Кінематограф Уругваю один з видів художньої творчості Уругваю національний стиль і спосіб подачі кінематографічного мате

Кінематограф Уругваю — один з видів художньої творчості Уругваю, національний стиль і спосіб подачі кінематографічного матеріалу, а також економічні взаємини, пов'язані з процесом виробництва і прокатом творів.

Великий вплив на уругвайський кінематограф історично мало сусіднє аргентинське і кіно.

Історія

Перший фільм показано 1896 року, а знято 1898 року (^[es]»). Однак вважається, що першою національною картиною була стрічка під назвою ^[es]» (1923), знята режисером ^[es], оскільки попередній період пов'язаний з домінуванням аргентинського кіно. До 1930-х знімалися, переважно, документальні стрічки, але з початком економічної депресії виробництво зупинилося і ожило тільки після Другої світової війни. За період від 1936 до 1959 року знято близько десятка повнометражних фільмів. Кінець 1950-х і 1960-і відзначені приходом неореалізму і відсутністю аргентинського впливу, крім більш ранніх робіт ^[ru]. Повнометражні драми виникли тільки в 1980-х і розповідали про гаучо: " " (ісп. Guri, 1980) і (ісп. Mataron a Venancio Flores1982).

Після встановлення демократії кілька малобюджетних фільмів виявилися успішними серед глядачів і критиків: ^[es]» (1993, реж. ^[es]); ^[es]» (1994) реж. ; ^[es]» (1997) реж. . В країні виходять ^[es]» (2000) і ^[es]» (2002) режисера ; комедійний фільм ^[ru]» (2002) режисерського дуету ^[en] і ^[ru] і чорна комедія ^[ru] (2003, Хуан Пабло Ребелья), яка здобула приз на Каннському кінофестивалі. Ще одна комедія ^[es]» (2007), режисерів ^[es] і ^[es], розповідає про підготовку до приїзду папи в провінційне містечко. Комедія ^[es]» (2009) завоювала призи і стала номінантом багатьох престижних фестивалів.

Актори та акторки

Найвідомішою в світі уругвайською акторкою є Наталія Орейро. Також має популярність Чіна Сорілья, яка отримала приз на ММКФ 2004 року за фільм "^[es]". Багато уругвайських акторів і акторок роблять кар'єру одночасно в Уругваї та Аргентині. Спільні роботи Уругваю помітні у фільмах ^[es]» ^[es] (1998, Аргентина), та в інших латиноамериканських країнах. Так, уругвайка за походженням, ^[es], стала зіркою кіно і телебачення, живучи і працюючи виключно в Мексиці, хоча громадянство цієї країни вона отримала лише через 4 роки після свого дебюту на ТБ.

Примітки

Brian Darr (17 серпня 2012). A ‘Useful’ Guide to Uruguayan Film (англ.). fandor. Архів оригіналу за 7 січня 2013. Процитовано 8 листопада 2012.
Лариса Меламед (1972). . Мифы и реальность: Зарубежное кино сегодня / Сб. ст. Вып. 3. Научно-просветительский журнал «Скепсис». Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 8 листопада 2012.
Tim Burford. The Bradt Travel Guide Uruguay. — USA, 2010. — С. 34—35. — .
Tamara L. Falicov (2002). Film Policy under MERCOSUR: The Case of Uruguay. Vol 27, No 1 (англ.). Canadian Journal for Communication. Архів оригіналу за 7 січня 2013. Процитовано 8 листопада 2012.

Посилання

Хронологія уругвайського повнометражного кіно (1919—1999) [ 19 лютого 2022 у Wayback Machine.](ісп.)

[fandor-1] Brian Darr (17 серпня 2012). A ‘Useful’ Guide to Uruguayan Film (англ.). fandor. Архів оригіналу за 7 січня 2013. Процитовано 8 листопада 2012.

[novoe-2] Лариса Меламед (1972). . Мифы и реальность: Зарубежное кино сегодня / Сб. ст. Вып. 3. Научно-просветительский журнал «Скепсис». Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 8 листопада 2012.

[bradt-3] Tim Burford. The Bradt Travel Guide Uruguay. — USA, 2010. — С. 34—35. — .

[4] Tamara L. Falicov (2002). Film Policy under MERCOSUR: The Case of Uruguay. Vol 27, No 1 (англ.). Canadian Journal for Communication. Архів оригіналу за 7 січня 2013. Процитовано 8 листопада 2012.