У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дроздовський Іоанн Дмитрович Дроздовський 18 квітня 1865 18650418 свящ

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дроздовський.

Іоанн Дмитрович Дроздовський (18 квітня 1865(18650418) — ?) — священник Російської православної церкви, депутат Державної думи Російської імперії ^[ru] від Полтавської губернії.

Дроздовський Іоанн Дмитрович

Депутат Державної думи Російської імперії ^[ru] від Полтавської губернії

1912 — 1917

Народження:

18 квітня 1865

Смерть:

не раніше 1917

Країна:

Російська імперія

Освіта:

Полтавська духовна семінарія

Життєпис

Народився 18 квітня 1865 року.

1885 року закінчив Полтавську духовну семінарію. Призначений священником до села Антипівка Золотоніського повіту Полтавської губернії. З 1889 року був членом Золотоніського відділення єпархіальної училищної ради. 1897 року призначений благочинним у Золотоніському повіті. Володів ста десятьма десятинами землі.

19 жовтня 1912 року обраний депутатом Державної думи Російської імперії ^[ru] від Полтавської губернії. Входив до фракцій націоналістів та ^[ru], а після її розколу в серпні 1915 року був прихильником ^[ru]. Працював у таких комісіях як бюджетній, у справах старообрядців, фінансовій, для розгляду законопроєкту про зміну статуту про пенсії та одноразові допомоги, у справах віросповідання, щодо народної освіти.

Подальша доля невідома.

Був одружений, мав чотирьох дітей.

Джерела

Государственная дума Российской империи: 1906-1917 / Б.Ю. Иванов, А.А. Комзолова, И.С. Ряховская. — Москва : РОССПЭН, 2008. (рос.)
Милько Володимир. Українське представництво в Державній думі Російської імперії (1906–1917): монографія / В. Милько; відп. ред. О.П. Реєнт. — К. : Інститут історії України НАН України, 2016. — С. 297, 369.
Павловский И. Ф. Полтавцы: Иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. — Харьков : САГА, 2009. — С. 86. (рос.)
Члены Государственной Думы (портреты и биографии). Четвертый созыв 1912-1917 г / Составил М. М. Боиович. — Москва : Издание Т-ва И. Д. Сытина, 1913. — С. 252.