Папуга червонодзьоб чорноплечий Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukary

Папуга-червонодзьоб чорноплечий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина:	Psittaculidae
Рід:	Папуга-червонодзьоб (Tanygnathus)
Вид:	Папуга-червонодзьоб чорноплечий

Біноміальна назва

Tanygnathus megalorynchos
(Boddaert, 1783)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Psittacus megalorhynchos Boddaert, 1783

Посилання

Вікісховище:	Tanygnathus megalorynchos
Віківиди:	Tanygnathus megalorynchos
ITIS:	554862
МСОП:	22685006
NCBI:	678587

Папу́га-червонодзьо́б чорноплечий (Tanygnathus megalorynchos) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Мешкає на островах Воллесії.

Опис

Довжина птаха становить 41-44 см, вага 260 г. Забарвлення переважно зелене, нижня частина тіла жовтувато-зелене. Надхвістя блакитне, пера на плечах чорнуваті зі світлішими зеленуватими або жовтуватими краями. Хвіст зверху зелений з жовтим кінчиком, знизу жовтий. Махові пера синьо-зелені. Дзьоб характерний, великий і червоний. Райдужки білі або жовтуваті, лапи зеленувато-сірі або чорний. Статевий диморфізм слабо виражений, самиці є дещо блідішими за самців. У молодих птахів другорядні і третьорядні покривні пера крил зелені. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням.

Таксономія

Чорноплечий папуга-червонодзьоб був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1779 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Нової Гвінеї. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Psittacus megalorynchos у своїй праці «Planches Enluminées». Пізніше вид був переведений до роду Папуга-червонодзьоб (Tanygnathus), введеного німецьким натуралістом Йоганном Ваглером у 1832 році. Чорноплечий папуга-червонодзьоб є типовим видом цього роду.

Підвиди

Виділяють п'ять підвидів:

T. m. megalorynchos (Boddaert, 1783) — острови ^[en], ^[en], ^[en] (поблизу Сулавесі), острів Флорес, північні Молуккські острови, острови Раджа-Ампат, острови ^[en] (крайній південь Філіппін);
T. m. affinis Wallace, 1863 — центральні Молуккські острови (Буру, Серам, Амбон, Харуку та інші острови Серамського моря);
T. m. sumbensis Meyer, AB, 1881 — острів Сумба (центральні Малі Зондські острови);
T. m. hellmayri Mayr, 1944 — острови ^[en] і ^[en] та південний захід острова Тимор;
T. m. subaffinis Sclater, PL, 1883 — ^[en] і Танімбар (південні Молуккські острови).

Поширення і екологія

Чорноплечі папуги-червонодзьоби мешкають в Індонезії і на Філіппінах. Вони живуть у вологих тропічних лісах, на узліссях, в мангрових лісах, садах і на кокосових плантаціях. Зустрічаються переважно на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться плодами, квітками і горіхами. Сезон розмноження триває з серпня по грудень. В кладці 2 яйця.

Примітки

BirdLife International (2016). Tanygnathus megalorynchos: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 01 серпня 2022
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le perroquet à bec couleur de sang. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 169—170.
Buffon, Georges-Louis Leclerc de; ; ; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Perroquet, de la Nouvelle Guinée. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 713.
Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 45, Number 713.
Wagler, Johann Georg (1832). Monographia Psittacorum. Abhandlungen der mathematisch-physikalischen Classe, Königlich-Bayerische Akademie der Wissenschaften (лат.). 1: 463–750 [501].
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 серпня 2022.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Tanygnathus megalorynchos: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 01 серпня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). Le perroquet à bec couleur de sang. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 169—170.

[4] Buffon, Georges-Louis Leclerc de; ; ; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Perroquet, de la Nouvelle Guinée. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 713.

[5] Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 45, Number 713.

[6] Wagler, Johann Georg (1832). Monographia Psittacorum. Abhandlungen der mathematisch-physikalischen Classe, Königlich-Bayerische Akademie der Wissenschaften (лат.). 1: 463–750 [501].

[ioc-7] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 01 серпня 2022.