Хрестовий корінь лікарський кнік бенедиктинський хрестовий корінь бенедиктинський Cnicus benedictus синонім Carduus bene

Хрестовий корінь лікарський, кнік бенедиктинський, хрестовий корінь бенедиктинський (Cnicus benedictus, синонім Carduus benedictus) — однорічна, рідше дворічна павутинистоволохата трав'яниста рослина родини айстрових (складноцвітих).

Хрестовий корінь лікарський

Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Айстроцвіті (Asterales)
Родина:	Айстрові (Asteraceae)
Підродина:	Carduoideae
Триба:	Cynareae
Рід:	Cnicus L.
Вид:	*Хрестовий корінь лікарський (C. benedictus)*
Біноміальна назва
*Cnicus benedictus* L.
Синоніми
Centaurea benedicta

Стебло прямостояче, колюче, липкозалозисте, 30—50 см заввишки, з полеглими гілками. Листки сірувато-зелені, перистороздільні або зубчасто-лопатеві, з колючками на зубчиках; прикореневі листки до основи звужені в крилатий черешок, стеблові — чергові, сидячі.

Квітки дрібні, трубчасті, жовтаві, зібрані одиничними кошиками на верхівці стебла й кінцях гілок; обгортка з жовтавих колючих листочків. Плід — сім'янка. Цвіте у червні — липні.

Поширення

Дико росте на Кавказі і в Середній Азії. В Україні рослину розводять у садах. Інколи дичавіє.

Заготівля і зберігання

Для виготовлення ліків використовують траву (лат. Herba Cnici benedicti, синонім — Herba Cardui benedicti), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Збирають верхівки стебел і прикореневі листки. Сушать на вільному повітрі в затінку або в сушарках при температурі, не вищій за 45°. Сухої сировини виходить 20—25 %. Зберігають у сухому приміщенні.

Хімічний склад

Трава кніку бенедиктинського містить сесквітерпеновий лактон кніцин (0,2 % ), гіркі й дубильні речовини, смоли (5%), стерини, слиз, ефірну олію, аскорбінову кислоту.

Фармакологічні властивості і використання

В науковій медицині настій трави рослини використовують як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення. Ці властивості рослини зумовлені наявністю в ній глікозиду кніцину, який у терапевтичних дозах підвищує чутливість до смакових подразників, стимулює виділення шлункового соку і зменшує ферментацію в кишках; великі дози спричинюють печіння, блювання, коліки і пронос.

У народній медицині рослину використовують при подагрі, жовтяниці, запорах, атонії шлунково-кишкового тракту після запальних процесів, при бронхіальній астмі, катарах дихальних шляхів і як засіб, що стимулює нервову систему і регулює менструальний цикл. Суміш потовченої свіжої трави з хлористим амонієм використовують для лікування раку шкіри.

Примітки

Cnicus benedictus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .
Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962. — 340 с.
Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.

Джерела

Кнік бенедиктинський // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 206. — .

[1] Cnicus benedictus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — .

[2] Російсько-український словник ботанічної термінології і номенклатури. — К.: Вид-во АН УРСР, 1962. — 340 с.

[3] Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.