Джіттербаг

Джиттербаґ (англ. jitter — трястися, bug — неврастенік, панікер) — популярний у 1930-50-і роки танець, який характеризується швидкими, різкими рухами, схожий на бугі-вугі і рок-н-рол. Належить до групи свінгових танців, разом з лінді-хопом і джайвом.

Ті, що танцюють джіттербаґ (1938)

Назва

За однією з версій, назва танцю походить від жаргонного терміну, який означає алкогольний делірій. Вона знаходить непряме підтвердження в пісні Кеба Келловея Call of the Jitter Bug, де прослідковується зв'язок між танцем і вживанням алкоголю:

If you'd like to be a jitter bug ,

First thing you must do is get a jug ,

Put whiskey, wine and gin within,

And shake it all up and then begin.

Grab a cup and start to toss,

You are drinking jitter sauce!

Do not you worry, you just mug,

And then you'll be a jitter bug!

На думку музичного теоретика Олега Корольова, назва танцю походить від жаргонної назви неврастеніка, божевільного.

Історія

Приблизний час появи танцю — початок 1930-х років. Він зародився в негритянському середовищі як подальший розвиток лінді-хопу, з якого відділився за рахунок прояву ексцентричних акробатичних елементів: перекидань, шпагатів, підскакувань і підкидань — і через їх травмонебезпечність у деяких місцях його навіть забороняли.

Танець популяризував Кеб Келловей, який побачив його в 1934 році і записав пісню Call of the Jitter Bug, а також випустив фільм Cab Calloway's Jitterbug Party. Слідом за ним про нове яскраве явище почала писати преса, і до 1936 року танець поширився по всіх Сполучених Штатах. У роки Другої світової війни він знайшов прихильників і в Європі, залишаючись популярним до 1950-х, коли йому на зміну прийшли більш сучасні танці схожого стилю.

Техніка

Джиттербаґ — парний танець на розмір 4/4. Як елементи танцю використовуються тряска тіла і кінцівок, підстрибування і обертання, а також акробатичні елементи, наприклад, перекидання партнерки або партнера. Також для нього характерні імпровізація та запозичення елементів інших танців. Деякі критики відзначають різну техніку у білих і чорношкірих виконавців, називаючи оригінальну негритянську манеру одним із кращих прикладів жанру, а танець у виконанні білих — незграбним.

Примітки

1. Королёв О. К. Краткий энциклопедический словарь джаза, рок- и поп-музыки: Термины и понятия. — М. : Музыка, 2006. — 168 с.
2. Frankie Manning; Cynthia R. Millman. Frankie Manning: Ambassador of Lindy Hop. — Philadelphia, Pennsylvania : ^[en], 2007. — С. 238. — .
3. Stearns, Marshall and Jean. Jazz Dance: The Story of American Vernacular Dance. — New York : Macmillan, 1968. — P. 331. — .
4. Германов, Виктор Георгиевич. Танцевальный словарь: танцы балов и дискотек. — Издательский дом «АСТА», 2009. — С. 153—154. — .