Вогнище

Во́гнище, рідше о́гнище — місце для розкладання вогню, як правило, усередині приміщення.

Вогнище
Не раніше	неправильна дата (досяжна точність)
Вогнище у Вікісховищі

Вогнище з кухонним начинням (казан на регульованому гаку, сковорода, ручні жорна та ін.)

Вогнище в голландському стилі. Будинок ^[nl], Ворбюрг, Нідерланди.

Ця стаття про місце для вогню у приміщенні. Про купу хмизу, що горить див. Багаття.

У культурі

Домашнім (домовим, ро­динним, сімейним) вогнищем прийнято називати свою оселю, родину. Це йде з давніх часів, коли святинею дому було вогнище, де горів вогонь — джерело тепла в оселі. Всі обряди, пов'язані з до­мовим вогнищем, виконував бать­ко, голова родини. Божеством домового вогнища був домовик.

У Стародавньому Римі простір у середині житлового будинку був відомий як атріум (atrium) — його назва походить від ater («чорний», «темний») і пов'язана зі стінами, закіптявілими від вогнища, що первісно розташовувалося в його центрі. На честь богині вогнища Форнакс справляли свята — форнакалії.

Згідно з однією з гіпотез, зі словом огнище в значенні «вогнище, дім» пов'язана назва давньоруської посади огнищанина (за іншим припущенням, вона походить від іншого значення слова, а саме вирубаної і випаленої ділянки в лісі).

Інші значення

• Вогнище — те ж саме, що й багаття
• Вогнище — місце, де горіло багаття

Див. також

• Вогонь
• Камін
• Кабиця
• Піч
• Груба

Примітки

1. Вогнище // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
2. . Архів оригіналу за 27 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2016.
3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — .