Малама Павло Миколайович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Малама.

Павло Миколайович Малама (1862(1862) — після 1918) — дворянин Російської імперії з козацько-старшинського роду, державний діяч, депутат Державної думи Російської імперії ^[ru] від Полтавської губернії.

Малама Павло Миколайович
Депутат Державної думи Російської імперії ^[ru] від Полтавської губернії
1907 — 1908
Наступник:	Модест Коченевський
Народження:	1860
Смерть:	не раніше 1918
Країна:	Російська імперія
Освіта:	Петровський Полтавський кадетський корпус і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 1862 року в родині Миколи Федоровича Малами та Надії Вікторівни Спаської. Походив із дворянського роду козацько-старшинського походження Малама.

Навчався в Полтавській військовій гімназії та ^[ru]. У 1881—1888 роках служив в ^[ru], звідки пішов у відставку у званні штабсротмістра.

Після звільнення з військової служби займався громадською діяльністю. 1889 року обраний почесним мировим суддею та гласним Хорольського, а 1892 — Кременчуцького повітів. У Кременчуці був членом училищної ради, у Полтаві — товаришем голови Опікунської ради та головою педагогічної ради Жіночої художньо-ремісничої школи імені С. С. Хрульова. 1893 року призначений віцепрезидентом Полтавського сільськогосподарського товариства. Був полтавським губернським гласним, з 1905 — гласним Полтавської міської думи.

15 жовтня 1907 року обраний депутатом Державної думи ^[ru] від Полтавської губернії. Увійшов до фракції октябристів, працював у комісіях з виконання державного розпису доходів та витрат, з переселенської справи, в розпорядчій комісії. Підписав законопроєкти «Про вдосконалення селянського господарства та сільського господарства в Росії загалом» та «Про змінення земського виборчого закону». 19 травня 1908 року склав повноваження депутата думи; його замінив Модест Коченевський.

1918 року був затриманий більшовиками. Подальша доля невідома.

Родина

Єлизавета Іванівна Малама

Одружився з Єлизаветою Іванівною Булюбаш — дочкою поміщика Івана Петровича Булюбаша. У шлюбі було двоє дітей:

• Гліб;
• Наталія (1889 — 10 липня 1984), емігрувала до Франції, похована на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа.

Примітки

1. Малороссійскій родословникъ, 1912, с. 351, 354.
2. Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 309.
3. Малороссійскій родословникъ, 1912, с. 356—357.
4. В. Н. Чуваков. Незабытые могилы. Российское зарубежье: некрологи 1917—1997. — Москва : Российская государственная библиотека, 2005. — Т. 6. Кн. 2. — С. 156. з джерела 23 квітня 2022

Джерела

• Государственная дума Российской империи: 1906-1917 / Б.Ю. Иванов, А.А. Комзолова, И.С. Ряховская. — Москва : РОССПЭН, 2008. (рос.)
• В. М. Самородов. Малама Павло Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — .
• Модзалевскій В. Л. Малороссійскій родословникъ. — Кіевъ : Тип. Т-ва Г. Л. Фронцкевича и К, 1912. — Т. 3 : Л-О. — С. 351, 354, 356—357. (рос. дореф.)
• Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 39, 309, 352.
• Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Харьков : САГА, 2009. — С. 79—80. (рос.)