. Пастирський лист до клира єпархії Станиславівської про візантійство. Станиславів 1931.
  • Річинський А. Проблеми укр. рел. свідомости. Володимир Волинський 1933.
  • Schweigl J. Revisio librorum liturgicorum byzantino-slavicorum. (Periodica de re morali, canonica et liturgica), т. 26, Рим 1937.
  • Raes A. Liturgicon ruthene depuis l'Union de Brest. (Orientalia Christiana Periodica), т. 8, Рим 1942.
  • Шептицький А. Пастирське послання про обряди. Львівські Архієпархіальні Відомості, ч. 55. Л. 1942.
  • Сліпий Й. Обрядова однообразність. Богословія, т. 17 — 20. Л. 1943.
  • King A. The Rites of Eastern Christendom, тт. 1 — 2. Рим 1947 — 48.
  • Власовський І. Канонічні й іст. підстави для автокефалії Української православної церкви. Авґсбурґ 1948.
  • Solowij М. De relormatione liturgica Heraclii Lisowskyj, Archiepiscopi Polocensis (1784 — 1809). Рим 1950.
  • Joubeir A. La notion canonique de rite. 2 вид. Рим 1961.
  • Wojnar M. De ritu in codice iuris canonici orientalis (Analecta OSBM). Рим 1961.
  • Соловій М. Божественна Літургія. Рим 1962.
  • Федорів Ю. Обряди Укр. Церкви. Рим — Торонто 1970.
  • Архієпископські синоди укр. кат. єпископату і їх правні основи. Кастельґандольфо 1970.
  • Липський Б. Духовість нашого обряду. Нью-Йорк — Торонто 1974.
  • Катрій Ю. Пізнай свій обряд! Нью-Йорк — Торонто 1979.

Джерела

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cerkovni obryadi zovnishnij viyav viri v Boga pokloninnya jomu Termin zvichajno vzhivayetsya u takih znachennyah kanonichnij obryad cerkvi div kanonichne pravo i osoblivosti bogosluzhinnya shidnih i zahidnih cerkov IstoriyaHoch hristiyanstvo prijshlo do Kiyivskoyi Rusi z Vizantiyi de j ritual bogosluzhinnya buv detalno produmanij ukrayinski miscevi zvichayi zumovili deyaki vidhilennya vid vizantijskih norm osoblivo shodo Trebnika i Sluzhebnika Taki osoblivosti zafiksovani vzhe u drugij polovini 11 st sered inshogo prisutnist kn pid chas hirotoniyi ta zayava predstavnikiv svyashennosluzhiteliv pro zgodu na visvyachennya obranogo yepiskopa Vidoma j rozbizhnist v pitanni postu koli velike svyato pripadalo na seredu chi p yatnicyu vsuperech vizantijskij praktici Kiyivska Cerkva zvilnyala vid postu Krim perejnyatih vizantijskih bogosluzhbovih zrazkiv v Ukrayini postali originalni teksti bogosluzhin priurochenih okremim svyatam akafisti tosho Dosit samobutnoyu rozvinuvsya v ukrayinskij cerkvi horovij spiv yak chastina cerkovnih obryadiv div Cerkovna muzika U Kiyivskij Pravoslavnij Cerkvi buli namagannya napriklad za mitropolita Kipriyana Camblaka vporyadkuvati riznomanitnist Cerkovnih obryadiv ale tilki v ser 17 st mitropolit Petro Mogila oformiv bogosluzhbovi knigi z yihnimi obryadovimi osoblivostyami a u tvori Litos pidkresleno sho ne obryadi dilyat Cerkvi a dogmi Na cerkovnih soborah 1596 1629 1636 obgovoryuvalis cerkovni obryadi z uvagoyu do zberezhennya miscevih osoblivostej Pravoslavnij Kiyivskij sobor 1640 takozh prisvyativ uvagu Cerkovnim obryadam shvalyuyuchi pevni normi nechinni v inshih pravoslavnih cerkvah ale vidpovidni do norm greko katolickoyi Cerkvi Tomu u Trebniku 1646 roku i Sluzhebniku 1639 roku zberezheno nizku Cerkovnih obryadiv sho todi vikonuvalis i buli u davnih cerkovnih knigah Sluzhebnik 1604 Trebnik 1606 rukopisni trebniki 16 17 st ale piznishe znikli U Trebniku 1646 ye 20 chiniv sho yih nema v inshih knigah voni uvijshli tudi z miscevih obryadiv Usogo v comu Trebniku ye 37 miscevih ukrayinskih treb vmishennya yakih viklikalo oburennya v Moskvi Prote u cyu knigu ne uvijshli deyaki miscevi Cerkovni obryadi napriklad molitva za tih sho sami sebe zaklyali hodinnya u procesiyi navkolo cerkvi zi shodu na zahid hid svyashenika za a ne pered domovinoyu pokijnika prichastya hvorih u stani nesvidomosti vodoyu z Vodohreshi yak ce bulo u Trebniku 1606 tosho Osoblivosti ukrayinskih Cerkovnih obryadiv pochali znikati u kinci 17 st pislya pidporyadkuvannya Pravoslavnoyi Cerkvi v Ukrayini Moskvi Peresliduvannya ukrayinskih zvichayiv bulo sprichinene ne tilki centralistskimi tendenciyami Rosijskoyi Cerkvi ale j zmishuvannyam u Moskvi obryadu z dogmoyu Tomu u Moskvi zasudzhuvalos hreshennya oblivannyam visvyachuvannya kilkoh osib pid chas tiyeyi samoyi liturgiyi vidpravu proskomidiyi na 5 proskurkah vzhivannya u deyakih potrebah zhivoyi movi ta inshi osoblivosti Kiyivskoyi Cerkvi U Moskvi stezhili za cimi osoblivostyami u slovah i chinah ta vidavali nakazi 1721 sho zaboronyali vidminnosti Cerkovnih obryadiv j okreme narichchya bogosluzhbovoyi movi Tomu davni ukrayinski Cerkovni obryadi peresliduvani v Rosijskij Imperiyi i v SRSR proisnuvali do drugoyi svitovoyi vijni lishe na Zahidnij Ukrayini yaka perebuvala poza vplivom Rosijskogo Sinodu chi patriarha Chastkovo zbereglisya davni Cerkovni obryadi v Ukrayinsko Biloruskij Katolickij Cerkvi yaka z drugogo boku bagato zasvoyila obryadiv Zahidnoyi Cerkvi prote zberegla svoyu samobutnist Vidnovlena 1919 21 UAPC namagalasya povernuti j rozvinuti ukrayinski tradicijni osoblivosti obryadiv razom z vzhivannyam zhivoyi movi u bogosluzhinni Cej proces pripinivsya zi znishennyam UAPC v SRSR ta osoblivo z proteguvannyam Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi v Ukrayini radyanskoyu vladoyu pislya 1943 Tradicijni ukrayinski Cerkovni obryadi plekayutsya v cerkvah UAPC v emigraciyi de vprovadzheno chitannya Yevangeliya oblichchyam do viryan vigoloshennya propovidi pislya Yevangeliya trimannya carskih vorit vidkritimi chitannya vgolos yevharistichnih molitov zvernennya pered Viruyu do prisutnih zi slovami Hristos posered nas urochiste svyatkuvannya Pokrovi 1 zhovtnya ce svyato deyaki pravoslavni cerkvi ne viznayut osvyachennya kvitiv na Makoviya ta in Pid chas utvorennya Ukrayinsko Biloruskoyi Katolickoyi Cerkvi 1596 obumovleno zberezhennya shidnih Cerkovnih obryadiv i cyu vimogu prijnyav todishnij papa Kliment VIII v akti Berestejskoyi uniyi Svyasheniki greko katoliki spershu koristuvalisya davnimi bogosluzhbovimi knigami ale z chasom do cerkovnih knig pochala pronikati nova praktika z latinskih Cerkovnih obryadiv Yeparhiyi pochali visilati kandidativ duhovnogo stanu do katolickih seminarij de majbutni svyasheniki zvikali do latinskih zvichayiv Revnimi prihilnikami cogo stavali svyasheniki yaki pohodili zi opolyachenih ukrayinskih shlyahetskih rodin Postupovo vvedeno tak zvanu tihu abo chitanu Sluzhbu Bozhu skladannya ruk za zahidnim zrazkom prichashannya stavshi na kolina vprovadzheno do cerkov dzvoni a podekudi j organi usuneno ikonostasi prestoli prilashtovano do stini j in U Holmskij yeparhiyi takih novovveden postalo znachno bilshe nizh u Galichini na Volini j Zakarpatti Uniatskij sinod u Zamosti 1720 zvernuv uvagu na obryadovi novovvedennya ta zatverdiv tilki chotiri pominannya v liturgiyi Rimskogo Papi vnesennya do Simvolu Viri dodatku i Sina skasuvav uzhivannya gubki j t zv teplotu pid chas liturgiyi U 18 st z yednana iyerarhiya navit zaplanuvala sklikati provincijnij sinod yakij mav rozglyanuti cyu spravu naprikinci 18 st liturgijnoyu reformoyu cikavivsya prihilnik davnoyi praktiki polockij arhiyepiskop G Lisovskij ale politichni podiyi i rozpad uniyi pereshkodili comu Rosijska vlada spriyala u pershij polovini 19 st liturgijnij reformi v greko katolickij Cerkvi J Semashka v dusi Rosijskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 1839 yak zasobovi perevedennya yiyi na pravoslav ya Takozh likvidaciya uniyi na Holmshini j Pidlyashshi 1875 pochalasya zi zmin u Cerkovnih obryadah U Galichini latinizaciya Cerkovnih obryadiv bula mensha nizh na Holmshini a v pracyah 1891 pomitne namagannya povernutisya do davnih Cerkovnih obryadiv na osnovi greckih zrazkiv sho vidchutne u teksti Sluzhebnika 1905 Po pershij svitovij vijni ukrayinski cerkovni iyerarhi namagalisya na kilkoh svoyih naradah dovesti do odnostajnosti Cerkovni obryadi U Lvovi 1930 35 pracyuvala u comu napryami Mizhyeparhialna Liturgichna Komisiya V Ukrayinskij Katolickij Cerkvi viokremilisya dvi tendenciyi prihilnikiv obryadovogo konservatizmu vostochniki i tih sho sprijmali zmini pid vplivom zahidnogo obryadu Todi u Rimi stvoreno Liturgichnu Komisiyu pid golovuvannyam sekretarya Kongregaciyi dlya Shidnih Cerkov kardinala Ye Tisserana sho yiyi zavdannyam bulo opracyuvannya normativnogo vidu bogosluzhbovih knig Dosi opublikovano 10 knig mizh nimi tekst liturgiyi Ivana Zolotoustogo Vasiliya V i Ranishosvyachenih dariv 1973 tezh Arhieratikon a takozh Ustav bogosluzhbovih pravil Same cej novij ustav Ordo celebrationis 1944 ohoplyuye gol pravila Cerkovni obryadi dlya shidnih katolikiv vizantijskogo obryadu Za osnovu svoyih vidozmin rimska komisiya vzyala ukrayinski teksti dounijnoyi dobi j unormuvala Cerkovni obryadi nazagal u shidnomu dusi Z seredini 1960 h pp yepiskopski konferenciyi i sinodi Ukrayinskoyi Katolickoyi Cerkvi zvernuli uvagu na vporyadkuvannya obryadovih sprav u napryami odnomanitnosti i vidnovlennya tradicijnih ukrayinskih Cerkovnih obryadiv Vidnovila diyalnist Mizhyeparhialna liturgichna komisiya Vidannyam bogosluzhbovih knig zajmayetsya Verhovnij arhiyepiskop u Rimi Z 1966 rishennyam iyerarhiyi dozvoleno vzhivati zhivu ukrayinsku movu v bogosluzhbah a tak samo chastkovo dopusheno movi krayin poselennya Do 1980 poyavilisya ukrayinski perekladi Liturgiyi Yevangeliya Apostola i Trebnika Novij napryam rozvitku Cerkovnih obryadiv v Ukrayinskij Katolickij Cerkvi zblizhuye yiyi z pravoslavnimi golovnim z Kiyivskoyu tradiciyeyu Pravoslavna cerkva v Ukrayini v 18 st postupovo stala ob yektom obryadovoyi unifikaciyi z Rosijskoyu Pravoslavnoyu Cerkvoyu Shojno ruh za avtokefalnij ustrij prizviv do ukrayinizaciyi Cerkovnih obryadiv z tendenciyeyu povernuti vid rosijskoyi sinodalshini do osnov kiyivskogo hristiyanstva z pered 1685 Odnak cherez brak dovshoyi praktiki glibshih doslidiv ta yedinoyi yurisdikciyi i v cerkvah UAPC nema obryadovoyi odnostajnosti LiteraturaOdincov N Uniatskoe Bogosluzhenie v XVII i XVIII vv po rukopisyam vilenskoj publichnoj biblioteki Vilna 1886 Bezstoronnij I Obektivnij poglyad na odnosheniya obryadove v Vshidnij Galichini L 1893 Dolnickij I Tipik Cerkve Rusko Katolicheskiya L 1899 Mikita O Rukovodstvo v cerkovnyj tipikon 2 vid Uzhgorod 1901 Skaballanovich M Tolkovyj tipikon 1 3 tt K 1910 15 Mishkovskij T Nash obryad i oblatinenie ego L 1913 Kostelnik G Nova doba nashoyi Cerkvi L 1926 Zankov S Das Orthodoxe Christentum des Ostens Berlin 1928 Andrusyak M Proekt znesennya nashogo obryadu Zapiski ChSVV t 3 1926 Homishin G Pastirskij list do klira yeparhiyi Stanislavivskoyi pro vizantijstvo Stanislaviv 1931 Richinskij A Problemi ukr rel svidomosti Volodimir Volinskij 1933 Schweigl J Revisio librorum liturgicorum byzantino slavicorum Periodica de re morali canonica et liturgica t 26 Rim 1937 Raes A Liturgicon ruthene depuis l Union de Brest Orientalia Christiana Periodica t 8 Rim 1942 Sheptickij A Pastirske poslannya pro obryadi Lvivski Arhiyeparhialni Vidomosti ch 55 L 1942 Slipij J Obryadova odnoobraznist Bogosloviya t 17 20 L 1943 King A The Rites of Eastern Christendom tt 1 2 Rim 1947 48 Vlasovskij I Kanonichni j ist pidstavi dlya avtokefaliyi Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Avgsburg 1948 Solowij M De relormatione liturgica Heraclii Lisowskyj Archiepiscopi Polocensis 1784 1809 Rim 1950 Joubeir A La notion canonique de rite 2 vid Rim 1961 Wojnar M De ritu in codice iuris canonici orientalis Analecta OSBM Rim 1961 Solovij M Bozhestvenna Liturgiya Rim 1962 Fedoriv Yu Obryadi Ukr Cerkvi Rim Toronto 1970 Arhiyepiskopski sinodi ukr kat yepiskopatu i yih pravni osnovi Kastelgandolfo 1970 Lipskij B Duhovist nashogo obryadu Nyu Jork Toronto 1974 Katrij Yu Piznaj svij obryad Nyu Jork Toronto 1979 DzherelaI Korovickij M Stasiv Yu Fedoriv P M Cerkovni obryadi Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 PosilannyaObryad cerkovnij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn IX Literi Na Ol S 1175 1176 1000 ekz

Дата публікації:
Топ