Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Городечна)

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (біл. Царква́ По́крыву Найсьвяце́йшай Багаро́дзіцы) — чинна церква у ^[be-tarask] Брестської єпархії, збудована на пам'ять про битву між російськими та наполеонівськими військами у 1812 році. Пам'ятка архітектури з елементами класицизму.

lon_sec = lat_dir = region = lon_dir = lat_sec = lat_min = скасований = CoordScale = lon_min =
Церква Покрови Пресвятої Богородиці біл. Царква́ По́крыву Найсьвяце́йшай Багаро́дзіцы
52°25′27″ пн. ш. 24°18′39″ сх. д. / 52.4243111° пн. ш. 24.31083° сх. д. / 52.4243111; 24.31083Координати: 52°25′27″ пн. ш. 24°18′39″ сх. д. / 52.4243111° пн. ш. 24.31083° сх. д. / 52.4243111; 24.31083
Країна	Білорусь
Розташування	Шонівська сільська рада
Тип	православний храм
Тип будівлі	церква
Дата заснування	1825
Настоятель	Ієрей Георгій Ходиницький
Церква Покрови Пресвятої Богородиці Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Білорусь)
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Покрови Пресвятої Богородиці.

Історія

На зустрічах та в листуванні з городенським губернатором генерал неодноразово виказував думки про необхідність вшанування пам'яті Городечанської битви, що закінчилася поразкою Російської імперії. Фундатором будівлі став власник Городечни і Брунан Пусловський, у минулому маршалок Слонімського повіту, а будівельником — поміщик Шемет. Збудована греко-католицька церква була відкрита на свято Покрови 1825 року та отримала назву Святопокровської. Пізніше церква переходила то до католиків, то православних, то назад до греко-католиків. Після скасування унії в 1839 році в церкві був встановлений іконостас, а після придушення повстання 1863 року вона була остаточно передана православним.

6 лютого 1963 року Рада з питань Російської православної церкви при Раді міністрів СРСР ухвалила рішення про ліквідацію приходу у селі Городечна. У будинку церкви деякий час розміщувалося колгоспне зерносховище та шкільна спортивна зала. Поступово у церкві проржавів дах, вхідна арка та кам'яна огорожа були розібраними, сам будинок перебував у повному занедбані.

У 1990 році церкву повернули православним. До того часу вона практично перебувала без даху, а з чотирьох кам'яних стовпів, які підпирали склепіння, залишився лише один. Завдяки старанням уродженця цих місць Леоніда Нестерчука і за підтримки громадських та місцевих органів влади почалася реставрація храму. Завдяки тому, що збереглися історичні документи, храм був відновлений у первісному вигляді. Проект відновлення виконав архітектор з Берестя Григорій Будько, реставраційні роботи виконала бригада з Волині.

12 жовтня 1991 року на свято Покрови Богородиці церкву освятив єпископ Брестський та Кобринський Костянтин.

Архітектура

Будівля прямокутна у плані, над входом знаходиться вежа-дзвіниця. Основний тринефовий об'єм накритий дахом, в центрі якого восьмигранний світловий барабан. На головному фасаді накладний портик. Вікна обігнуті звичайними одвірками.

Особливу величність храму надавали 12 колон (дві на вході та 10 в середині), які символізували «12-й рік».

Спочатку церква мала вигляд звичайного будинку — не було ні куполу, ні дзвіниці.

Література

• Памяць: Гіст.-дакум. хроніка Пружан. р-на / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал. І. П. Шамякін (гал. рэд.) і інш.; Маст. А. М. Хількевіч. — Мн.: БелЭн, 1992. — 456 с., іл. — .
• Туристская энциклопедия Беларуси / редкол. Г. П. Пашков [и др.]; под общ. ред. И. И. Пирожника. — Мн., 2007.— 648 с. .