Кисілевський Нестор Львович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кисілевський.

Нестор Львович Кисілевський (20 вересня 1909, с. Яблунів, нині с-ще, Івано-Франківська область — 14 квітня 2000, м. Львів) — український скульптор. Член краківського мистецького об'єднання «Зарево» (1934—1941) та Спілки українських образотворчих митців (1941—1944).

Нестор Кисілевський
Нестор Львович Кисілевський
Народився	20 вересня 1909(1909-09-20) Яблунів, Косівський район, СРСР
Помер	14 квітня 2000(2000-04-14) (90 років) Львів, Україна
Поховання	Личаківський цвинтар
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  УРСР →  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Краківська академія мистецтв, Художньо-промислова школа в Познані
Медіафайли у Вікісховищі

Нагробок на могилі родини Кисілевських.

Життєпис

Нестор Кисілевський народився 20 вересня 1909 року в селі Яблуневі, нині селищі Яблунівської громади Косівського району Івано-Франківської области України.

Протягом 1928—1933 та 1937—1938 років навчався в Краківській академії мистецтв (викладачі Е. Віттіґ, К. Лящка), а в 1935 році вивчав ливарну техніку в Художньо-промисловій школі в Познані. Під керівництвом Василя Трибушного працював в його керамічній майстерні разом із Сергієм Литвиненком. У 1942—1945 роках діяльний у львівській майстерні Олекси Новаківського.

1942 року був керівником керамічного відділу Львівської художньо-промислової школи. У 1945—1948 роках працював викладачем Львівського училища прикладного мистецтва.

У 1948—1956 роках репресований, заслання відбував у Сибірі. Згодом працював у театрі м. Караґанди (Казахстан). Від 1961 — у Львові, де анонімно виготовляв надгробки і паркові скульптури.

Помер 14 квітня 2000 року у Львові. Похований на 84 полі Личаківського цвинтаря.

Доробок

У 1934—1935 роках був учасником 6-ї виставки Асоціації незалежних українських митців м. Львова; 1939-го — виставки Польського Товариства красних мистецтв у «Палаці мистецтва» м. Кракова. Протягом 1920–1930-х років різьбив у гіпсі, теракоті, бронзі.

Основні роботи:

• портретні погруддя — «Батько» (1927), «Дівчина», «Голова» (обидва — 1934), «Богдан Лепкий» (близько 1936), «Андрей Шептицький» (1937, гіпс; 1989 року знайдена в будинку-майстерні О. Новаківського; подарована скульптором Національному музею у Львові);
• фігурні історично-патріотичні композиції — «Стрілець», «Запорожець», «Бандурист» (усі — 1934—1939);
• зображення тварин — «Пси»; «Кінь» (близько 1934), «Розгукані коні в степу» (1936), «Серна» (1938).

Примітки

1. Хомин В. Національні традиції в монументальному малярстві Галичини першої третини XX століття // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — 2000. — Вип. ІІ. — С. 120.
   Волинська О. Художньо-освітня діяльність Дениса-Лева Іванцева // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. — 2000. — Вип. ІІ. — С. 172—173.
2. Любов Волошин (27 вересня 2024). Драматична історія портрета Митрополита Андрея Шептицького роботи Нестора Кисілевського. Фотографії старого Львова.
3. Вікторія Ейсмунт (18 березня 2018). Що має побачити кожен львів’янин. Музей Олекси Новаківського. Твоє місто.

Джерела

• Кисілевський Нестор Львович / Ю. О. Бірюльов // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013.