Cortinarius rubellus

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Cortinarius rubellus
Біологічна класифікація
Посилання
Вікісховище: Cortinarius rubellus EOL: 1028741 NCBI: 86073 MB: 166839 IF: 166839

Cortinarius rubellus — це дуже отруйний дисковий гриб, який помилково вважали їстівними та спричиняв серйозні отруєння та смерть. Капелюшок, ніжка та диски гриба мають червонувато-коричневий або оранжево-коричневий колір із жовтими смужками на ніжці.

Розподіл

У Норвегії гриб поширений навіть у Нурланді. Найчастіше гриб зустрічається у вологих ялинниках, але зустрічається і в інших лісах.

Опис

Плодові тіла мухомора загостреного забарвлені в червонувато-бурий та оранжево-коричневий. Залишки покриву найбільш чітко проявляються в середині ніжки у вигляді жовтих поясів.

Капелюшок від червоного до оранжево-коричневого тонкоребристий, з широким або загостреним горбом, у центральній частині капелюшка є підвищення. Це характерно для виду. Ближче до краю капелюшку він може бути дрібно лускоподібним.

На початку циклу росту плодового тіла капелюшок має конусоподібну або дзвоникоподібну форму, але з часом вона випрямляється, стає куполоподібною і, зрештою, розширяється. Капелюх досягає до 3-8 см шириною.

Коли край шапки виходить назовні від ніжки, диски стають видимими під павутиною, яка є характерною для роду. По краю капелюшка часто можуть залишатися залишки вуалі у вигляді тонких жовтих ниток. Потерті, розрослі диски під капелюшком світло-охряно-коричневі, але зрілі спори коричневі, тому диски поступово темніють і стають іржаво-коричневими.

Подібні види

Кілька інших видів грибів можуть нагадувати загострені мухомори. Не менш отруйний павутинник оранжево-червоний (C. orellanus) має кілька подібностей, але найчастіше без поясків на ніжці. Крім того, він має тупий горбок, більш темний колір і більш лускату структуру на капелюшку. Мабуть, найголовнішою відмінністю є місце зростання. Загострений отруйний павутинник — це переважно вид хвойних дерев, тоді як тупий отруйний павутинник росте в дубових лісах, які потребують тепла.

Ще два гриби вуалеві, які також ростуть у хвойних лісах, — це (C. gentilis) і (C. limonius). Помаранчеві гриби не є їстівними, але і не вважаються отруйними. Диски жовтіші, ніж у загострених мухоморів, капелюшок гігрофановий. Диски також більш тісно розташовані. Жовтий гриб також має гігрофановий капелюшок, і, крім того, він менший крихкий, ніж загострений отруйний гриб. Диски також жовто-коричневі порівняно з більш червонувато-коричневими дисками загостреного павутинника.

Грибники інколи плутають отруйний павутинник загострений з лисичкою трубчастою, оскільки вони часто можуть рости в одному середовищі. Також кажуть, що його плутали з лисичками справжніми, хоча ці гриби мало схожі.

Галерея

• Разом з лисичками
• Жовті смужи на стеблі
• Змінна форма
• Шапка-двиночок
• Гострий горбатий капелюх
• Росте окремо або групами
• Середні дистанційні циферблати

Перебіг отруєння

Мухомори містять токсин ореланін, речовину, яка пошкоджує печінку та нирки, але яка діє повільно та викликає серйозні симптоми лише через 3–17 днів. Оскільки гриб має отруту у дуже малих кількостях і оскільки отрута викликає симптоми пізно, пошкодження нирок часто є незворотним до того часу, коли хвора особа звертається до лікаря. У багатьох випадках необхідна трансплантація нирки.

Якщо ви підозрюєте, що проковтнули отруйний плющ, відділ інформації про отруєння рекомендує зателефонувати за цілодобовим номером телефону (103), щоб отримати консультацію щодо подальших заходів.

Історія

Тільки приблизно в 1950-х роках було виявлено, що вуалеві гриби можуть бути дуже отруйними. Понад 100 людей у Польщі отруїлися оранжево-коричневим грибом, який росте в листяному лісі. Близько 20 отруєних померли від отриманих травм. Це виявився тупий павутинник. Через це серед норвезьких грибників вже давно вважається правилом, що «гриби — це не їжа».

Нещодавно в 1977 році в Норвегії була опублікована книга про поганки, в якій можна було прочитати, що Cortinarius speciosissimus, колишня назва гострого павутинника, ймовірно, існує в Норвегії, але це ще не доведено. У тому ж році було опубліковано 4 знахідки загостреного отруйного плюща в місцях Дребак, Ос, Сетског і в Нордмарка. Пізніше в старих колекціях було знайдено кілька помилково ідентифікованих знахідок.

Пізніше з'ясувалося, що він досить поширений в Норвегії в кислих хвойних лісах, на північ від Нурланда.

Список літератури

1. (4 квітня 2011). Spiss giftslørsopp og butt giftslørsopp – to skumle sopper!. Biobloggen, . Процитовано 27 вересня 2020.
2. Egeland, Inger Lagset. Norske sopper. Gyldendal fakta. с. 254–255. ISBN .
3. Læssøe, Thomas. Sopp. Teknologisk forl. с. 72. ISBN .
4. Sivertsen, Sigmund; Gausemel, Jan. Sopp. Cappelen. с. 110. ISBN .
5. Nylén, Bo. Norsk sopphåndbok. Aschehoug. с. 275. ISBN .
6. Oransjeslørsopp. Norges sopp- og nyttevekstforbund. Процитовано 26 серпня 2023.
7. Knudsen, H. Funga Nordica. с. 661–666. ISBN .
8. Spiste dødssopp. . 3 вересня 2003. Процитовано 7 вересня 2010.
9. Dødelig giftslørsopp skjulte seg i stekepanna. . 7 вересня 2010. Процитовано 7 вересня 2010.
10. Dette er høstens farligste forveksling. . 23 вересня 2013. Процитовано 6 грудня 2020.
11. Store mengder giftig sopp i Marka. Aftenposten. 19 серпня 2016. Процитовано 27 вересня 2020.
13. Er spiss giftslørsopp giftig?. Giftinformasjonen. Процитовано 26 серпня 2023.
14. Mossberg, Bo. Cappelens soppbok. Cappelen. ISBN .
15. Gulden, Gro. Giftsopper og soppforgiftninger. Universitetsforlaget. с. 77. ISBN .
16. Blekksoppen. с. 4.
17. Cortinarius rubellus, Instutisjon: Naturhistorisk Museum — UiO. Samling: f hos Naturhistorisk Museum — UiO. Katalognummer: 56650, 56665, 56659 og 56651.
18. Store norske leksikon (2005—2007); Høiland, Klaus: spiss giftslørsopp i på snl.no. Hentet 28. august 2023.

Посилання