Степан Валеріанович Балмашов (3 ( 15) квітня 1881, Архангельськ — 3 ( 16) травня 1902, Шліссельбург, Санкт-Петербурзька губернія , Російська імперія) — російський революціонер, терорист, студент Київського університету. Перша в історії особа, страчена з політичних мотивів під час царства Миколи II .
Балмашов Степан Валеріанович | |
---|---|
Народився | 15 квітня 1881 Архангельськ, Російська імперія |
Помер | 16 травня 1902 (21 рік) Шліссельбург, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія ·повішення |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | революціонер, терорист, член або РСДРП, або Партії соціалістів-революціонерів, вбивця Сіпягіна |
Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
Батько | Балмашов Валеріан Олександрович |
Мати | Балмашова Марія Миколаївна |
|
Революційна діяльність
Народився в Архангельську в сім'ї політичного засланця, народника .
1900 року вступив до Київського університету в момент підйому студентського руху і відразу ж узяв у ньому найактивнішу участь. На студентські заворушення уряд відповідає постановою про здачу в солдати 183 київських студентів, у тому числі й Балмашова.
Наприкінці січня 1901 року Степана як одного з керівників студентського страйку заарештували і після трьох місяців ув'язнення відправили до Рославля Смоленської губернії під нагляд військового начальства. До осені 1901 року внаслідок нового урядового курсу «серцевого піклування» звільнився від військової служби та поїхав до Харкова, де розраховував вступити до університету. Зважаючи на його неблагонадійність у прийомі до університету йому відмовили, але Балмашов, пробувши там місяць, встиг вибудувати зв'язки з місцевими революційними організаціями і почав вести робочі гуртки як соціал-демократів, так і соціалістів-революціонерів (таку двоїстість він пояснював тим, що не знаходив, по суті, різниці між зазначеними партіями у практичній лінії здійснення ними своїх програм). З Харкова повернувся до Києва, де, всупереч його очікуванням, його знову прийняли до університету.
У Києві він знайомиться з Григорієм Гершуні, який сильно на нього вплинув, і, власне, вмовив юнака до терористичного акту .
Вбивство Сіпягіна
У вівторок, 2 (15) квітня 1902 року, о першій годині дня до будівлі Маріїнського палацу під'їхала прольотка, в якій знаходився Балмашов . Він, одягнений у форму ад'ютанта, попрямував до палацу і, дізнавшись від чергового унтер-офіцера, що міністр внутрішніх справ ще не прибув, заявив, що в такому випадку поїде до Сіпягіна додому, проте незабаром змінив рішення і залишився чекати на нього у швейцарській .
За кілька хвилин увійшов і міністр . Балмашов підійшов до останнього і зі словами, що привіз пакет з паперами від великого князя Сергія Олександровича, зробив у Сипягіна кілька пострілів, завдавши смертельних ран, від яких міністр за годину (за іншою версією — за кілька годин ) помер.
У разі відсутності можливості ліквідувати Сіпягіна планувалося вчинити вбивство К. П. Побєдоносцева .
Суперечка про партійну приналежність Балмашова
У зв'язку з терористичним актом Балмашова виникла полеміка між органом соціал-демократів «Іскрою» та бойовою організацією соціалістів-революціонерів, підтриманою їх органом «Революційна Росія» щодо приналежності Степана Валеріановича до партії есерів і по суті питання про терор.
Останні дорікали «Іскрі» у неправильному висвітленні політичного світогляду Балмашова. Бойова організація партії соціалістів-революціонерів та «Революційна Росія» заявляли, що терорист скоїв вбивство Сіпягіна як член партії есерів, який виконав постанову ЦК партії.
«Іскра», посилаючись на категоричне твердження Балмашова на суді, що «його єдиним помічником був російський уряд» і відсутність у його заяві хоча б єдиного слова про бойову організацію партії соціалістів-революціонерів, розцінювала терористичний акт як відповідь представника студентства на спробу ліквідації студентського руху . "Іскра" писала, що "охоче вірить", що Балмашов був соціалістом, "не сумнівається" в тому, що він був революціонером, але зовсім не видно, що "Балмашов був соціалістом-революціонером".
Розслідування, суд і страта
Імператор віддав розпорядження про розгляд справи про вбивство Сіпягіна військовому трибуналу .
На одному з допитів Балмашов заявив: «Терористичний спосіб боротьби я вважаю нелюдським і жорстоким, але він є неминучим за сучасного режиму» .
Військовий суд засудив його до страти через повішення. Його мати надсилала Миколі II прохання про помилування сина, проте імператор погодився зробити амністію терориста лише у разі подання прохання про помилування ним особисто .
Товариш міністра внутрішніх справ П. Н. Дурново та директор департаменту поліції С. Е. Зволянський переконували Балмашова подати прохання про помилування, але він відмовився .
Тоді до нього послали відомого петербурзького священика та громадського діяча Г. С. Петрова, на всі умовляння якого засуджений відповідав, що «має йти на страту, інакше подача прохання поселить розбрат у партії; одні звинувачуватимуть його, інші — захищатимуть і багато сил витратять на таку нікчемну справу, а смерть його об'єднає всіх» .
Степана Балмашова було повішено у Шліссельбурзькій фортеці о п'ятій годині ранку 3 (16) травня 1902 року.
Примітки
- Балязин В. Н. Тайны дома Романовых. — М. : ОЛМА Медиа Групп, 2010. — С. 404. — (Историческая библиотека «ОЛМА-ПРЕСС»)
- История российского терроризма. — М. : Голос, 1995. — С. 287—288. — . з джерела 9 липня 2020
- Убийство министра Д. С. Сипягина // Новости дня : газета. — .
- Лонге Ж., Зильбер Г. Террористы и охранка. — М. : Советская Россия, 1991. — С. 98.
- http://www.mysteriouscountry.ru/wiki/index.php/Витте_Сергей_Юльевич/Воспоминания%7CВітте С. Ю.: Спомини
- За горьковской строкой: реальный факт и правда искусства в романе «Жизнь Клима Самгина». — М. : , 1976. — С. 186.
- Перед бурей: воспоминания. — Нью-Йорк : , 1953.
- Вайнберг И. И. Жизнь Клима Самгина М. Горького: Историко-литературный комментарий. — М. : Просвещение, 1971. — 380 с.
- Вайнберг И. И. За горьковской строкой: реальный факт и правда искусства в романе «Жизнь Клима Самгина». — М. : Советский писатель, 1976. — С. 187.
- Лонге Ж., Зильбер Г. Террористы и охранка. — М. : Советская Россия, 1991. — С. 99.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stepan Valerianovich Balmashov 3 15 kvitnya 1881 Arhangelsk 3 16 travnya 1902 Shlisselburg Sankt Peterburzka guberniya Rosijska imperiya rosijskij revolyucioner terorist student Kiyivskogo universitetu Persha v istoriyi osoba strachena z politichnih motiviv pid chas carstva Mikoli II Balmashov Stepan ValerianovichNarodivsya15 kvitnya 1881 1881 04 15 Arhangelsk Rosijska imperiyaPomer16 travnya 1902 1902 05 16 21 rik Shlisselburg Sankt Peterburzka guberniya Rosijska imperiya povishennyaKrayina Rosijska imperiyaDiyalnistrevolyucioner terorist chlen abo RSDRP abo Partiyi socialistiv revolyucioneriv vbivcya SipyaginaAlma materKNU imeni Tarasa ShevchenkaBatkoBalmashov Valerian OleksandrovichMatiBalmashova Mariya Mikolayivna Mediafajli u VikishovishiRevolyucijna diyalnistNarodivsya v Arhangelsku v sim yi politichnogo zaslancya narodnika 1900 roku vstupiv do Kiyivskogo universitetu v moment pidjomu studentskogo ruhu i vidrazu zh uzyav u nomu najaktivnishu uchast Na studentski zavorushennya uryad vidpovidaye postanovoyu pro zdachu v soldati 183 kiyivskih studentiv u tomu chisli j Balmashova Naprikinci sichnya 1901 roku Stepana yak odnogo z kerivnikiv studentskogo strajku zaareshtuvali i pislya troh misyaciv uv yaznennya vidpravili do Roslavlya Smolenskoyi guberniyi pid naglyad vijskovogo nachalstva Do oseni 1901 roku vnaslidok novogo uryadovogo kursu sercevogo pikluvannya zvilnivsya vid vijskovoyi sluzhbi ta poyihav do Harkova de rozrahovuvav vstupiti do universitetu Zvazhayuchi na jogo neblagonadijnist u prijomi do universitetu jomu vidmovili ale Balmashov probuvshi tam misyac vstig vibuduvati zv yazki z miscevimi revolyucijnimi organizaciyami i pochav vesti robochi gurtki yak social demokrativ tak i socialistiv revolyucioneriv taku dvoyistist vin poyasnyuvav tim sho ne znahodiv po suti riznici mizh zaznachenimi partiyami u praktichnij liniyi zdijsnennya nimi svoyih program Z Harkova povernuvsya do Kiyeva de vsuperech jogo ochikuvannyam jogo znovu prijnyali do universitetu U Kiyevi vin znajomitsya z Grigoriyem Gershuni yakij silno na nogo vplinuv i vlasne vmoviv yunaka do teroristichnogo aktu Vbivstvo SipyaginaU vivtorok 2 15 kvitnya 1902 roku o pershij godini dnya do budivli Mariyinskogo palacu pid yihala prolotka v yakij znahodivsya Balmashov Vin odyagnenij u formu ad yutanta popryamuvav do palacu i diznavshis vid chergovogo unter oficera sho ministr vnutrishnih sprav she ne pribuv zayaviv sho v takomu vipadku poyide do Sipyagina dodomu prote nezabarom zminiv rishennya i zalishivsya chekati na nogo u shvejcarskij Za kilka hvilin uvijshov i ministr Balmashov pidijshov do ostannogo i zi slovami sho priviz paket z paperami vid velikogo knyazya Sergiya Oleksandrovicha zrobiv u Sipyagina kilka postriliv zavdavshi smertelnih ran vid yakih ministr za godinu za inshoyu versiyeyu za kilka godin pomer Ministr vnutrishnih sprav Sipyagin U razi vidsutnosti mozhlivosti likviduvati Sipyagina planuvalosya vchiniti vbivstvo K P Pobyedonosceva Superechka pro partijnu prinalezhnist Balmashova Stepan Balmashov u formi ad yutanta U zv yazku z teroristichnim aktom Balmashova vinikla polemika mizh organom social demokrativ Iskroyu ta bojovoyu organizaciyeyu socialistiv revolyucioneriv pidtrimanoyu yih organom Revolyucijna Rosiya shodo prinalezhnosti Stepana Valerianovicha do partiyi eseriv i po suti pitannya pro teror Ostanni dorikali Iskri u nepravilnomu visvitlenni politichnogo svitoglyadu Balmashova Bojova organizaciya partiyi socialistiv revolyucioneriv ta Revolyucijna Rosiya zayavlyali sho terorist skoyiv vbivstvo Sipyagina yak chlen partiyi eseriv yakij vikonav postanovu CK partiyi Iskra posilayuchis na kategorichne tverdzhennya Balmashova na sudi sho jogo yedinim pomichnikom buv rosijskij uryad i vidsutnist u jogo zayavi hocha b yedinogo slova pro bojovu organizaciyu partiyi socialistiv revolyucioneriv rozcinyuvala teroristichnij akt yak vidpovid predstavnika studentstva na sprobu likvidaciyi studentskogo ruhu Iskra pisala sho ohoche virit sho Balmashov buv socialistom ne sumnivayetsya v tomu sho vin buv revolyucionerom ale zovsim ne vidno sho Balmashov buv socialistom revolyucionerom Rozsliduvannya sud i strataImperator viddav rozporyadzhennya pro rozglyad spravi pro vbivstvo Sipyagina vijskovomu tribunalu Na odnomu z dopitiv Balmashov zayaviv Teroristichnij sposib borotbi ya vvazhayu nelyudskim i zhorstokim ale vin ye neminuchim za suchasnogo rezhimu Vijskovij sud zasudiv jogo do strati cherez povishennya Jogo mati nadsilala Mikoli II prohannya pro pomiluvannya sina prote imperator pogodivsya zrobiti amnistiyu terorista lishe u razi podannya prohannya pro pomiluvannya nim osobisto Tovarish ministra vnutrishnih sprav P N Durnovo ta direktor departamentu policiyi S E Zvolyanskij perekonuvali Balmashova podati prohannya pro pomiluvannya ale vin vidmovivsya Todi do nogo poslali vidomogo peterburzkogo svyashenika ta gromadskogo diyacha G S Petrova na vsi umovlyannya yakogo zasudzhenij vidpovidav sho maye jti na stratu inakshe podacha prohannya poselit rozbrat u partiyi odni zvinuvachuvatimut jogo inshi zahishatimut i bagato sil vitratyat na taku nikchemnu spravu a smert jogo ob yednaye vsih Stepana Balmashova bulo povisheno u Shlisselburzkij forteci o p yatij godini ranku 3 16 travnya 1902 roku PrimitkiBalyazin V N Tajny doma Romanovyh M OLMA Media Grupp 2010 S 404 Istoricheskaya biblioteka OLMA PRESS Istoriya rossijskogo terrorizma M Golos 1995 S 287 288 ISBN 5 7117 0111 8 z dzherela 9 lipnya 2020 Ubijstvo ministra D S Sipyagina Novosti dnya gazeta Longe Zh Zilber G Terroristy i ohranka M Sovetskaya Rossiya 1991 S 98 http www mysteriouscountry ru wiki index php Vitte Sergej Yulevich Vospominaniya 7CVitte S Yu Spomini Za gorkovskoj strokoj realnyj fakt i pravda iskusstva v romane Zhizn Klima Samgina M 1976 S 186 Pered burej vospominaniya Nyu Jork 1953 Vajnberg I I Zhizn Klima Samgina M Gorkogo Istoriko literaturnyj kommentarij M Prosveshenie 1971 380 s Vajnberg I I Za gorkovskoj strokoj realnyj fakt i pravda iskusstva v romane Zhizn Klima Samgina M Sovetskij pisatel 1976 S 187 Longe Zh Zilber G Terroristy i ohranka M Sovetskaya Rossiya 1991 S 99