Охлокра́тія (дав.-гр. οχλοκρατία, (лат. ochlocratia); від όχλος — натовп і κρατία — влада) — вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу. Охлократія характерна для перехідних і кризових періодів.
Визначення
У наш час під охлократією розуміють:
- владу суспільно-політичних груп, що у реальній політиці керуються популістськими ідеологемами, апелюють до підсвідомості населення. Такий тип влади орієнтується та спирається на декласовані, люмпенізовані та маргінальні верстви, динамічно реагує на , стереотипи й архетипи масової свідомості у їхніх примітивних, масованих проявах, вдається до провокацій для спонукання масових пристрастей і заворушень;
- як наслідок: політична ситуація заколотів, погромів, безладдя, в якій господарем становища є натовп.
Перебування охлократів у владних структурах спричиняє публічний галас, безвихідні ситуації, політичні авантюри, бешкети, скандали. Охлократія — показовий політичний феномен, характерний для суспільств, чия політична система перебуває на межі загальнонаціональної катастрофи.
Історія утворення поняття
Поняття охлократії походить з античної грецької теорії держави історика Полібія (Polybios, 200–118 до н.е.) і воно ще досі не втратило свого аналітичного значення.
За Полібієм демократія піклується про загальний суспільний добробут, охлократію ж він бачив як форму занепаду, в якій загальне поступається місцем жадобі й егоїзму. Тому він вважав охлократію виродженням, дегенерацією демократичної форми державного устрою. Відокремити ці поняття державоустрою поза рамками політичної теорії видається неможливим.
Ця ідея відокремлення (диференціації) бере свій початок у античних грецьких філософів Платона (лат. Plato, 427–347 до н.е.) та Аристотеля (грец. Αριστοτέλης, лат. Aristoteles, 384–322 до н.е.): вже Платон відрізняв «добрий» та «поганий» демократичний устрій, але не ввів до цього жодної власної термінології.
Аристотель пізніше описав в «Політеї» (гр. "πολιτεία, politeia — політичний устрій, конституція) як «добру» і «Демократію» (гр. δἠμος, dēmos — народ) як «погану» форму Держустрію, в яких править Народ.
Полібій остаточно термінологічно відокремив ці два явища, надав дефініцію «охлократія» негативному варіантові народовладдя, залишивши дефініцію «демократія» позитивному варіанту державної форми.
Ґрунтовно в античній теорії держави з часу Платона залишилося ідея, що кожна з форм державної влади (монархія, аристократія, демократія) — мають свою дегенеративну протилежність, що орієнтується тільки на задоволення інтересів верхівки (тиранія, олігархія, охлократія).
Якраз при розгляді цих обох форм народовладдя, стає зрозумілою різниця між суспільним добробутом (демократія) і інтегрованими інтересами окремих громадян: якщо кожен піклується тільки про себе і поводиться із цих власних інтересів, він руйнує врешті-решт загально-суспільний добробут.
Із цього висновку, що основні політичні форми нестабільні, Полібій дійшов до ідеї циклічного руху державних форм, в якому ці форми одна з одною відносно пов'язані.
Основні форми державного устрою (за Полібієм):
Число правителів | Спільні інтереси | Егоїзм |
один | Монархія | Тиранія |
декотрі | Аристократія | Олігархія |
всі | Демократія | Охлократія |
За В'ячеславом Липинським, охлократія — повне панування войовників з придушенням будь-якої свободи. Сюди Липинський зараховує азійські деспотії, європейські революційні диктатури, новітній фашизм, більшовизм і Московський царизм.
У 1837 році Авраам Лінкольн писав про самосуд і «зростаючу зневагу до закону, яка пронизує країну – зростаючу схильність замінювати дикі та люті пристрасті замість тверезого вироку судів, і що гірше, ніж дикі натовпи для виконавчих міністрів справедливість».
Див. також
- Популізм
- (Знеособлення)
- Психологія натовпу
- Поведінка натовпу
- Особистість
- Лідерство
Примітки
- Platon, Politikos, 292a.
- Aristoteles, Нікомахова етика, 1160a(рос.)
- Polybios 6,4,6; 6,4,10; 6,57,9.
- порівн.: W. Nippel, Politische Theorien der griechisch-römischen Antike, в кн.: Politische Theorien von der Antike bis zur Gegenwart. BPB, Bonn 1993, S. 17-46, 30. ,
- Ту ж саму різницю можна знайти у Жана-Жака Руссо при розрізненні між «volonté générale» та «volonté de tous»; як приклад конфлікту групових та індивідуальних інтересів, порівняйте: «Дилема в'язня» в Теорії ігор.
- Polybios 1,1,6,3-10.
- . ponly.com (амер.). 14 червня 2020. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 15 липня 2022.
Література
- Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. ; за ред. М. П. Требіна. — Х . : Право, 2015.
- Охлократія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — .
- Пушкін В. Охлократія // Політична енциклопедія / редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 528. — .
- Охлократія // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1263-1264. — 1000 екз.
Посилання
- Обыкновенный паразитизм (часть 4) : [рос.] / Илья Константинов // Каспаров.ru. — 12.05.2015. (Охлос+Номенклатура — начерк соціуму сучасної Росії.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет