Найдовший день Японії яп 日本のいちばん長い日 Ніхон но ітібан наґай хі японський фільм драма 1967 року поставлений режисером Дія ф

«Найдовший день Японії» (яп. 日本のいちばん長い日, Ніхон-но ітібан наґай хі) — японський фільм-драма 1967 року, поставлений режисером . Дія фільму, сценарій якого створено на основі документальної книги Сойті Оя, відбувається в період від полудня 14 серпня 1945 року, коли імператор Хірохіто ухвалив рішення про капітуляцію Японії у Другій світовій війні і до полудня 15 серпня 1945 року, коли оголошення імператора про капітуляцію було передано по радіо японському народові.

Найдовший день Японії
яп. 日本のいちばん長い日
Японський рекламний плакат до фільму
Жанр	драма
Режисер
Продюсери	Санедзумі Фуджімото Томоюкі Танака
Сценарист
На основі	однойменної книги Сойті Оя
Оповідач	Тацуя Накадай
У головних ролях	Чішю Рю Тосіро Міфуне
Оператор	Хіроші Мурай
Композитор
Художник	Івао Акуне
Кінокомпанія	Toho
Дистриб'ютор	Toho Company
Тривалість	157 хв.
Мова	японська
Країна	Японія
Рік	1967
Дата виходу	12 серпня 1967 (Японія)
IMDb	ID 0062041
Рейтинг	IMDb:
books.bunshun.jp/ud/book/num/9784167483159

Сюжет

Фільм починається текстом Потсдамської декларації, в якій США, Англія і Китай 26 липня 1945 року зажадали беззастережної капітуляції Японії у Другій світовій війні. Під гуркіт моторів бойових літаків па екрані виникає карта Японії. Анімаційні схеми уточнюють становище на фронтах.

На засіданнях парламенту, у Вищій раді з керівництва війною, в кабінеті міністрів триває багатоденна суперечка, як реагувати на Потсдамську декларацію. Години проходить у взаємних нападках і звинуваченнях, словесних уколах і дебатах. Більшість схиляється до того, щоб ще відтягувати, вичікувати. Один лише міністр армії Анамі (Тосіро Міфуне) вимагає, щоб йому надали можливість останньої спроби — вирішального бою на власній японській території. Поки тривали дискусії, 6 серпня Хіросіма піддалася атомному бомбардуванню, а 9 серпня атомна бомба була скинута на Нагасакі. 8 серпня до Потсдамської декларації приєднався СРСР, і вже наступного дня почав військові дії в Маньчжурії…

Протягом двох годин міністр Анамі б'ється за формулювання «військова ситуація не стала сприятливою для Японії» замість слів «військова ситуація розвивається для нас все більше і більше несприятливо». Нарешті текст рескрипту складено, починається підготовка запису «голосу журавля», як шанобливо називали мову, що виходить з вуст імператора, для його першого за всю історію Японії звернення по радіо до своїх підданих.

Цієї ж ночі група молодих змовників офіцерів-фанатиків, що не бажали погоджуватися з капітуляцією, намагається схилити на свою сторону керівництво армією. Вони зустрічають розуміння, але звичка підкорятися волі імператора сильніша. «Я поважаю ваші цілі і, відверто кажучи, не можу не симпатизувати їм, — говорить змовникам командувач імператорською гвардією генерал Морі (), — але я присягав на вірність імператорові». За вірність Морі розплачується смертю. Змовники від його імені віддають наказ відрізати палац і міністерство імператорського двору від зовнішнього світу і захопити радіостанцію, щоб не допустити виходу до ефіру повідомлення про капітуляцію. Йдуть пошуки плівки, на яку записана мова імператора. У цей час на укріпленій авіабазі Ацуґі відбувається ритуал проводів смертників-камікадзе, які готуються до свого останнього вильоту для знищення трьох американських авіаносців, що наближаються до берегів Японії.

Підписавши останнім з членів кабінету рескрипт про капітуляцію, генерал Анамі вчиняє у своїй резиденції ритуальне самогубство сеппуку. Опівдні 15 серпня країна уперше почула голос імператора і дізналася про те, що війна закінчилася. На тлі документальних кадрів зруйнованих японських міст на екрані спливають фінальні титри:

«У війні на Тихому океані взяли участь 10 мільйонів японських чоловіків, тобто одна чверть усього чоловічого населення країни. Два мільйони військових загинули на фронтах, один мільйон цивільного населення загинуло в тилу. Разом 3 мільйони осіб. Кожна п'ята сім'я втратила одного члена сім'ї.
П'ятнадцять мільйонів сімей втратили житло і майно».

Над цими титрами звучить голос диктора (Тацуя Накадай): «Зараз ми відчуваємо мир, здобутий ціною такого потоку крові, поту і сліз наших співвітчизників і бажаємо, щоб ні Японію, ні кого-небудь з японців ніколи більше не відвідав такий страшний день. Це єдине, до чого ми прагнемо, чого ми бажаємо».

У ролях

Актор	Персонаж	Роль
		міністр закордонних справ
	Шунічі Мацумото	заступник міністра закордонних справ
Чішю Рю	Кантаро Судзукі	прем'єр-міністр
Со Ямамура		адмірал, міністр флоту
Тосіро Міфуне	^[en]	генерал, міністр армії
	Кейсуке Окада	міністр суспільного добробуту
Такасі Сімура	Хіроші Шімомура	директор Інформаційного бюро
	^[en]	підполковник, відділ військової справи
	Масахіко Такешіта	підполковник, відділ військової справи
	Джіро Сіїдзакі	підполковник, відділ військової справи
	Кенджі Хатанака	майор, секція військової справи
	Йошіджіро Умедзу	генерал, начальник Генерального штабу сухопутних сил
	^[en]	адмірал, начальник Головного штабу ВМФ
Рьосуке Каґава	^[en]	міністр сільського і лісового господарства
Ушіо Акаші	Хіранума Кійтіро	голова Таємної ради барон
Ісао Тамаґава	Окіцуґу Арао	полковник, начальник відділу військової справи
Хіроші Ніхо'янаґі	Акіджіро Оніші	адмірал, заступник начальника Головного штабу ВМФ
Тору Такеучі	Кобаяші	військово-морський хірург
Такеші Като	Хісацуне Сакомідзу	головний секретар кабінету міністрів
^[ja]	^[en]	генерал, командувач 1-го дивізіону імператорською гвардії
Юносуке Іто	Тошіо Нонака	генерал-майор, командувач 27-ї повітряної бригади
	Хірохіто	імператор Японії
Фуюкі Муракамі	Хіромаса Мацудзака	міністр юстиції
Хьо Кітадзава	Хосаку Хіросе	міністр фінансів
Масао Імафуку	Шюнроку Хата	маршал
Сусуму Фуджіта	Тойоджіро Хаґа	полковник, офіцер імператорської гвардії 2-го стрілецького полку
Хідейо Амамото	Такео Сасакі	капітан

Виробництво

Знімальна група

Автор сценарію —
Режисер-постановник —
Продюсери — Санедзумі Фуджімото, Томоюкі Танака
Композитор —
Оператор — Хіроші Мурай
Монтаж — Йошітамі Куроіва
Художник-постановник — Івао Акуне
Звук — Шін Ватарай

С. Хашімото, сценарист:
Мені хотілося підкреслити, що передісторією до цієї війни був майже тисячолітній період господарювання в Японії самурайських каст. Вони володіли мечем не лише для того, щоб захищати себе, але і для того, щоб винищувати безневинних людей. Тому якась близькість, спорідненість виявилася між цими самураями і гітлерівцями. У зв'язку з цим мені хотілося створити такий фільм, в якому я міг би показати, що цим найдовшим для Японії днем військової історії закінчена і історія самураїв.

Джерелом фільму стала однойменна книга Сойті Оя, яка узагальнила результати копітких досліджень японських істориків. У ній скрупульозно викладаються події однієї лише доби — 14-15 серпня 1945 року, коли японські можновладці наважилися підписати рескрипт про беззастережну капітуляцію Японії в Другій світовій війні. Сценарій стрічки написав один з провідних сценаристів Японії . Ставити фільм запропонували режисерові , але через те, що компанія Toho не погодилася з баченням фільму режисером, вимагаючи ставити його точно за написаним сценарієм, договір з ним було розірвано, а постановку доручили .

Образ імператора у фільмі

У Найдовшому дні Японії вперше в історії японського кінематографу було втілено образ живого на той час імператора Японії Хірохіто актором. Ще до початку зйомок фільму невелика замітка в газеті про плани компанії Toho, де згадувалася і екранізація «Найдовшого дня…», викликала у суспільстві гучні суперечки. Оскільки остання військова доба так чи інакше пов'язана з фігурою імператора Хірохіто, який особисто зачитав по радіо рескрипт про капітуляцію, у фільму належало показати його особу. Реакційні угрупування заявили гучний протест, вимагаючи заборонити постановку, якщо творці стрічки наважаться показати імператора — божество, роль якого виконуватиме за гроші якийсь актор. Щоб убезпечити себе, керівництво компанії передало сценарій для ознайомлення імператорській сім'ї. Заперечень не надійшло, але компанії рішуче було відмовлено у зйомках на території парку, що оточує імператорський палац, і на тлі самого палацу. В результаті Toho довелося спорудити для декількох коротких епізодів дорогі декорації.

Під час відбору акторів постала проблема виконавця ролі імператора. Незважаючи на тривале залякування, компанія Toho не збиралася вилучити цю роль з фільму, але міркувала, як не розлютивши прибічників божественного походження імператора, втілити його образ. Нарешті було винесено рішення — роль Хірохіто доручалася представникові старої і заслуженої акторської династії кабукі Хакуо Мацумото (Мацумото Хакуо I). Проте, упродовж усього фільму обличчя імператора так і не показується. Хірохіто з'являється або на загальних планах, або знятим зі спини, а в єдиному великому плані глядачі бачать лише його руку. Це було компромісне рішення, на яке пішли постановники.

Вихід на екрани

Найдовший день Японії було випущено на екрани Японії 12 серпня 1967 року, у переддень річниці капітуляції. Він став другим найкасовішим фільмом в Японії у 1967 році. Повторно стрічку було випущено 21 листопада 1982 року в рамках 50-річчя Toho.

Ремейк стрічки під назвою «Найдовший день в Японії» (у міжнародному прокаті під назвою Імператор у серпні), поставлений режисером на студії Shochiku, вийшов у 2015 році.

Сприйняття

Джозеф Л. Андерсон описує фільм як «доскіпливу реконструкцію дня капітуляції Японії і, таким чином, закінчилася війна на Тихому океані»

У рецензії на фільм газети «Йоміурі» було сказано: «Це серйозне попередження проти війни, що оживляє в пам'яті тих, хто її пережив, спогади, що були завмерлі, і що вражає людей післявоєнного покоління жахами і нещастями війни».

Визнання

Нагороди та номінації фільму «Найдовший день Японії»
Рік	Кінофестиваль/кінопремія	Категорія/нагорода	Номінант	Результат
1968	Міжнародний кінофестиваль у Чикаго	Гран-прі Золотий Г'юго за найкращий художній фільм	Найдовший день Японії	Номінація
1968	Премія Kinema Junpo	Найкращий сценарій	Шінобу Хашімото	Перемога

Коментарі

У першій статті нині чинної японської конституції записано, що «імператор є символом держави і єдності народу, його статус визначається волею усього народу, якому належить суверенна влада». Формулюванням «символ держави і єдності народу» персона імператора була позбавлена ореолу божественності, який оточував його споконвіку. Уперше образ імператора, зіграний актором, з'явився у фільмі «Імператор Мейдзі і російсько-японська війна». І хоча тоді йшлося про покійного імператора, що помер у 1912 році, спалахнула гостра дискусія: чи допустиме акторське втілення обожнюваної персони, демократично і чи прогресивно це або, навпаки, є блюзнірством.

Примітки

Инна Генс, 1972.
Galbraith, S. (2008). The Toho Studios Story: A History and Complete Filmography. Scarecrow Press. с. 241. ISBN .
Galbraith IV, 2008, с. 375.
. Variety. 9 грудня 2014. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 16 січня 2015.
Anderson, J.L. (1982). The Japanese Film: Art and Industry. Princeton University Press. с. 471. ISBN .
Нагороди та номінації фільму «Найдовший день Японії» [ 9 березня 2017 у Wayback Machine.] на сайті IMDb

Джерела

И. Генс. Глава VII. Самый длинный день Японии // Меч и Хиросима (Тема войны в японском киноискусстве) / Ответственный редактор Ю. М. Ханютин. — М. : Искусство, 1972. — С. 123—145. — 10000 прим.(рос.)

Посилання

Найдовший день Японії на сайті IMDb (англ.) (станом на 28.11.2016)
日本のいちばん長い日 (Найдовший день Японії) на сайті Japanese Movie Database (яп.)
Найдовший день Японії на сайті Rotten Tomatoes (англ.) (станом на 28.11.2016)

[П-2] У першій статті нині чинної японської конституції записано, що «імператор є символом держави і єдності народу, його статус визначається волею усього народу, якому належить суверенна влада». Формулюванням «символ держави і єдності народу» персона імператора була позбавлена ореолу божественності, який оточував його споконвіку. Уперше образ імператора, зіграний актором, з'явився у фільмі «Імператор Мейдзі і російсько-японська війна». І хоча тоді йшлося про покійного імператора, що помер у 1912 році, спалахнула гостра дискусія: чи допустиме акторське втілення обожнюваної персони, демократично і чи прогресивно це або, навпаки, є блюзнірством.

[FOOTNOTE''Инна_Генс''1972-1] Инна Генс, 1972.

[toho-3] Galbraith, S. (2008). The Toho Studios Story: A History and Complete Filmography. Scarecrow Press. с. 241. ISBN .

[FOOTNOTEGalbraith_IV2008375-4] Galbraith IV, 2008, с. 375.

[5] . Variety. 9 грудня 2014. Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 16 січня 2015.

[6] Anderson, J.L. (1982). The Japanese Film: Art and Industry. Princeton University Press. с. 471. ISBN .

[7] Нагороди та номінації фільму «Найдовший день Японії» [ 9 березня 2017 у Wayback Machine.] на сайті IMDb