Салангана гірська Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тв

Салангана гірська

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина:	Серпокрильцеві (Apodidae)
Рід:	Бура салангана (Aerodramus)
Вид:	Салангана гірська

Біноміальна назва

Aerodramus hirundinaceus
(Stresemann, 1914)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Collocalia hirundinacea
Aerodramus hirundinacea

Посилання

Вікісховище:	Aerodramus hirundinaceus
Віківиди:	Aerodramus hirundinaceus
ITIS:	554952
МСОП:	22686525
NCBI:	1496111

Саланга́на гірська (Aerodramus hirundinaceus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини серпокрильцевих (Apodidae). Мешкає на Новій Гвінеї і на сусідніх островах.

Опис

Довжина птаха становить 11-13 см. Верхня частина тіла рівномірно темно-коричнева, у деяких птахів надхвістя блідіше. Нижня частина тіла блідо-сіра або сіра, серелина горлі більш темна. Хвіст виїмчастий. Дзьоб невеликий. У представників підвиду A. h. baru верхня частина тіла більш темна. а нижня частина тіла більш коричнева. Від бурих саланган гірські салангани відрізняються менш опереними лапами, меншим і більш вигнутим дзьобом, верхня частина тіла у них більш темна, блискуча, а нижня частина тіла світліша.

В польоті птахи видають приємний на слух щебет. Також вони використовують низькі металеві клацаючі звуки для ехолокації в печерах.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

A. h. baru (Stresemann & Paludan, 1932) — острів Япен;
A. h. hirundinaceus (Stresemann, 1914) — гори Нової Гвінеї, острови Каркар і ^[en].

Поширення і екологія

Гірські салангани мешкають в Індонезії і Папуа Новій Гвінеї. Вони живуть переважно у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, на висоті до 4000 м над рівнем моря. Гніздяться в печерах, формують гніздові колонії. Живляться комахами, яких ловлять в польоті. Гніздо робиться з моху, папороті, трави і корінців, які скріплюються за допомогою слини. В деяких високогірних районіх гнізда були знайдені на підлозі печери, що, ймовірно, пов'язано з тим, що змії, основні хижаки, що розорюють птахині гнізда, рідко зустрічаються на висоті понад 1000 м над рівнем моря. В кладці одне біле яйце вагою 2 г. Пташенята покидають гніздо через 57-74 дні після вилуплення, що є дуже довгим періодом серед серпокрильців. Успішність гніздування порівняно велика і становить 61%.

Примітки

BirdLife International (2016). Aerodramus hirundinaceus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 листопада 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 листопада 2022.
Tarburton, Michael K. (2003) "The breeding biology of the Mountain Swiftlet, Aerodramus hirundinaceus, in Irian Jaya" Emu 103 (2): 177 - 182 DOI:10.1071/MU00081

Джерела

Chantler, Phil & Driessens, Gerald (2000) Swifts: a Guide to the Swifts and Treeswifts of the World, 2nd ed., Pica Press, East Sussex.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Aerodramus hirundinaceus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 листопада 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Owlet-nightjars, treeswifts, swifts. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 листопада 2022.

[Emu-4] Tarburton, Michael K. (2003) "The breeding biology of the Mountain Swiftlet, Aerodramus hirundinaceus, in Irian Jaya" Emu 103 (2): 177 - 182 DOI:10.1071/MU00081