Понте Санта Триніта

Понте Санта Триніта (італ. Ponte Santa Trìnita, Міст Святої Трійці) — один з найелегантніших мостів через річку Арно у Флоренції, побудований в епоху Відродження за проектом архітектора Бартоломео Амманаті.

Понте Санта Триніта
Понте Санта Триніта Понте Санта Триніта, вигляд з мосту Понте Веккіо.
43°46′08″ пн. ш. 11°15′01″ сх. д. / 43.768888890027774607° пн. ш. 11.250277780027776231° сх. д. / 43.768888890027774607; 11.250277780027776231Координати: 43°46′08″ пн. ш. 11°15′01″ сх. д. / 43.768888890027774607° пн. ш. 11.250277780027776231° сх. д. / 43.768888890027774607; 11.250277780027776231
Офіційна назва	Ponte Santa Trìnita
Країна	Італія^[1]
Розташування	Флоренція  Італія
Перетинає	Арно
Тип конструкції	еліптичний арковий міст за проектом Бартоломео Амманаті
Матеріал	камінь
Основний проліт	32
Загальна довжина	108 м
Ширина	29
Відкрито	1569
Конструктор, архітектор	Бартоломео Амманаті і ^d
Понте Санта Триніта Понте Санта Триніта (Італія)
Понте Санта Триніта у Вікісховищі

Історія мосту

Міст Святої Трійці, названий так на честь , був побудований у 1566—1569 за проектом Бартоломео Амманаті на місці, де раніше спочатку був дерев'яний міст (1252—1259), а згодом після його руйнації від повені - кам'яний п'ятиарковий міст, побудований за проектом відомого художника і архітектора Таддео Гадді у 1333, який у 1557 також був зруйнований після повені.

Понте Санта Триніта є найстарішим еліптичним овим мостом у світі, його елегантний зовнішній вигляд утворюють три плоскі еліпсоподібні прольоти різної довжини (центральний проліт 32 метри, інші — по 29 метрів), потужні гранчасті підвалини, мармурові картуші і скульптура.

Прикрасою мосту є чотири декоративні статуї «Пори року», які були встановлені в 1608 у рамках весільних урочистостей Козімо II Медічі з Марією Магдаленою Австрійською, — «Весна» П'єтро Франкавілла, «Літо» і «Осінь» ^[en] і «Зима» ^[en].

8 серпня 1944 міст був зруйнований нацистами. Його реконструкція була здійснена в 1959 під керівництвом архітектора Riccardo Gizdulich і інженера Emilio Brizzi з використанням кам'яних фрагментів, що збереглися, і каменів, взятих з того ж кар'єра, що й оригінальні.

При реконструкції було відновлено підняті з вод Арно фрагменти скульптур, причому голова «Весни» була знайдена і відновлена лише у жовтні 1961.

Сусідніми мостами є Понте Веккіо (на схід) і Понте алла Каррайя (на захід).

Галерея

• Понте Санта Триніта. 1830
• "Літо" Джованні Каччіні
• Алегорія "Весна" П’єтро Франкавілла
• "Осінь" Джованні Каччіні
• ^[en] - "Данте і Беатріче"

Примітки

1. archINFORM — 1994.
   d:Track:Q265049
2. TCI Firenze e Dintorni, eo. loc.(італ.)
3. Bridges: Stone arch bridges. Encyclopædia Britannica. 2007.(англ.)
4. . fssweb.berry.edu. Архів оригіналу за 19 липня 2011. Процитовано 19 грудня 2010.(англ.)

Посилання

• Віртуальний тур по мосту [ 24 березня 2014 у Wayback Machine.]